Постанова

від 15.02.2021 по справі 910/13573/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа№ 910/13573/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Владимиренко С.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників зазначених в протоколі від 15.02.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 р.

у справі №910/13573/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр

первинної медико - санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР"

про стягнення неустойки за договором оренди у розмірі

446 281,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико - санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" про стягнення неустойки за договором передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2016 №450/3 (далі - Договір) у розмірі 446 281,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням Товариством п. 7.5. Договору, а саме: у разі закінчення/припинення дії Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання - передачі повернути об`єкт підприємству - балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/13573/20 позов Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико - санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" про стягнення неустойки за договором оренди у розмірі 446 281,50 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико - санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва: 223 140, 75 (двісті двадцять три тисячі сто сорок) грн. неустойки та 3 347, 11 (три тисячі триста сорок сім) грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/13573/20 в частині задоволення позову Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико - санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва скасувати. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" відстрочити сплату судового збору.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Владимиренко С.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/13573/20. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/13573/20- залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору, в сумі в розмірі 5 020,67 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

19.01.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/13573/20 та призначено справу до розгляду на 15.02.2021 р.

29.01.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/13573/20 без змін.

29.01.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглядати справу за відсутністю його представника на підставі наявнх матеріалів справи.

15.02.2020р. представники сторін у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодекс) України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши доказ; проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справ; правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства колегія встановила таке.

15.06.16. між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавцем), відповідачем (орендар) та позивачем (Підприємство-Балансоутримувач) було укладено Договір № 450/3 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 2.1 з врахуванням додаткової угоди № 1 від 02.06.17. до Договору) орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.04.16. № 14 та розпорядження орендодавця від 20.05.16. № 29, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) загальною площею 193,7 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об`єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 37.

Актами приймання-передачі від 15.06.16. та 02.06.17. Об`єкт загальною площею 193,7 кв.м отримано відповідачем в оренду.

Розділом 3 Договору сторонами погоджено наступне. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.15. № 415/1280, і становить без ПДВ: 262,98 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 50703,06 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно додаткової угоди № 1 від 02.06.17. до Договору орендна плата становить за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року 53 435,79 грн.

Згідно договору № 1 від 31.05.18. про внесення змін до Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку березень 2018 року становить 65 951,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.19 у справі № 910/16953/18, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за червень-листопад 2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.19 у справі № 910/5496/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за грудень 2018 - квітень 2019 року. Крім того, зазначаеним рішенням виселено орендаря з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 37.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.19. у справі № 910/5496/19 встановлено наступне.

Умовами Договору строк оренди передбачений до 14.06.19., який станом на день розгляду даного господарського спору є таким, що настав. Оскільки, як встановлено судом, Товариство порушило договірне зобов`язання з оплати орендної плати, після закінчення строку дії договору спірне приміщення за актом приймання-передачі Підприємству не повернув, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.19 у справі № 910/10757/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Об`єкт за період з травня 2019 по липень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.20 у справі № 910/15614/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за серпень-жовтень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.20 у справі № 910/5342/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва 116.548 (сто шістнадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 01 коп. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за січень-лютий 2020 року та 1.748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн 22 коп. судового збору.

Обставини, встановлені у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, № 910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду міста Києва у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, № 910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20, то встановлені ними факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Звертаючись з позовом до суду в межах даної справи позивач вказав на наступне:

- орендар приміщення за актом орендодавцю не повернув, з огляду на що та на приписи пункту 3.12 Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату за травень 2020 року - липень 2020 року в розмірі 223140,75 грн, що і вчинив;

- на підставі п. 4.2.20 Договору позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за травень-липень 2020 року на суму 446 281,50 грн;

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з пунктом 3.12 Договору у разі припинення (розірвання) Договору орендар сплачує орендну плату до повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно.

Пунктом 4.2.20 Договору передбачено, що після припинення дії Договору протягом трьох календарних днів орендар зобов`язаний передати майно по акту приймання-передачі Підприємству-Балансоутримувачу. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Як зазначалось вище, обставини припинення Договору оренди 14.06.19 встановленні рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.19 у справі № 910/5496/19.

Згідно ч. 1 статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії Договору, в тому числі в травні-липні 2020 року, не повернув майно з орендного користування.

Згідно з пунктом 4.2.20 Договору у разі закінчення строку дії Договору та неповернення майна по акту приймання-передачі фактично застосовуються норми частини 2 ст. 785 ЦК України, за приписами якої якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що неповернення об`єкту оренди за Договором у період після закінчення строку дії Договору, в тому числі в березні-квітні 2020 року, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди у визначений Договором строк, а умисно продовжив користування орендованим майном.

Таким чином, неповернення майна з орендного користування у визначений Договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.18. у справі № 910/12949/16, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (в даній справі № 910/5342/20 за березень-квітень 2020 року) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З огляду на вказане не приймається посилання позивача на пункт 3.12 Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, помилковим є стягнення з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендну плату та неустойку, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок позивача відносно суми неустойка, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 223140,75 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Товариства, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем неустойки.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зауважує таке.

ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 р. у справі № 910/13573/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.02.2021р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.В. Владимиренко

Є.Ю. Пономаренко