Постанова

від 22.02.2021 по справі 520/10046/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5400/21

Номер справи місцевого суду: 520/10046/19

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса,

- про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса

-про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА

Короткий зміст позовних вимог

10.05.2019 року ОСОБА_3 у позовній заяві зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її тітки- ОСОБА_4 , відкрилася спадщина за заповітом та за законом у вигляді 1/2 будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за законом відповідно до ст. 1241 ЦК України був чоловік померлої ОСОБА_5 , який отримав 30.05.2007 року право власності на 1/4 будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , як спадкоємець за законом на обов`язкову частку. ОСОБА_5 для оформлення спадщини на частку будинку, у 2007 році вона надала йому всі оригінали документів. ОСОБА_5 помер, а оригінали документів, які він отримав від неї за життя, залишились у нього в будинку, тому вона позбавлена можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса.

Позивачка зазначає, що вона зверталась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва та надано роз`яснення щодо звернення до суду у зв`язку з відсутністю оригіналів документів.

Уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати за нею - ОСОБА_3 право власності на ј частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.09.2019 року ОСОБА_1 заявив позовні вимоги в котрих просив суд визнати за ним право власності на 3/8 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначає, що його батько - ОСОБА_5 , 1926 року народження, перебував у шлюбі з ОСОБА_4 та за життя ними було набуто нерухоме майно - 1/2 житлового будинку, що знаходиться адресою: АДРЕСА_3 .

05.07.1991 року за № 363 Виконавчий комітет Київської районної ради народних депутатів прийняв рішення «Про визначення правового положення зведених будівель та дозволів будівництва в індивідуальному житловому фонді» , яким визнав право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_4 за ОСОБА_4 , згідно цього рішення подружжя Наливанних сплатило 100 рублів неустойки за побудовану 1/2 частину будинку без проектної документації, а 22.07.1991 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності житловий будинок, а саме на 1/2 частину будинку АДРЕСА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, і після смерті дружини її чоловік - ОСОБА_5 26.02.2007 року отримав свідоцтво про право на спадщину від 30.05.2007 року виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А.

На думку ОСОБА_1 , державний нотаріус неправильно визначив частину спадкового майна, що складає 1/4 частини житлового будинку, а ОСОБА_3 неправомірно вимагає право власності на 1/4 частину житлового будинку.

ОСОБА_1 вважає, що згідно ч. 1 ст. 60 СК України від 4/8 частини ОСОБА_5 належить 2/8 (1/4), тобто кожному з подружжя належало по 2/8 (1/4) частини з 4/8. Після смерті дружини ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_5 є спадкоємцем частки майна своєї дружини, тобто від 2/8 частин, чоловіку належить 1/8 частина, внаслідок чого, після прийняття спадщини ОСОБА_5 повинен мати 3/8 частини від 4/8 частин житлового будинку, а 1/8 частина має перейти до позивача ОСОБА_3 на підставі заповіту від 22.01.2003 року.

Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_5 мав І групу інвалідності та постійно проживав у спірному будинку, він вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини, а після його смерті йому, як спадкоємцю першої черги спадкування за законом, має перейти частина спадкового майна у розмірі 3/8 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

У відзиві представник ОСОБА_3 посилається на те, що на день смерті ОСОБА_4 її чоловік - ОСОБА_5 був непрацездатним вдівцем, тому, відповідно до ст.1241 ЦК України, мав право на обов`язкову частку в спадковому майні, а саме на половину частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом. Спадкодавець склала заповіт на ім`я ОСОБА_3 на все майно, а відповідно до ст. 1241 ЦК України чоловік померлої отримав свою частку у розмірі 1/2 спадкового майна, тобто 1/4 частину будинку, то ОСОБА_3 має право за заповітом на 1/2 спадкового майна, тобто на 1/4 частину будинку.

ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину житлового будинку, а тому після його смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину по 1/8 частини житлового будинку кожний.

09.10.2019 року до канцелярії суду надійшла уточнена зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про визнання права власності.

08.11.2019 року до канцелярії суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

Посилається на те, що ОСОБА_2 не погоджується з визначенням розміру частки ј частини та вважає, що частка ОСОБА_3 повинна складати 1/8 частину від спадкового майна, оскільки в силу ст.1241 ЦК України померлий ОСОБА_5 мав право на обов`язкову частку незалежно від заповіту, так як на момент смерті був непрацездатним, а інша частина спірного майна належала йому як одному з подружжя.

29.10.2019 року від представника ОСОБА_3 надійшли заперечення на уточнену зустрічну позовну заяву, в яких представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

20.11.2019 року від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник ОСОБА_1 просив суд відмовити у позовних вимогах ОСОБА_3 успадкування за заповітом, а саме 1/4 частини від 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: визнати за ним право власності на 3/8 частини від 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2020 року Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити. Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј (одну четверту) частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,4 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м. та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про визнання права власності - відмовити.

Визнавши за ОСОБА_3 право власності на ј (одну четверту) частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 73,4 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м. та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про визнання права власності районний суд виходив з того, що спірне майно не може вважатись об`єктом спільної сумісної власності після смерті дружини ОСОБА_5 так як на протязі двадцяти років після її смерті останній до нотаріальної контори з заявою про визначення частнок в спільному майні подружжя та до суду з відповідним позовом не звертався. Погодився на видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом як непрацездатному вдівцю на Ѕ частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складає ј частину житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 надавши згоду на включення до кола спадкоємців до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , так як вона пропустила строк подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а також надав згоду на видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом( т.1 а.с. 34).

Короткий зміст апеляційних скарг та відзиву на них

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року по справі скасувати, прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 1/8 частину спірної квартири. В іншій частині-відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права та неповно з`ясовані обставини по справі.

Зазначає, що ОСОБА_5 постійно проживав разом зі спадкодавцем та в силу ст.1268 п.3 ЦК України , вважатися таким, що прийняв спадщину. Протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України , ОСОБА_5 заяви про відмову від спадщини не заявляв. Житловий будинок перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , частки співвласників визначені не були. Титульним власником у свідоцтві про право на власність на житловий будинок визначено ОСОБА_4 .

На думку апелянта, заповіт ОСОБА_4 охоплював лише ј частину житлового будинку, оскільки інша ј частина належала її чоловіку ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя. Нотаріус повинен був надати ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадкування на ј частину житлового будинку, на паві спільної сумісної власності подружжя та на 1/8 частину житлового будинку в силу п.1 ст.1241 ЦК України. Інша частина житлового будинку у розмірі 1/8, повинна бути оформлена за ОСОБА_3 на підставі заповіту.

Суд першої інстанції, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, на норми ст.60,70 СК України, ст.ст. 368,1226,1241,1245,1268 ЦК України уваги не звернув, чим допустив порушення норм матеріального права. Та дійшов помилкового висновку щодо вірного визначення розміру частки ОСОБА_5 у спадковому майні.

Апелянт стверджує, що рішення київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року не відповідає нормам ч.1.2.5 ст.263 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року по справі скасувати, прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 1/8 частину спірної квартири. В іншій частині-відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права та неповно з`ясовані обставини по справі.

Зазначає ті ж самі підстави, які зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2020 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відстрочку від сплати судового збору задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2020 року відкрито провадження по справі. Відстрочено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що спадкоємець ОСОБА_4 за життя та на момент смерті була одноособовим власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності виданого Житлово-комунальним відділом Виконкому Київськогої районної Ради народних депутатів м. Одеси від 22 липня 1991 року та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 07.05.2007 року. За життя, за своєю волею склала заповіт 22 січня 2003 року, відповідно до якого заповідала усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося ОСОБА_3 . За своє життя ОСОБА_5 , будучи непрацездатним отримав обов`язкову частку, яка спадкується незалежно від змісту заповіту, відповідно до ст.1241 ЦК україни, та отримав свідоцтво на ј частину житлового будинку. При цьому ОСОБА_3 звертає увагу, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не лише за фактом придбання під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи вимоги ст.60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, визначається не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Придбання майна за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. ОСОБА_5 за життя був згоден зі своєю часткою в спадковому майні, а тому державним нотаріусом було вірно визначено розмір частки ОСОБА_5 згідно п.1 ст.1241 ЦК України.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду сповіщені належним чином.

В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року,датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення 22.02.2021 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 14 липня 1966 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (т. 1 а.с. 40).

22 липня 1991 року Виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, відповідно до якого, Ѕ частина будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 дійсно належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (т. 1 а.с. 45).

Зазначене свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок було видане на підставі рішення Виконкому Київської районної ради народних депутатів за №363 від 05 липня 1991 року (т. 1 а.с. 49).

Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_4 27.07.1991 року в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації під №23081 стр. 180 кн. 224 (т. 1 а.с. 45).

22.01.2003 року ОСОБА_4 було складено заповіт, з якого вбачається, що усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі усе те, що на день її смерті буде їй належати та на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 37).

Зазначений заповіт був посвідчений 22.01.2003 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Підгірняк О.А., зареєстровано в реєстрі за №4-135 (т. 1 а.с. 37 на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 01 липня 2006 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №6125 від 01.07.2006 року (т. 1 а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту витребуваної судом спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік померлої - ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

30 травня 2007 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А., відповідно до ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_5 як непрацездатному вдівцю було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складає ј частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 54).

Зі змісту витребуваної судом спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 26 лютого 2007 року ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом також звернулася до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (т.1 а.с. 33).

26 лютого 2007 року ОСОБА_5 надав до Третьої Одеської державної нотаріальної контори заяву, якою надав згоду на включення до кола спадкоємців до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_3 , так як вона пропустила строк подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а також надав згоду на видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т. 1 а.с. 34).

Листом від 26.02.2014 року за № 1005/02-14 державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Білик О.Г. повідомив ОСОБА_3 про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку під № 4 (четвертим), розташованого в АДРЕСА_7 , який належав ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (оригінал свідоцтва про право власності на житло, або інший документ, який підтверджує право власності на вищевказаний житловий будинок). Роз`яснено право звернутися до суду за визнанням права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування згідно чинного законодавства України (т. 1 а.с. 50).

ОСОБА_3 зазначила, що оригінали правовстановлюючих документів на частину вказаного житлового будинку надати не вбачається можливим, оскільки вони зберігалися у ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а за життя їй цих документів не надав.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ст. 1235 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановлено ст. 1270 цього кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, з урахуванням наданої згоди спадкоємця за законом на поновлення їй строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та згоди на видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд прийняв до уваги і те, що відсутність у спадкоємця оригіналів правовстановлюючих документів на частину житлового будинку під АДРЕСА_1 , призвела до неможливості ОСОБА_3 оформити свої спадкові права щодо частини житлового будинку, а іншим шляхом окрім як шляхом звернення до суду її право захистити неможливо.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 як непрацездатному вдівцю було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складає ј частину житлового будинку з надірваними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , суд правильно вважав за необхідне визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З врахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що внутрішня воля ОСОБА_5 була направлена на отримання лише обов`язкової долі-1/4 (1/2 від Ѕ) відповідно до вимог ст.1241 ЦК України, яка відображена в його заяві до нотаріальної контори, та саме з цього районний суд дійшов до правильного висновку, що доля спадщини за заповітом ОСОБА_3 складає ј частки в будинку АДРЕСА_1 .

Не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянтів, що спірний будинок придбаний під час шлюбу, а тому належав до спільної сумісної власності оцінюється судовою колегією критично,тому, що за життя їх бьатько- ОСОБА_5 це право не оформив, після його смерті відкрилась спадщина лише на обов`язкову долю, котру він прийняв після смерті своєї дружини в розмірі ј частини і саме ця частка є спадковою масою після його смерті.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору , судова колегія виходячи з ст.141 ЦПК україни та Закону України Про судовий збір стягує з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави по 1500 грн з кожного.

Керуючись ст. 141,367,368,374,375 ,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року, без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за подачу апеляційної скарги 1500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за подачу апеляційної скарги 1500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра