Ухвала

від 15.02.2021 по справі 300/2669/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"15" лютого 2021 р. справа № 300/2669/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

позивача (стягувача) - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зміну способу виконання рішення в адміністративній справі

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала адміністративна справа №300/2669/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 10, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, код ЄДРПОУ 03193301) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов`язано Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 10, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, код ЄДРПОУ 03193301) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) недоплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене рішення набрало законної сили 14.12.2020, у зв`язку з чим 18.12.2020 судом видано виконавчі листи, які позивачем звернуто до примусового виконання.

До суду, 04.02.2021 від відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надійшла заява №03-1.24/271 від 01.02.2021 про зміну способу виконання рішення (а.с.37-38). Заява обґрунтована тим, що проведений Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації ОСОБА_1 перерахунок допомоги до 05 травня за 2020 рік не є виконавчим документом, відповідно примусове стягнення коштів з рахунків боржника за перерахунками в яких зазначено суми невиплачених допомог не є можливим. Посилаючись на приписи частини 2 статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI державний виконавець підтверджує необхідність заявлення цієї заяви. Таким чином, виконавець просить змінити спосіб виконання рішення на стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації недоплачену суму щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме стягнення у сумі 6800 грн 00 коп.

У судовому засіданні, призначеному на 15.02.2021 позивач підтримав заяву державного виконавця, просив суд її задовольнити.

Відповідач (боржник) в судове засідання не з`явився, однак направив клопотання про перенесення судового засідання.

Державний виконавець також не прибув в судове засідання подавши клопотання про розгляд заяви без його участі.

Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви за такою явкою осіб.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) постановою від 23.12.2020 відкрито виконавче провадження №63985494 з виконання виконавчого листа від 18.12.2020 № 300/2669/20.

В обґрунтування подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення державний виконавець посилається на статтю 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та статті 18, 33 Закону України Про виконавче провадження , оскільки станом на момент звернення рішення суду так і не виконане.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституція України гарантує кожному право порушити у суді будь-який позов, що стосується його прав та обов`язків. Право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу (рішення у справі Деркач та Палек проти України, від 06.06.2005, заяви № 34297/02 та № 39574/02).

Частиною 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що у разі не виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно із статтею 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд зазначає, що із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення може звернутися державний виконавець у випадках, що встановлені законом.

Така можливість передбачена частиною 2 статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень : у разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Судом встановлено, що листом від 06/02-06/08 від 11.01.2021 Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації повідомило державного виконавця про те, що органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат. Таким чином Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації вважає, що ними вчинено всі можливі дії для виконання постанови суду, а тому здійснювати будь-які додаткові дії, не передбачені чинним законодавством та Положенням про управління немає правових підстав. Окрім цього боржником здійснено розрахунок сум, які відлягають доплаті згідно з Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту - 6800 грн.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Згідно з частинами 3, 4 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Тлумачення правових норм дає підстави дійти висновку, що встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під обґрунтованими підставами варто розуміти наявність обставин, що є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Проте, у заяві відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) державний виконавець не обґрунтував наявності обставин, існування яких ускладнює виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду або робить виконання неможливим.

Саме по собі невиконання Управлінням соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації судового рішення у встановлений виконавцем строк не є такими обставинами, позаяк статтею 5 Закону України Про виконавче провадження на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) покладається примусове виконання рішень.

Так, ні державним виконавцем, ні Управлінням соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації не надано жодного доказу, підтверджуючого вжиття будь-яких дій для виконання судового рішення, зокрема звернення до відповідних органів місцевого самоврядування чи державної влади, уповноважених приймати рішення про збільшення видатків на соціальні сфери.

Неналежне виконання відповідачем судового зобов`язання в частині виплати перерахованої допомоги до 5 травня за 2020 рік у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, позаяк не свідчить про неможливість його виконання.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення належить негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та приймає постанову про закінчення виконавчого провадження.

У відповідності до частини 2 статті 75 Закону України Про виконавче провадження у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відомостей про те, що виконавцем вживались передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи примусового виконання рішення, а саме: повторна перевірка виконання рішення боржником, оформлення акта про повторне, без поважної причини невиконання рішення боржником, накладення штрафу у подвійному розмірі матеріали справи не містять.

Суд відхиляє як необґрунтовані у контексті причинно-наслідкового зв`язку з обставинами справи та діями державного виконавця доводи заявника про лист відповідача, де повідомлено про виконання усіх можливих заходів для виконання рішення суду, оскільки фактично, виходячи з отриманих судом матеріалів, жодних дій боржником не вчинялося, та такі дії обмежилися формальною відпискою.

Окрім цього заявником не надано доказів вчинення достатніх дій, спрямованих на виконання судового рішення та доказів, що вчинені дії не призвели до виконання судового рішення.

Отже, суд констатує відсутність підстав для висновку про те, що виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року в справі №300/2669/20 є ускладненим чи неможливим.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а (ЄДРСР 76246303) зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до матеріалів справи, позивач (стягувач) ОСОБА_1 самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду з позовом про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року. Виконавець просить змінити не спосіб виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів у визначеній сумі 6800 грн, яка не була предметом розгляду адміністративним судом під час прийняття рішення у справі.

У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а (ЄДРСР 83330657) зазначено: зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом під час ухвалення рішення способу відновлення порушеного права.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів ускладнення чи неможливості виконання рішення суду та беручи до уваги вище вказані висновки Верховного Суду, подана заява про зміну способу виконання рішення по справі №300/2669/20 є необґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись статями 241-246, 250, 256, 294, 295, 378, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №03-1.24/271 від 01.02.2021 про зміну способу виконання рішення, поданої 04.02.2021 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Учасники справи:

позивач (стягувач) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

відповідач (боржник) - Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 10, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, код ЄДРПОУ 03193301);

заявник: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), адреса: вул. Галицька, 45, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43316386.

Ухвала складена в повному обсязі 22.02.21.

Суддя Микитюк Р.В.