Постанова

від 15.02.2021 по справі 921/149/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа №921/149/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - М.Б. Желік

- Г.В. Орищин

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Життя»

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2020

у справі № 921/149/20

за позовом: Приватного підприємства "Ветерина", м. Полтава

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя", с. Юсківці Лановецький район Тернопільська область

про: стягнення 66 566,80 грн. основної заборгованості, 11 176,49 грн. пені, 1 453,59 грн. 3% річних, 36 744,88 грн. штрафу, 60,71 грн. інфляційне збільшення суми боргу

за участю представників:

від позивача - Гиря А.В. - адвокат.

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2020, суддя Руденко О.В. позов Приватного підприємства "Ветерина" було задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" на користь Приватного підприємства "Ветерина" 66 566 грн 80 коп. основної заборгованості, 11 176 грн 49 коп. пені, 1 453 грн 59 коп. трьох відсотків річних, 36 744 грн 88 коп. штрафу, 60 грн 71 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 2 102 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

З даним рішенням не погодилося Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми ст.ст. 258, 509, 526, 549, 693, 712 ЦК України. Також апелянт стверджує, що його не повідомляли про час та місце судового розгляду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 справу №921/149/20 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Галушко Н.А.. - головуючий суддя, Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (Галушко Н.А. - головуючий суддя, Желік М.Б., Орищин Г.В.) розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Життя» було призначено на 17.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №524 від 16.11.2020 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. було призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду справи №921/149/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 справу №921/149/20 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Желік М.Б., Орищин Г.В.

Розгляд справи розпочався спочатку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.12.2020 для надання можливості представнику апелянта ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Життя» було відкладено на 01.02.2021. Зобов`язано позивача - ПП "Ветерина" надати апеляційному суду оригінали документів (договір, видаткові накладні, банківські виписки про часткову оплату поставленого товару) якими обгрунтовуються позовні вимоги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Життя» через ненадходження витребуваних документів до суду було відкладено на 15.02.2021.

На виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 позивача - ПП "Ветерина" надіслав апеляційному суду оригінали документів якими обгрунтовував позовні вимоги.

Представник апелянта не скористався правом на ознайомлення з вказаними оригіналами документів.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2020 у справі №921/149/20 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Ветерина" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" про стягнення 66 566,80 грн основної заборгованості, 11 176,49 грн пені, 1453,59 грн трьох процентів річних, 36 744,88 грн штрафу, 60,71 грн інфляційного збільшення суми боргу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання його контрагентом умов договору поставки товару №735 від 11.04.2019 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням відсотків річних, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

11квітня 2019 року між Приватним підприємством "Ветерина" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нове Життя" (покупець) було укладено договір поставки товару №735, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити ветеринарні препарати, обладнання та інше (далі - товар).

За змістом пункту 2.1 договору, кількість та асортимент товару визначається у накладних на кожну окрему поставку.

Згідно із п.3.4 укладеного правочину, датою поставки товару вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника, що підтверджується видатковою накладною.

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості товару по кожній окремій поставці до моменту такої поставки. Форма розрахунків: безготівкова (п.4.4 угоди).

У розділі 5 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язаний надавати покупцю всі необхідні документи на кожну партію товару, в тому числі: сертифікат якості виробника (при необхідності), видаткову накладну, рахунок на оплату (при необхідності); в свою чергу покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, встановлені даним договором.

Згідно із п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019, а в частині зобов`язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов`язань.

01.05.2019 контрагенти уклали додатковий договір про врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки товару №735 від 11.04.2019.

На виконання своїх договірних зобов`язань підприємство поставило товар покупцю на загальну суму 78 963,60 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №644 від 19.04.2019 на суму 765,60 грн;

- №902 від 31.05.2019 на суму 1632 грн;

- №903 від 31.05.2019 на суму 72 762 грн;

- №947 від 06.06.2019 на суму 3804 грн.

Зазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд першої інстанції обгрунтовано вважав належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 78963,60 грн.

Крім цього, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату: №636 від 11.04.2019 на суму 765,60 грн, №972 від 30.05.2019 на суму 1632 грн, №978 від 30.05.2019 на суму 72 762 грн, №1031 від 06.06.2019 на суму 3 804 грн.

В свою чергу, товариством проведена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 12396,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №949 від 18.04.2019 на суму 765,60 грн, №743 від 03.06.2019 на суму 1631,20 грн, №742 від 03.06.2019 на суму 10 000 грн.

Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 66 566,80 грн.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишався неоплаченим, що слугувало підставою для звернення ПП "Ветерина" до суду з відповідним позовом.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509 , 526 Цивільного кодексу України .

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України , ч. 1 ст.265 ГК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 693 ЦК України ).

Умовами укладеної угоди її учасники домовилися про здійснення розрахунку за товарно-матеріальні цінності шляхом передоплати. Однак, спірні поставки товару фактично були проведені без отримання постачальником авансових платежів. Відповідач здійснив предоплату платіжними дорученнями №743 від 03.06.2019 на суму 1631,20 грн, №742 від 03.06.2019 на суму 10 000 грн.

З даного приводу, у частині 1 статті 693 Цивільного кодексу України , законодавець обумовив, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу . Викладені у зазначеній статті правові норми регламентують зустрічне виконання зобов`язання та, зокрема, передбачають, що при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно.

З наведених підстав суд першої інстанції правомірно вважав, що у спірних правовідносинах обов`язок покупця щодо оплати виник з моменту прийняття ним матеріальних цінностей, який зафіксований у товаросупровідних документах, а саме видаткових накладних із відмітками господарського товариства про отримання товару, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Адже у п. 3.5 договору, його учасники домовилися, зокрема, про те, що в разі вчинення інших дій, як то підписання видаткової накладної, покупець зобов`язується сплатити вартість товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Судом першої інстанції обгрунтовано було враховано, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №14 від 24.01.2020 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Згідно із ст.610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становила 66 566,80 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як такі, що заявлені обґрунтовано та правомірно.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України ).

Згідно із ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 6.2 договору визначено, що за невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, останній сплачує постачальнику, за кожен календарний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної протягом відповідного періоду, за кожен день затримки від суми заборгованості, та штраф у розмірі 0,3% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості.

Крім того, у п.6.4 укладеного правочину сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно здійснюються включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною, і в такому випадку застосовується позовна давність в 3 роки.

При цьому чинним законодавством передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. І лише за відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України . Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.15р. по справі №910/6379/14 та Верховного Суду від 10.05.18р. у справі № 910/22541/16.

Разом з тим, позивач при нарахування штрафних санкцій обмежився шістьма місяцями.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд першої інстанції обгрунтовано вважав правомірним нарахування позивачем пені за період з 04.06.2019 по 07.12.2019 за кожен день прострочення в сумі 11176,49 грн та 36744,88 грн штрафу в розмірі 0,3% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання умов договору товариству за період з червня 2019 по січень 2020 нараховані інфляційні збитки в сумі 60,71 грн та за період з 04.06.2019 по 24.02.2020 3% річних в сумі 1453,59 грн. Провівши відповідний перерахунок, із врахуванням періоду існування заборгованості, розміру боргу, дати та суми часткової оплати поставки, суд першої інстанції обгрунтовано вважав дані суми заявленими правомірно, а відтак позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Ветерина" слід задовольнити.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 258, 509, 526, 549, 693, 712 спростовуються матеріалами та обставинами справи. Апеляційний суд витребував у позивача оригінали документів (договір, видаткові накладні, банківські виписки про часткову оплату поставленого товару), що слугували підставою позову та пересвідчився в обгрунтованості позовних вимогю Що ж стосується повідомлення про час та місце судового розгляду, то в матеріалах справи (Том 1, а.с. 86) міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення апелянту з підписом про отримання ухвали суду про призначення справи на 03.06.2020.

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2020 по справі №921/149/20 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2020 року у справі №921/149/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Життя» залишити без задоволення.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: М.Б. Желік

Г.В. Орищин

«Повний текст постанови виготовлено 17.02.2021»