Рішення

від 23.02.2021 по справі 903/894/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 лютого 2021 року Справа № 903/894/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ОРТ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан»

про розірвання договору про надання рекламних послуг,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ОРТ» звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан» в якому просить визнати договір про надання рекламних послуг № 07/09 від 07.09.2020 розірваним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на не виконання відповідачем умов договору про надання рекламних послуг №07/09 від 07.09.2020 з додатковою угодою №1, вказуючи, що відповідач не приступив до їх виконання.

Ухвалою суду від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.12.2020, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.12.2020 відкладено підготовче засідання на 18.01.2021; ухвалою суду від 18.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2021.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 03.02.2021 судове засідання по справі № 903/894/20, призначене на 03.02.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.

Ухвалою суду від 15.02.2021 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 23.02.2021.

Позивач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301039335225 від 22.02.2021.

Відповідач не надіслав суду відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на його подачу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглядаючи справу за відсутності представника відповідача, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

07.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ОРТ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан» (Виконавець) було укладено договір № 07/09 про надання рекламних послуг (далі- Договір) (а.с. 30-35).

Відповідно до п.п.1.1. п.1 розділу 1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання провести рекламну кампанію в мережі Інтернет для Замовника, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги Виконавця в строки та на умовах обумовлених в цьому Договорі та додатках до нього. Послуги з цього Договору включають: розміщення рекламних матеріалів, наданих Замовником, на веб-сайтах зазначених у додатках, на умовах обумовлених у додатках до цього Договору; показ рекламних матеріалів, наданих Замовником, на веб-сайтах зазначених у додатках, на умовах обумовлених у додатках до цього Договору; збір статистичних даних, який включає підрахунок кількості кліків за час показу рекламних матеріалів, наданих Замовником ( п.п. 1.2 п. 1 р.1 Договору).

Згідно з п.2.2 Замовник зобов`язується: оплатити послуги Виконавця у строки та на умовах, обумовлених в додатках до цього Договору; надати Виконавцю рекламні матеріали, необхідні для розміщення реклами в мережі Інтернет разом з підписанням відповідного додатку до цього Договору; підписати акт приймання-передачі виконаних послуг та передати його Виконавцю.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Виконавець зобов`язується: надати послуги у строки та на умовах, визначених у цьому Договорі та додатках до нього; щомісячно в строк до 5-го числа наступного за звітним місяця надати Замовнику повний звіт про надані послуги, який оформляється актом приймання-передачі наданих послуг та звітом в узгодженій сторонами формі; звітувати перед Замовником, за його вимогою, про хід надання послуг за Договором; відмовитись від розміщення в мережі інтернет неналежної реклами, повідомивши Замовника про мотиви відмови протягом 10 днів з моменту отримання відповідних рекламних матеріалів.

Між сторонами по справі 07.09.2020 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання рекламних послуг № 07/09.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Додаткової угоди, період проведення рекламної компанії по даній додатковій угоді: 01.10.2020-08.01.2021.

Таким чином, за умовами Договору, зобов`язання відповідача мали бути виконані до 08.01.2021.

Позивач стверджує, що відповідач не приступив до надання послуг у строки обумовленні Договором та Додатковою угодою, послуги замовнику не надав та не надає по теперішній час.

Протилежного із матеріалів справи судом не встановлено.

Позивачем 20.11.2020 було направлено відповідачу вимогу про дострокове розірвання договору (а.с. 37). Однак, Відповідач, на момент звернення з позовом, жодної відповіді на вищезазначену вимогу не надав.

Таким чином, беручи до уваги умови Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань є таким що настав.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесу вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 (провадження № 12 216гс18) зазначила, що статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Однак наведена норма є матеріально-правовою, а не процесуальною. Отже, передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Відповідач не виконував умов договору та зобов`язань за ним з моменту його укладення та на момент подання даної позовної заяви, що стверджується твердженнями позивача, які відповідачем не спростовані.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан» було допущено порушення умов Договору, а саме зобов`язання, що передбачені для відповідача відповідно до п.1 Додаткової угоди від 07.09.2020.

Наведені в позовній заяві порушення допущені відповідачем тягнуть для позивача неможливість досягнення цілей договору, що є безумовною підставою для розірвання договору в судовому порядку відповідно до ст.651 ЦК України, де вказано, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, той факт, що відповідачем не спростовано, викладених у позові доводів позивача, відсутність доказів в підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань згідно з договором відповідачем, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі і договір № 07/09 від 07.09.2020 про надання рекламних послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ОРТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан» слід визнати розірваним .

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2102 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Визнати розірваним договір № 07/09 від 07.09.2020 про надання рекламних послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ОРТ» (вул. Михайла Грушевського, 10, м. Київ, 01001, код 42189360) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан» (просп.Перемоги,16-А, оф.13, м. Нововолинськ, 45400, код ЄДРПОУ 42349117) .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Автобан» (просп.Перемоги,16-А, оф.13, м. Нововолинськ, 45400, код ЄДРПОУ 42349117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ОРТ» (вул. Михайла Грушевського, 10, м. Київ, 01001, код 42189360) 2102 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя С. В. Костюк