Рішення

від 23.02.2021 по справі 910/16602/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/16602/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/16602/20

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (код 40538421; 01001, м. Київ, пл. Івана Франка,5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53)

до Житлово - будівельного кооперативу "ВОСТОК-2" (код 21618810; 03141, м. Київ, вул. Солом`янська, буд.34)

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 51 657,48 грн.

без виклику представників учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (далі-Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу ВОСТОК-2 (далі - Кооператив) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 51 657,48 грн., з яких: 45 855,78 грн. - основної заборгованості; 2 408,37 грн. - 3 % річних; 3 393,33 грн. - інфляційної складової боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16602/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.11.2020 через відділ діловодства суду Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з наступних підстав, зокрема:

- у лютому 2017 року відносини по наданню послуг теплопостачання і постачання гарячої води в будинку ЖБК ВОСТОК-2 були врегульовані прямими договорами між мешканцями будинку та постачальником-надавачем цих послуг - ПАТ КИЇВЕНЕРГО , тобто фактично припинились договірні відносини між ПАТ КИЇВЕНЕРГО та Відповідачем;

- ЖБК ВОСТОК-2 не був письмово повідомлений про заміну кредитора з часу укладення договору цесії між позивачем та ПАТ КИЇВЕНЕРГО - з 11.10.2018. Про дані факти Відповідачу стало відомо лише з позову. Таким чином, Відповідач вправі не відповідати за зобов`язанням перед новим кредитором. Крім того, згідно п.9.4 договору між ЖБК ВОСТОК-2 та ПАТ КИЇВЕНЕРГО про постачання теплової енергії у гарячій воді жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором третій особі, без письмової згоди іншої сторони;

Також, Відповідачем заявлено про сплив трирічного строку позовної давності за грошовою вимогою про стягнення суми заборгованості. Так, строк позовної давності сплинув у зв`язку з фактичним припиненням договірних відносин, після укладення прямих договорів з мешканцями будинку теплопостачальною організацією (лютий 2017 року).

03.12.2020 до суду від Позивача надійшла Відповідь на відзив. Згідно Відповіді, Позивач вказує на необґрунтованість та безпідставність заперечень відповідача та наводить свої аргументи. Стосовно строку давності зазначає, що протягом строку дії Договору Відповідачем проводяться часткові платежі, що свідчить про переривання строку позовної давності. Останній платіж здійснено в лютому 2018 р., тому строк не пропущений.

Крім того, у поданій Відповіді на відзив, Позивач просив суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи і за наявними у справі матеріалами. Судове засідання призначено на 21.01.2021.

У судове засідання 21.01.2021 з`явився представник Позивача та надав пояснення стосовно предмету спору.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, натомість надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку представника з причин зайнятості в іншому судовому засіданні. При цьому жодних доказів не надано.

За результатами судового засідання 21.01.2021 суд ухвалив відкласти судове засідання на 18.02.2021.

У судове засідання 18.02.2021 представник Відповідача повторно не з`явився. 17.02.2021 від Відповідача надійшла Заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку представника з причин участі адвоката у цей час в іншому судовому засіданні. Будь-яких доказів в підтвердження зазначеного Відповідачем не надано. Крім того, заява подана електронною поштою без підпису ЕЦП, що виключає ідентифікацію автора.

18.02.2021 Позивачем суду подано Клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів. Зокрема, Позивачем надано реєстр оплат ЖБК ВОСТОК-2 по Договору №312033 за період з 01.10.2014 по 31.10.2018.

В засіданні Позивачем надано пояснення по суті вимог і заперечень, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснити без участі сторін за наявними у справі доказами в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.1999 року між Акціонерною енергопостачальною організацією Київенерго (енергопостачальна організація) та Житлово - будівельного кооперативу "ВОСТОК-2" (абонент) було укладено договір № 31-2033-3, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором (п. 1.1. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буду письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Постачальник зобов`язався постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору.

Нарахування за поставлену теплову енергію здійснювалось за умовами Договору.

Згідно п. 2.3.1.-2.3.2. Договору Відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Відповідно до Додатку №3 до Договору розрахунки з Відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел.221-05-84 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в PBT.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання Постачальником теплової енергії у гарячій воді за спірний період) при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ Київенерго . За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО .

Постачальником належним чином поставлялась Відповідачу теплова енергія за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 34.

Проте, за твердженнями позивача, порушуючи умови Договору та норми законодавства, Відповідач не вніс плату за отриману теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2014 року по жовтень 2018 року включно утворилась заборгованість у сумі 45 855,78 грн.

11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як первісним кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач), як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, в порядку та на умовах якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн. станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього Договору та коригувань платежів.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1до цього договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Відступлення права вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойки (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Відповідно до пункту 94 Додатку №1 Договору цесії Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 до Житлово-будівельного кооперативу ВОСТОК-2 теплову енергію за договором №31-2033-3 у розмірі 45 855,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач заборгованість за договором №31-2033-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999 року, право вимоги якої перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018 року не сплатив, в зв`язку з чим позивач звернуся о суду з позовом про стягнення з ЖБК ВОСТОК-2 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 45 855,78 грн., а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання 2 408,37 грн. - 3 % річних; 3 393,33 грн. - інфляційної складової боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11 , 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України , за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом статей 598 , 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману за договором №31-2033-3 теплову енергію у розмірі 45 855,78 грн. матеріали справи не містять.

Як вже було встановлено судом вище, 11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як первісним кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, у відповідності до умов якого позивач набув право вимоги до ЖБК ВОСТОК-2 в розмірі 45 855,78 грн. за договором №31-2033-3.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладеного між позивачем та ПАТ Київенерго договору № 601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року, останній у розумінні статей 11 , 509 Цивільного кодексу України та статей 173 , 174 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Вказане вище спростовує заперечення Відповідача щодо недійсності договору цесії у зв`язку із неповідомлення останнього про заміну кредитора так, як договір є укладений, чинний, та підлягає виконанню сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки відповідач спожив теплову енергію, однак в обумовлений договором строк не оплатив її вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 45 855,78 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 2 408,37 грн. - 3 % річних; 3 393,33 грн. - інфляційної складової боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу та 3 % річних, судом встановлено, що зазначений розрахунок є вірним, а отже, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: основного боргу - 45 855,78 грн., інфляційної складової боргу - 3 393,33 грн. та 3% річних - 2 408,37 грн.

Щодо заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Обґрунтування застосування строку позовної давності зводиться до того, що у зв`язку з фактичним припиненням договірних відносин, після укладення прямих договорів з мешканцями будинку теплопостачальною організацією у лютому 2017 року та до моменту подання даного позову сплив встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідач протягом строку існування заборгованості за спірний період здійснював відповідні платежі, спрямовані на її погашення, тим самим вчиняючи дії, спрямовані на переривання перебігу строку позовної давності.

Платежі здійснювались Відповідачем на постійній основі і припинились лише в лютому 2018р. Як вбачається з довідки про стан розрахунків за спожиту від ПАТ Київенерго теплоенергію до 01.05.2018 за період з жовтня 2014 року по жовтень 2018 року, відповідачем вчинялись платежі на оплату заборгованості, а також на виконання договору реструктуризації боргу, що також свідчить про визнання відповідачем наявності у нього заборгованості та переривання перебігу строку позовної давності.

Отже, таке переривання перебігу строку позовної давності мало місце до моменту спливу строку позовної давності, а даний позов поданий відповідачем в межах трирічного строку позовної давності, підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у позові немає.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Житлово - будівельного кооперативу "ВОСТОК-2" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 51 657,48 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "ВОСТОК-2" (код 21618810; 03141, м. Київ, вул. Солом`янська, буд.34) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (код 40538421; 01001, м. Київ, пл. Івана Франка,5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53) 45 855,78 (сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. основної заборгованості, 3 393,33 (три тисячі триста дев`яносто три) грн. інфляційних втрат, 2 408,37 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 3% річних, а також 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.02.2021.

Суддя І.Д. Курдельчук