Ухвала

від 11.02.2021 по справі 578/7819/18

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

Іменем України

11 лютого 2021 року

смт Краснопілля

Справа № 578/7819/18

провадження № 1-кп/578/9/21

Краснопільський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 з участю секретаря с/з ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з Ковпаківським районним судом м.Суми кримінальне провадження №42018201010000023 №42018201012222207 за обвинуваченням :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чернеччина Краснопільського району Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Суми Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, фізична особа-підприємець, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого

ТОВ «Зерне» правонаступника СТОВ «Думівське»

адвоката ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

У провадженні Краснопільського районного суду Сумської області на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у зловживанні повноваженнямислужбовою особоююридичної особиприватного праванезалежно відорганізаційно-правовоїформи,що спричинилотяжкі наслідки,у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненому повторно, у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, кваліфікуючими ознаками якого є «вчинене повторно» та «вчинене за попередньою змовою групою осіб», а також у службовому підробленні.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, кваліфікуючою ознакою є «вчинення за попередньою змовою групою осіб», а також у службовому підробленні.

Дії ОСОБА_4 органом досудовогорозслідування кваліфікованізач.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

10 лютого 2021 року через канцелярію суду надійшли заяви та клопотання від учасників судового провадження:

-від потерпілого та цивільного позивача ТОВ «Зерне», правонаступника СТОВ «Думівське» в особі директора ОСОБА_8 , діючого на підставі Статуту надійшла заява про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.2 та ч.3 ст.191 КК України, та ОСОБА_4 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, у зв`язку з відмовою від обвинувачення, а також залишення цивільних позовів без розгляду (т.5 а.с.157);

-від обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожного окремо, надійшли клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України та п.1 ч.2 ст.284 КПК України (т. 5 а.с.189-190);

-від захисника обвинувачених надійшло клопотання з додатками щодо процесуальних питань при вирішенні заяви потерпілого та цивільного позивача ТОВ «Зерне», правонаступника СТОВ «Думівське» та клопотань про звільнення його підзахисних від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження (т. 5 а.с. 158-188 ).

Прокурор зазначив про наявність визначених п.7 ч.1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 та ОСОБА_4 зач.3 ст.191 КК України.

Представник потерпілого та цивільного позивача ТОВ «Зерне», правонаступника СТОВ «Думівське» адвокат ОСОБА_6 під час судового засідання підтримав заяву про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.2 та ч.3 ст.191 КК України, та ОСОБА_4 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, у зв`язку з відмовою від обвинувачення, а також залишення цивільних позовів без розгляду.

Захисник обвинувачених- адвокат ОСОБА_7 вважав наявними підстави для закриття зазначеної частини кримінального провадження. Просив клопотання про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України та п.1 ч.2 ст.284 КПК України розглянути пізніше.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодились на закриття кримінального провадження відносно них.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання представника потерпілої юридичної особи приватного права ТОВ «Зерне» обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно обвинувальних актів:

Протягом 2016 року 2017 року, ОСОБА_3 займаючи посаду директора СТОВ "Думівське" та зловживаючи повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, з корисливих мотивів, у власних інтересах та інтересах ОСОБА_9 і ОСОБА_4 , всупереч інтересам СТОВ "Думівське", будучи достеменно обізнаним про чинність укладених договорів оренди землі, про що свідчить їх реєстрація у відділі Держкомзему у Краснопільському районі, достроково розірвав договори оренди земельних ділянок, укладені між СТОВ "Думівське" та власниками земельних ділянок фізичними особами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , шляхом підписання відповідних угод про дострокове розірвання договорів оренди землі, з метою подальшого укладення договорів емфітевзису з вказаними особами в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , що завдало збитки СТОВ "Думівське" на суму 302 767, 2 грн., чим спричинено тяжкі наслідки.

Зазначені дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.364-1 КК України, як зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора СТОВ «Думівське», виконуючи на підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи його всупереч інтересам служби, маючи право оперативно-господарського управління майном, вирішуючи питання управління грошовими коштами підприємства, діючи як уповноважена власником особа, умисно, з корисливих спонукань, достовірно знаючи, що відповідно до п. 6.2 Статуту СТОВ «Думівське» затвердження умов оплати праці працівників Товариства належить до виключної компетенції Загальних Зборів учасників, видав та підписав наказ №04/2 від 04.01.2016, згідно якого починаючи з 02.01.2016, ОСОБА_3 протиправно збільшив нарахування собі заробітної плати на 1500 грн. щомісяця, внаслідок чого у період з січня по травень 2016 року включно, привласнив грошові кошти підприємства у сумі 7500 грн.

Надалі, з 01.06.2016 на підставі наказу № 16/2 від 21.06.2016, ОСОБА_3 , діючи аналогічним чином незаконно збільшив нарахування собі заробітної плати на 2500 грн. щомісяця, внаслідок чого у період з червня по грудень 2016 року включно, привласнив грошові кошти підприємства у сумі 17500 грн.

У подальшому, з 01.01.2017 на підставі наказу № 01/2 від 16.01.2017, ОСОБА_3 , діючи аналогічним чином незаконно збільшив нарахування собі заробітної плати на 2700 грн. щомісяця, внаслідок чого у період з січня по лютий 2017 року включно, привласнив грошові кошти підприємства у сумі 2700 грн.

Крім того з 01.01.2017 на підставі наказу № 06/2 від 20.02.2017,

ОСОБА_3 , діючи аналогічним чином незаконно збільшив нарахування собі заробітної плати на 3000 грн. щомісяця, внаслідок чого у період з січня по вересень 2017 року включно, привласнив грошові кошти підприємства у сумі 24000 грн.

Вказані накази ОСОБА_3 підписав та передав до бухгалтерії СТОВ «Думівське», розташованої за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с.Глибне, вул. Зруб-1, буд. 12, для їх врахування в бухгалтерському обліку, нарахування та виплати відповідно збільшених сум заробітної плати.

Шляхом збільшення розміру нарахування заробітної плати ОСОБА_3 незаконно привласнив грошові кошти, відповідно до висновку судової економічної експертизи № 1687/1790-1791 від 07.03.2019 на загальну суму 40 400 грн., які були останньому виплачені у повному розмірі, та якими останній розпорядився на власний розсуд.

Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.191 КК України як привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Також, перебуваючи на посаді директора СТОВ «Думівське», виконуючи на підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи його всупереч інтересам служби, маючи право оперативно-господарського управління майном, вирішуючи питання управління грошовими коштами підприємства, діючи умисно, повторно з корисливих спонукань, ОСОБА_3 видав наказ №15\2 від 21.06.2016 про преміювання працівників СТОВ «Думівське», до якого незаконно включив своє ім`я, внаслідок чого привласнив грошові кошти підприємства у сумі 12000 грн. та діючи аналогічним чином, ОСОБА_3 видав наказ №23\2 від 17.08.2016 про преміювання працівників СТОВ «Думівське», до якого незаконно включив своє ім`я, внаслідок чого привласнив грошові кошти підприємства у сумі 13750 грн.

Крім того, діючи аналогічним чином, ОСОБА_3 видав наказ №27\2від 07.10.2016 про преміювання працівників СТОВ «Думівське», до якого незаконно включив своє ім`я, внаслідок чого привласнив грошові кошти підприємства у сумі 200 грн.

Також, діючи аналогічним чином, ОСОБА_3 видав наказ №29\2від 30.10.2016 про преміювання працівників СТОВ «Думівське», до якого незаконно включив своє ім`я, внаслідок чого привласнив грошові кошти підприємства у сумі 13000 грн.

А також, діючи аналогічним чином, ОСОБА_3 видав наказ №31\2від 18.11.2016 про преміювання працівників СТОВ «Думівське», до якого незаконно включив своє ім`я, внаслідок чого привласнив грошові кошти підприємства у сумі 2 800 грн.

Вказані накази про преміювання ОСОБА_3 підписав та передав до бухгалтерії СТОВ «Думівське» розташованої за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Глибне, вул. Зруб-1, буд. 12, для їх врахування в бухгалтерському обліку, нарахування та виплати відповідно збільшених сум премії.

Таким чином, шляхом протиправної, безпідставної виплати собі премії, ОСОБА_3 незаконно привласнив грошові кошти СТОВ «Думівське», відповідно до висновку судової економічної експертизи № 1687/1790-1791 від 07.03.2019 на загальну суму 41 750 грн., які були останньому виплачені у повному розмірі, та якими останній розпорядився на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.3 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Відповідно до наказу директора СТОВ «Думівське» №08/2 від 15.02.2016 юриста ОСОБА_4 було призначено відповідальним за ведення обліку орендної плати за земельні паї та оформлення договорів з пайщиками СТОВ «Думівське». Зокрема, до обов`язків ОСОБА_4 належало формування відомостей на виплату орендної плати за землю орендодавцям, передача сформованих відомостей бухгалтеру для подальшого затвердження вказаних відомостей директором Товариства ОСОБА_3 .

Протягом 2016-2017 років ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , внаслідок зловживання своїм службовим становищем, затвердив ряд відомостей, складених на підставі інформації, наданої юристом ОСОБА_4 , на виплату грошових коштів фізичним особам, земельні ділянки яких на момент проведення грошових виплат вже не перебували в оренді СТОВ «Думівське», а саме фізичним особам власникам земельних ділянок: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , що послугувало приводом для отримання в касі підприємства грошових коштів.

У подальшому, ОСОБА_3 , передав вказані відомості до каси підприємства, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та наказав касиру Товариства ОСОБА_26 виплатити грошові кошти на вказаних людей юристу СТОВ «Думівське» - ОСОБА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_4 проставив свій підпис в графі «одержувач» від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , у відомостях та повернув вказані відомості касиру СТОВ «Думівське».

Внаслідок вказаних протиправних дій директора СТОВ «Думівське» ОСОБА_3 , за попередньою змовою з юристом СТОВ «Думівське» ОСОБА_4 , СТОВ «Думівське» заподіяно майнову шкоду, відповідно до висновку судової економічної експертизи № 1687/1790-1791 від 07.03.2019 на загальну суму 60 959,43 грн.

Вказані дії ОСОБА_3 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.191 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_4 з 15.02.2016 року до 18.09.2017 обіймав посаду юриста СТОВ «Думівське» та згідно наказу №08/2 від 15.02.2016 був призначений відповідальним за ведення обліку орендної плати за земельні паї та оформлення договорів з пайщиками СТОВ «Думівське». Зокрема, до посадових обов`язків та виключної компетенції ОСОБА_4 належало формування відомостей на виплату орендної плати за землю орендодавцям, передача сформованих відомостей бухгалтеру для подальшого затвердження вказаних відомостей директором СТОВ «Думівське» ОСОБА_3 .

В силу займаної посади ОСОБА_4 виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на підприємстві.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що протягом 2016-2017 років договори оренди земельних ділянок, які були укладені між СТОВ «Думівське» та власниками земельних ділянок фізичними особами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , достроково розірвані, та вже укладені договори емфітевзису між вказаними власниками земельних ділянок та фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , вступивши у злочинну змову з директором СТОВ «Думівське» -Чорномазом ОСОБА_27 , діючи умисно з корисливою метою, всупереч інтересів СТОВ «Думівське», у різні дати протягом 2016-2017 років, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, готував відомості про виплату орендної плати за землю, безпідставно, з відома ОСОБА_3 , включав до вказаних відомостей фізичних осіб, земельні ділянки яких не перебували в оренді СТОВ «Думівське» (договори оренди земельних ділянок, укладені між власниками земельних ділянок та СТОВ «Думівське» були розірвані), а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 .

На підставі наданих відомостей про орендодавців СТОВ «Думівське», наданих ОСОБА_4 , були складені, затверджені та передані для виконання до каси підприємства наступні офіційні документи: 1) платіжну відомість №ДМ 000000167 від 23.09.2016; 2) платіжну відомість №ДМ 000000008 від 16.02.2017; 3) платіжну відомість №ДМ 000000037 від 23.03.2017; 4) платіжну відомість №ДМ 000000049 від 19.04.2017; 5) платіжну відомість №ДМ 000000065 від 12.05.2017; 6) платіжну відомість №ДМ 000000068 від 23.05.2017; 7) платіжну відомість №ДМ 000000149 від 19.09.2017.

В подальшому нараховані грошові кошти були отримані обвинуваченим в касі ТОВ «Думівське».

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , потерпілому СТОВ «Думівське» заподіяно майнову шкоду, яка відповідно до висновку судової економічної експертизи №1687/1790-1791 від 07.03.2019 становить 60 959,43 грн.

У зв`язку з вчиненням зазначених дій, органом досудового розслідування ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Потерпілим та цивільним позивачем у справі, відповідно до обвинувальних актів, є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Думівське» (код ЄДРПОУ 23641279, юридична адреса: Сумська область, Краснопільський район, с.Глибне, вул. Зруб-1, буд. 12), єдиний учасник, якого ОСОБА_28 мав 100 % статутного капіталу, представником якого на початку кримінального провадження залучено директора СТОВ «Думівське» ОСОБА_29 , а представництво у суді на підставі договорів здійснювали адвокати ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , які у своїх заявах про припинення представництва (т.5 а.с.116,118) зазначали, що діють в якості представника потерпілого/цивільного позивача ТОВ «Зерне» (правонаступника СТОВ «Думівське»). Згідно Рішення єдиного учасника від 11.04.2019 року СТОВ «Думівське» змінено назву на ТОВ «Зерне».

З роздруківки з державного реєстру юридичних осіб щодо ТОВ «Зерне» (код ЄДРПОУ 23641279, юридична адреса: Сумська область, Краснопільський район, с.Глибне, вул. Зруб-1, буд. 12) (т.5 а.с.87-91), встановлено, що в результаті продажу корпоративних прав ТОВ «Зерне» єдиним засновником (учасником) підприємства став ОСОБА_32 . Керівник з 09.02.2021 року ОСОБА_8 . Тобто заяву від імені потерпілої юридичної особи подано повноважною особою (т.7 а.с.195-218).

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.477КПК (уредакції,чинній до10січня 2019року)кримінальним провадженняму форміприватного обвинуваченняє провадження,яке можебути розпочатеслідчим,прокурором лишена підставізаяви потерпілогощодо кримінальнихправопорушень,передбачених: статтею191(привласнення,розтрата майнаабо заволодінняним шляхомзловживання службовимстановищем,крім вчиненогоорганізованою групою,або шкодавід якогозавдана державнимінтересам) ст.364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми) Кримінального кодексу України- якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (частина 4 статті 26, частина 1 статті 478 КПК); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з частиною 4 статті 26, пунктом 7 частини 1 статті 284КПК є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення, а також примирення потерпілого з підозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом (частина 4 статті 56 КПК).

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20.02.2018 у справі № 142/1291/16-к зауважив, що приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.

Тобто законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмова потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності, що здійснюється незалежно від позиції підозрюваного, обвинуваченого на відміну від акта про примирення, що носить двосторонній характер.

Згідно матеріалів провадження кримінальні правопорушення за ч. 2 та ч.3 ст.191, ч.2 ст.364-1 КК України було скоєно обвинуваченим ОСОБА_3 та кримінальне правопорушення за ч.3 ст.191 КК України було скоєно обвинуваченим ОСОБА_4 протягом 2016 2017 років особами, які відносно потерпілої юридичної особи приватного права СТОВ «Думівське» (нині ТОВ «Зерне») були найманими працівниками та завдали шкоду виключно власності потерпілої юридичної особи, а тому внесення відомостей до ЄРДР, та досудове розслідування розпочиналось та здійснювалось у формі приватного обвинувачення відповідно до п.3 ч.1 ст.477КПК України в редакції до 11.01.2019.

Так, підставою для внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018201010000207 інформації про кримінальне провадження за ч. 2 ст 191 КК України була заява потерпілого СТОВ «Думівське» від 31.05.2018 року, згідно якої в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення ч.2 ст 191 КК України (т.6 а.с.160-173).

Законом України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII«Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набрав чинності 11 січня 2019 року, внесено зміни до КПК та виключено п.3 ч.1 ст. 477 КПК.

Досудове розслідування щодо решти обвинувачення розпочиналось та здійснювалось після набрання чинності зазначеним Законом, яким було виключено п.3 ч.1 ст.477 КПК України.

Так, відповідно до даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42018201010000207 (розділ 2) відомості про вчинення злочину за ч.3 ст 191 КК України були внесені 26.03.2019 року на підставі матеріалів, зібраних слідчим Сумського РВП ГУ НП у Сумській області, щодо ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст 191 КК України в діях ОСОБА_3 (т.6 а.с.156).

Згідно даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42018201010000207 (розділ 3) відомості про вчинення злочину за ч.3 ст 191 КК України були внесені 27.03.2019 року на підставі матеріалів, зібраних слідчим Сумського РВП ГУНП у Сумській області, щодо ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст 191 КК України в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.6 а.с.157).

Відповідно до ст.4КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно ст.5КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

За змістом ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, зазначено, що частину 1 ст. 58 Конституції України, щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Фактично ж внесеними змінами до ч.1 ст.477КПК України обвинувачені були позбавлені права на одну з підстав закриття кримінального провадження, передбачену п.7 ч.1 ст.284КПК України - у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Таким чином, в розумінні ст.5 КК України, зміни до ч.1 ст.477КПК України посилюють кримінальну відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відтак не мають зворотної дії в часі.

Вирішуючи питання про закриття цього кримінального провадження, розпочатого за процедурою приватного обвинувачення, при тому, що на момент подання до суду заяви потерпілої юридичної особи про відмову від обвинувачення таке кримінальне правопорушення було виключено з обсягу поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, слід виходити із загальних положень КПК з урахуванням завдань кримінального провадження, засад верховенства права та диспозитивності, а також дотримуючись балансу публічних та приватних інтересів і загальної справедливості судового провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №288/1158/16 вказано на те, що «критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.

Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об`єктом втручання держави.

Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.

У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.

Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті26, пунктом сьомим частини першої статті284цьогоКодексупідлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв`язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.

Системний аналіз приписів ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 та ст. 477КПК з урахуванням наведених положень у постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить, що волевиявлення потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є вирішальним у питаннях щодо початку та припинення (закриття) такого провадження. Виникнення у потерпілого права відмови від обвинувачення у такому провадженні нерозривно пов`язане із моментом реалізації початку досудового розслідування, і кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості обмеження названого права потерпілого в цьому провадженні.

Конституційний СудУкраїни усвоєму Рішеннівід 29червня 2010року усправі законституційним поданнямУповноваженого ВерховноїРади Україниз правлюдини зазначив,що «одниміз елементівверховенства праває принципправової визначеності,у якомустверджується,що обмеженняосновних правлюдини тагромадянина івтілення цихобмежень напрактиці допустимелише заумови забезпеченняпередбачуваності застосуванняправових норм,встановлених такимиобмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3). У Рішенні від22вересня 2005року №5-рп/2005Конституційний Суд вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23 вересня 1998 року (п.54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія».

Отже, позбавлення потерпілої юридичної особи під час судового провадження наявного в неї з початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, шляхом звуження поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (виключення п.3 ч.1 ст. 477 КПК), не відповідатиме принципу правової визначеності як складової вимоги верховенства права. Так, законодавчі зміни в частині проваджень у формі приватного обвинувачення та, відповідно, обмеження права потерпілої юридичної особи на відмову від обвинувачення має базуватися на наданні можливості останній передбачати наслідки своєї поведінки.

Тобто, потерпіла юридична особа, яка ініціювала провадження у справі приватного обвинувачення та вже набула права на відмову від обвинувачення, повинна мати чітке розуміння наслідку змін законодавчого регулювання щодо своїх прав, а саме чи вправі буде вона відмовитися від обвинувачення з метою закриття такого провадження щодо її найманого працівника.

Крім того, суд зважає й на ту обставину, що згідно з обвинувальним актом, інкримінованими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяннями завдано шкоди виключно потерпілій юридичній особі СТОВ «Думівське» (нині ТОВ «Зерне»).

Таким чином, в умовах аналізованих змін кримінального процесуального закону з урахуванням вищенаведеного і вимог ч.1 ст.8КПК про те, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає обґрунтованим застосування положень ч.1 ст.5, ст.8, ч.4 ст.26 КПК, та доходить висновку щодо закриття цього кримінального провадження на підставі відмови потерпілої юридичної особи від обвинувачення за п.7 ч.1 ст.284 КПК.

Заявлені потерпілою юридичною особою СТОВ «Думівське» цивільні позови, суд залишає без розгляду з підстав подання заяви про залишення їх без розгляду, що відповідає змісту ч.5 ст.128 КПК України та п.5 ч.1 ст.257 ЦПК.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України

Керуючись ст.ст. 5, 8, 26, 100, 128, 284, 369-370, 372, 395, 477 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника потерпілоїюридичної особиТОВ «Зерне»-правонаступника СТОВ«Думівське»,в особійого директора ОСОБА_8 , про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення в частині обвинувачення: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України- закрити у зв`язку з відмовою потерпілої юридичної особи від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.

Позовну заяву СТОВ «Думівське» від 08 травня 2018 року до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 449 782, 00 гривень та поновлення порушених прав СТОВ «Думівське» на оренду земельних ділянок та заборону користуватися земельними ділянками (т.1 ас.99-102) та позовну заяву СТОВ «Думівське» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 291013, 05 гривень (т.2 а.с.112-144) - залишити без розгляду.

Речові докази:

-автомобіль марки "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" 1968, (2013), сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-приміщення авто гаража під літ.А-1 та Ф-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

-об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

які на праві приватної власності належать ОСОБА_3 , та на які згідно ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2018 року та ухвали колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року, а також ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 квітня 2019 року з метою забезпечення цивільного позову шляхом заборони права на відчуження, накладений арешт, після набрання ухвалою законної сили- арешт скасувати та повернути власнику ОСОБА_3 ;

-автомобіль SKODA Oktavia А5 1.6.1 «2010», сірого кольору, д/н НОМЕР_2 ;

-житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ,

які на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , та на які згідно ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 квітня 2019 року накладений арешт, після набрання ухвалою законної сили- арешт скасувати та повернути власнику ОСОБА_4 ;

-майно, вилучене 01.03.2018 під час обшуку у будинку домоволодіння АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_4 , згідно переліку в 199 пунктів, наведеного в ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2018 року, якою накладений арешт,

після набрання цією ухвалою законної сили- арешт скасувати та повернути ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутні при цьому - з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошений 22 лютого 2021 о 15-30 год.

Суддя ОСОБА_1