Постанова

від 22.02.2021 по справі 638/418/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 638/418/21

провадження № 3/638/576/21

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретарів судового засідання: Ткаченка В.Р., Башинської К.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Коновалової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

у с т а н о в и в:

15 січня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП .

Судом встановлено, що 27 грудня 2020 року о 03 год. 15 хв. в м. Харкові по пров. Класичний, 7 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Porsche Macan, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації і рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров`я Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради Обласний наркологічний диспансер (далі - КНП ХОР ОНД) у лікаря-нарколога відмовилась в присутності двох свідків, чим порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП .

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Адвокат Коновалова М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала до суду заперечення, в яких просила закрити адміністративне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначила, що особу, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, було встановлено на підставі паспорта, який було викрадено, відомості про відповідний факт внесено до ЄРДР, на теперішній час ОСОБА_1 отримала новий паспорт громадянина України. Матеріали адміністративної справи не містять відомостей щодо суті правопорушення, зокрема порушень ПДР України водієм вказаного транспортного засобу, не надано доказів того, хто саме керував автомобілем. На відеозапису зафіксований салон автомобіля, в якому знаходяться дві дівчини, одна на передньому пасажирському сидінні, інша, ОСОБА_1 , на задньому пасажирському сидінні. За кремом немає жодної особи, а автомобіль знаходиться в нерухомому стані. Рух автомобіля до зупинки, хто саме був за кермом автомобіля під час руху, які пункти ПДР України були порушені водієм, та що, відповідно, стало причиною зупинки транспортного засобу, не зафіксовано. Знаходження в салоні автомобіля, який знаходиться в нерухомому стані, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки перебування особи на місці пасажира не доводить факт керування транспортним засобом. Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, не керувала транспортним засобом, а знаходилась в салоні автомобіля в якості пасажира на задньому сидінні та не виконувала функцію водія транспортного засобу. А отже, ОСОБА_1 не була водієм, відтак і не була зобов`язана проходити медичний огляд. Крім того, пройти медичний огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Dager Alkotest 6820 ОСОБА_1 погодилась і цей факт зафіксований на відео.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП , не визнала. Пояснила, що вночі з 26 грудня на 27 грудня 2020 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_2 відпочивали в розважальному закладі Панорама , де вона вживала спиртні напої, а ОСОБА_3 ні, оскільки проходила лікування антибіотиками. Тому завчасно вони домовилися про те, що керувати автомобілем буде ОСОБА_3 . 27 грудня 2020 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, вона з подругою залишили Панораму та поїхали до місця проживання ОСОБА_1 ОСОБА_3 зайняла місце водія автомобіля Porsche Macan, а вона розмістилася в автомобілі на задньому сидінні. По дорозі вони помітили, що позаду рухається патрульний автомобіль, який увімкнув світловий спецсигнал, на що вони подумали, що їм необхідно зупинитися. ОСОБА_4 не притягнули до відповідальності за відсутність посвідчення водія, вона вирішила пересісти на переднє пасажирське сидіння та пристебнулася ременем безпеки. Підійшовши до автомобіля, поліцейський попросив у ОСОБА_1 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні, пред`явити йому документи, не пояснивши при цьому причину зупинки. Після чого, ОСОБА_3 пояснила, що вона керувала автомобілем, та погодилась пройти медичний огляд на стан сп`яніння. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 керувала автомобілем не надано, оскільки транспортним засобом вона не керувала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що увечері 26 грудня 2020 року разом з ОСОБА_6 знаходились в розважальному закладі Панорама . 27 грудня 2020 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, вони вирішили залишити заклад. Оскільки вона має посвідчення водія, а ОСОБА_7 вживала спиртні напої, вирішили, що керувати автомобілем, який належить ОСОБА_7 , буде вона, ОСОБА_3 . ОСОБА_7 сіла на заднє пасажирське сидіння. По шляху позаду вони побачили автомобіль патрульної поліції, на якому увімкнулися світловий спецсигнал, на який вони зупинилися. Після зупинки ОСОБА_3 пересіла на переднє пасажирське сидіння, щоб її не оштрафували за відсутність при собі посвідчення водія. Підійшовши до автомобіля поліцейський побачив, що на місці водія нікого не було. Вирішивши, що це була ОСОБА_7 , він попросив її пред`явити документи, при цьому причину зупинки не назвав. Після чого ОСОБА_3 пояснила, що керувала автомобілем Porsche Macan, державний номерний знак НОМЕР_2 , саме вона. При цьому пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння вона погодилась. Однак, такі її пояснення патрульні поліцейські проігнорували, її освідування інспектор не провів, пояснення не відібрав. За таких обставин, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 є безпідставним.

Інспектор ПП 1 роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кліщ С.В. у судовому засіданні пояснив, що 27 грудня 2020 року під час патрулювання Шевченківського району надійшла інформація про автомобіль, можливо, причетний до адміністративного правопорушення. Автомобіль Porsche Macan, державний номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений за адресою: м. Харків, пров. Класичний, 7. Підійшовши до водійської двері автомобіля та відкривши двері, побачив, що за водійським кермом нікого не знаходиться, при цьому ОСОБА_1 знаходилась в салоні на задньому пасажирському сидінні. ОСОБА_8 сказала, що за кермом знаходився тверезий водій, а не вона. Після чого запропонували ОСОБА_9 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та в закладі охорони здоров`я, на що вона пояснювала, що за кермом не знаходилася, а тому не повинна його проходити. Після чого патрульні поліцейські зупинили автомобіль, залучили двох свідків, та запропонували ОСОБА_9 пройти медичний огляд, на що вона погодилася. Зробила декілька спроб пройти тест на місці зупинки, приблизно 5-8 спроб, однак прилад не спрацював. Стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, ознайомлено, автомобіль передано тверезому водію. Водночас інспектор Кліщ С.В. зазначив про те, що безпосередніх доказів руху, а також на підтвердження факту того, що в момент руху транспортного засобу за кермом автомобіля знаходилась ОСОБА_1 , немає. Крім того, вказав, що під час зупинки автомобіля порушень ПДР України зафіксовано не було. Додатково пояснив, що відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема за статтею 130 КУпАП, наразі відсутні, відтак протокол було складено за частиною першою статті 130 КУпАП. Особу ОСОБА_1 було встановлено відповідно до бази Армор .

Для встановлення об`єктивної істини у справі в судове засідання викликались свідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися.

У судовому засіданні досліджено такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 025842 від 27 грудня 2020 року;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- відеозапис із нагрудної камери інспектора патрульної поліції АЛ 5742 до протоколу серії ДПР18 № 025842;

- письмові пояснення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , думку захисника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить таких висновків.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу диспозиції даної норми вбачається, що для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП , необхідно установити наявність таких обставин: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення в даному випадку є об`єкт правопорушення суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах; об`єктивна сторона правопорушення - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; суб`єкт адміністративного правопорушення - спеціальний, тобто водії транспортних засобів, інші особи, що керували транспортними засобами.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті зазначено, що відповідальність за статтею 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за статті 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Пункт 1.10 ПДР України містить визначення водія, відповідно до якого водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 рішення у справі Тейксейра де Кастор проти Португалії від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі Коробов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту 2 статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - кримінальне обвинувачення і суперечки про громадянські права . У справі Кадубец проти Словаччини (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже стаття 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.

У справах Малофєєва проти Росії (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та Карелін проти Росії (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою внутрішнього переконання чи системою поза межами розумного сумніву , який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до статті 8 Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Конституції України , усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, відповідно до якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 у справі Кобець проти України (Kobets v. Ukraine), пункт 43 (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey).

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення .

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями статті 62 Конституції України встановлено, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, інспектор ОСОБА_12 в своїх поясненнях вказав на те, що ОСОБА_1 знаходилась в салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні, за кермом транспортного засобу жодної особи не було. При цьому ОСОБА_1 пояснювала, що за кермом не була та, водночас, не заперечував той факт, що пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest ОСОБА_1 згодом погодилась, і, як сам зазначив, зробила більше п`яти спроб, однак технічний пристрій не спрацював. Крім того, вказав, що беззаперечні докази безпосереднього руху автомобіля, а також на підтвердження конкретної особи, яка керувала транспортним засобом, відсутні.

В письмових поясненнях свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зазначили про те, що ОСОБА_1 в присутності останніх відмовилась від проходження освідування в будь-який встановлений законом спосіб, що спростовується відеозаписом диску та поясненнями інспектора. При цьому, дані свідки в своїх поясненнях не підтвердили факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 а, навпаки, вказали на те, що зі слів ОСОБА_1 автомобілем керувала інша особа. Таким чином, поясненнями вказаних свідків також не підтверджено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та її відмови, як водія, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як це зазначено в протоколі.

При цьому щодо пояснень свідка ОСОБА_11 суд зауважує, що в наявних в матеріалах справи письмових поясненнях про ознайомлення з вимогами статті 63 Конституції України, а також підпис про згоду на обробку та використання в службових документах його персональних даних у порядку, передбаченому Законом України Про захист персональних даних , його підписи відсутні.

Безпосередньо досліджений судом відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції не містить фактичних даних руху автомобіля Porsche Macan, державний номерний знак НОМЕР_2 , зафіксованого факту зупинки транспортного засобу, та особи, яка керувала транспортним засобом. З відеозапису лише вбачається, що автомобіль знаходиться в стані зупинки, а ОСОБА_1 знаходиться в салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні та її пояснення про те, що вказаним автомобілем вона не керувала. При цьому відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відеозапис також не містить.

Таким чином, з досліджених судом доказів не вбачається керування ОСОБА_1 транспортним засобом Porsche Macan, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Дослідивши надані суду докази, суд доходить висновку, що переконливі та беззаперечні докази на підтвердження вчинення поза розумним сумнівом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

Водночас, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України , до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Згідно зі статтею 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП виноситься постанова про закриття справи.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи докази у їх сукупності, вважає, що обставини, викладені в проколі про адміністративне правопорушення щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та її відмови, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені. Таким чином, суду не надано доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та порушення Правил дорожнього руху України (пункт 2.5).

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП , тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 247, статтями 249 , 251 , 252 , 283 , 284 КУпАП , суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя В.М. Яковлева