Рішення
від 17.02.2021 по справі 914/2589/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2021 справа № 914/2589/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25", м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства "ЯНА "БУД", м. Трускавець, Львівська область,

предмет позову: стягнення 22 023,13 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору на надання послуг по подачі бетону на відстань від 01.06.2017 року,

за участю представників:

позивача: Заблоцький Віталій Анатолійович - адвокат, довіреність від 24.09.2020 року

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

06.10.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Б25 до Приватного підприємства ЯНА БУД про стягнення 22 023,13 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження без судового засідання та без виклику сторін. Зазначено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі - 12.11.10 р., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та заперечення на відповідь на відзив, позивачу - строк на подання відповіді на відзив, роз`яснено, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися сторонами протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

30.11.2020 року до суду повернувся конверт, адресований відповідачу на відому суду юридичну адресу - 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Івасюка, 15/87 яка відповідає надим, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інших адрес суду не повідомлено, із матеріалів справи не встановлено.

04.12.2020 року судом здійснено повідомлення відповідача про відкрите провадження в даній справі шляхом телефонограми, яку прийнято Вовчком Василем Івановичем

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзив ні у встановлений законом строк, ні після отримання телефонограми, ні на час постановлення рішення, відповідачем не подано. Водночас, 09.12.2020 року на електронну адресу суду від керівника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, до якої долучено докази сплати боргу, у зв`язку з чим ухвалою суду від 11.12.2020 року призначено в даній справі судове засіданні на 23.12.2020 року з викликом сторін. У зв`язку з неявкою представників сторін та надходженням клопотань від відповідача про відкладення судового засідання, розгляд справи було двічі відкладено. Зокрема, ухвалою суду від 27.01.2021 року відкладено судове засідання на 17.02.2021 року.

16.02.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судове засідання 17.02.2021 року з`явився представник позивача, заперечив стосовно задоволення клопотання про призначення експертизи в даній справі. Відповідач явку представника у судове зсідання не забезпечив, у клопотанні про призначення експертизи вказав, щоб проводити судове засідання без участі його представника у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника через погодні умови, а у випадку відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи відкласти судове засідання.

У судовому засіданні 17.02.2021 року судом розглянуто клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні такого клопотання з підстав необґрунтованості необхідності та доцільного такого, недоведеності вищої складності даної справи та категорії спору, а також з підстав погашення відповідачем основного боргу в даній справі після звернення з позовом у даній справі. Також судом вирішено клопотання про призначення експертизи, про що постановлено відповідну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання. Щодо підстав для відкладення судового засідання, суд зазначає, що відповідач, будучи обізнаним про строки розгляду справи у спрощеному провадженні та про неодноразові відкладення розгляду справи за його клопотаннями, не зазначив жодних підстав для чергового відкладення розгляду справи, не повідомив про намір вчинити конкретні процесуальні дії для розгляду даної справи. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім цього, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Враховуючи наведене, необґрунтованість відповідачем причин для відкладення судового зсідання, а також беручи до уваги закінчення строків розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність об`єктивних підстав для чергового відкладення розгляду справи, а повторна неявка представника відповідача не є такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.02.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 22 023,13 грн., з яких 9 000,00 грн. заборгованості, 9 803,52 пені, 994,64 грн. 3% річних та 2 224,97 грн. інфляційних втрат, з підстав порушення зобов`язань по договору на надання послуг по подачі бетону на відстань від 01.06.2017 року. Позивач стверджує, що надав послуги відповідачу на загальну суму 42 500,00 грн., проте, відповідачем було оплачено надані послуги частково у розмірі 33 500,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проте коротку позицію виклав у заяві від 09.12.2020 року, подав докази сплати боргу в сумі 9 000,00 грн., зазначав про скрутне матеріальне становище товариства, але водночас заперечив обставину підписання ним договору.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

01.06.2017 року Приватне підприємство ЯНА "БУД" (згідно з договором - замовник, згідно з матеріалами справи - відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Б25" (згідно з договором - виконавець, згідно з матеріалами справи - позивач) уклали договір № 113/У-113-17 на надання послуг по подачі бетону на відстань, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику в установленому даним договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу МЕСВО на умовах договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об`єкті, вказаному замовником, бетононасосу виконавця в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час (п. 1.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін, а саме від відповідача директором Вовчок В.І. та від позивача директором Коваленко С.В.

Відповідно до п. 6.3 договору передача-приймання наданих послуг у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання актів передачі-приймання наданих послуг. Надані виконавцем акти передачі-приймання наданих послуг замовник зобов`язується підписувати та повертати виконавцю на протязі трьох робочих днів з дати їх отримання. В разі відмови замовника підписати вказаний акт, доказом надання послуг є дані листа обліку наданих послуг і вартість наданих послуг розраховується на підставі даних листа обліку наданих послуг та погодженої сторонами в специфікації ціни послуг.

Сторонами підписано специфікацію № 1 на послуги по подачі бетону на 06.06.2017 року, вартістю 8 500, 00 грн.; специфікацію № 2 на послуги по подачі бетону на 11.07.2017 року, вартістю 8 500, 00 грн.; специфікацію № 3 на послуги по подачі бетону на 22.07.2017 року, 25.07.2017 року і 27.07.2017 року, вартістю 25 500,00 грн.

На підставі договору № 113/У-113-17 позивачем сформовано рахунки на оплату: № БН00-000330 від 20 травня 2020 р. на суму 11 000,00 грн., № БН00-000444 від 06 червня 2017 р. на суму 8 500,00 грн., № БН00-000583 від 11 липня 2017 р. на суму 8 500,00 грн., № БН00-000637 від 24 липня 2017 р. на суму 17 000,00 грн., № БН00-000686 від 31 липня 2017 р. на суму 25 500,00 грн.

06.06.2017 року сторонами підписано акт № БН-06/06/11 про надання виконавцем послуг по договору № 113/У-113-17, вартістю з ПДВ 8 500,00 грн.

11.07.2017 року сторонами підписано акт № БН-07/11/05 про надання виконавцем послуг по договору № 113/У-113-17, вартістю з ПДВ 8 500,00 грн.

31.07.2017 року сторонами підписано акт № БН-07/31/14 про надання виконавцем послуг по договору № 113/У-113-17, вартістю з ПДВ 25 500,00 грн.

Тобто всього надано послуги на суму 42 500,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за 05.09.2016 -10.09.2017, відповідачем здійснено такі оплати:

07.06.2017 року на суму 8 500,00 грн. оплата зг.рах.№ БН00-000444 від 06.06.17р у сумі 7083.33 гр н., ПДВ - 20 % 1416.67 грн. ,

01.08.2017 року на суму 7 000,00 грн. оплата за послуги бетононасоса у сумі 5833.33 грн., ПДВ - 2 0 % 1166.67 грн. ,

23.08.2017 року на суму 10 000,00 грн. часткова оплата згідно рах.686 від 31 липня 2017р. у сумі 8 333.33 грн., ПДВ - 20 % 1666.67 грн. ,

27.11.2017 року на суму 6 000,00 грн. часткова оплата згідно рах.№686 від 31 липня 2017р. у сумі 5000.00 грн., ПДВ - 20 % 1000.00 грн. ,

01.06.2020 року на суму 2 000,00 грн. оплата згідно рахунку №330 від 20.05.2020р. у сумі 1666.67 гри., ПДВ - 20 % 333.33 грн. .

Тобто, всього по договору до моменту звернення з позовом до суду здійснено оплати на суму 33 500,00 грн.

Крім цього, відповідач подав платіжні доручення від 01.06.2020 року на суму 2 000,00 грн., яке подане також позивачем і враховане в суму боргу, від 29.09.2020 року на суму 2 500,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно рах. №330 від 20.05.2020 року , від 08.10.2020 року на суму 2 500,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно рах. №330 від 20.05.2020 року , від 29.10.2020 року на суму 4 000,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно рах. №330 від 20.05.2020 року , тобто на загальну суму 9 000,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається зі встановлених вище обставин справи, між сторонам виникли правовідносини з надання послуг у зв`язку з укладенням 01.06.2017 року договору № 113/У-113-17 на надання послуг по подачі бетону на відстань.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, позивачем виконано договірні зобов`язання по наданню послуг, про що свідчать акти наданих послуг за червень та липень 2017 року, на загальну суму 43 500,00 грн. Акти підписані представниками обох сторін та зі сторони відповідача скріплені печаткою товариства, без зауважень. Суд звертає увагу, що відповідач, стверджуючи, що договір підписаний не директором товариства, обставину надання позивачем відповідачу відповідних послуг не заперечив. Жодних доказів на підтвердження висловленого твердження про непідписання договору, зокрема, експертного висновку, яким би встановлювались обставини непідписання такого директором Приватного підприємства Яна Буд , відповідачем не подано, як і не повідомлено про неможливість надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Більше того, відповідачем після подання позову в даній справі здійснено оплати по вказаному договору на загальну суму 9 000,00 грн. і фактично відповідач не заперечує факту виконання відповідного договору обома сторонами. Тому, такі пояснення відповідача з урахуванням вчинених відповідачем дій по оплаті наданих послуг є взаємосуперчливими, не відповідають принципу естопель та не спростовують підстав позову. Наведене, серед іншого, судом також покладено в основу ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 2 договору сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків. Зокрема, відповідно до п. 2.8, п. 2.9 оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином:

2.8.1. попередню оплату за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації, замовник зобов`язується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг,

2.8.2. розрахунок за фактично надані послуги замовник проводить на протязі чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг. В разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем на протязі п`яти днів з дати передачі замовнику акту передачі-приймання наданих послуг. При здійсненні платежів замовник зобов`язаний вказати в платіжному дорученні номер та дату даного договору.

Як встановлено вище, перша оплата була здійснена 07.06.2017 року, тобто відповідач не здійснював передоплат. Відповідно, у відповідача існував обов`язок розраховуватись за фактично надані послуги упродовж чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг.

Так, враховуючи, що акт № БН-06/06/11 про надання послуг, вартістю 8 500,00 грн., підписано 06.06.2017 року, то останнім днем оплати було 10.06.2017 року.

Враховуючи, що акт № БН-07/11/05, вартістю 8 500,00 грн., підписано 11.07.2017 року, то останнім днем оплати було 15.07.2017 року.

Враховуючи, що акт № БН-07/31/14 про надання виконавцем послуг, вартістю 25 500,00 грн., підписано 31.07.2017 року, то останнім днем оплати було 04.08.2017 року.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, замовником послуг належним чином обов`язок по оплаті наданих позивачем послуг не виконувався, адже здійснено лише часткову оплату послуг - на загальну суму 33 500,00 грн., у зв`язку з чим станом на дату подання позову послуги, вартістю 9 000,00 грн., залишалися не оплаченими. Наведених обставин відповідач не спростував. Водночас, така вартість послуг оплачена відповідачем упродовж вересня - жовтня 2020 року, після звернення позивача із даним позовом до суду. Суд зауважує, що одна із оплат здійснена 29.09.2020 року, тобто у той же день, коли позов подано до суду згідно з даними поштової накладної, присвоєної конверту, у якому позовна заява надійшла до суду. Проте, відправляючи позовну заяву 29.09.2020 року засобами поштового зв`язку о 12:36 год., позивач об`єктивно не міг знати про оплату, здійснену відповідачем о 15:46 год. Тому сума основного боргу на час звернення із відповідним позовом до суду існувала у вказаному в позові розмірі, і вважається погашеною після звернення з позовом до суду, у зв`язку з чим провадження в частині стягнення 9 000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнутим 9 803,52 пені, 994,64 грн. 3% річних та 2 224,97 грн. інфляційних втрат, стосовно ого суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Договором (п. 7.7) сторони передбачили, що за порушення умов і термінів оплати, передбачених даним договором, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості наданих послуг за кожний день затримки.

Позивач розраховує пеню, починаючи з 01.10.2017 року по 26.11.2017 року, на суму 17 000,00 грн., з 27.11.2017 року по 31.05.2020 року на суму 11 000,00 грн, та з 01.06.2020 року по 25.09.2020 року на 9 000,00 грн. Тобто, нарахування пені здійснено за період, що перевищує шість місяців з дня виникнення прострочення. Так, відповідно до п. 7.8 договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій складає три роки. Нарахування штрафних припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі. Суд звертає увагу, що позовна давність і період нарахування пені є різними інститутами і збільшення періоду позовної давності в договорі не прирівнюється до збільшення періоду, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Водночас, суд враховує, що п. 7.8 договору сторони також погодили, що нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі, і така умова свідчить про право кредитора стягувати штрафні санкції, у даному випадку пеню, за більший період, ніж визначено законом.

Суд також зазначає, що прострочення по кожному акту про надання послуг виникало в різний період часу, оскільки строк оплати по кожному акту, які складались в різні дати, закінчувався також в різні дати, про що суд зазначав вище. Суд також зауважує, що відповідач здійснював оплати не завжди із чітким призначенням платежу, у зв`язку з чим однозначно стверджувати про оплату конкретного акта можна лише стосовно акта на суму 8 500,00 грн. від 06.06.2017 року, який оплачено 07.06.2017 року, тобто своєчасно, та стосовно акта від 31.07.2017 року на суму 25 500,00 грн., який оплачений частково 23.08.2017 року та 27.11.2017 року, тобто з простроченням встановленого договором строку для оплати. Платіж, здійснений 01.08.2017 року на суму 7 000,00 грн. не містить посилання на рахунок чи акт, тому незрозуміло, в погашення якої послуги: наданої 11.07.2017 року чи 31.07.2017 року, такий зараховано. Водночас, враховуючи, що в даному випадку пеня нараховується за більший період часу, ніж шість місяців з моменту виникнення прострочення, і такий період позивач розпочинає з 01.10.2017 року, що не передує моменту виникнення прострочення (адже такі наставали 16.07.2017 року та 05.08.2017 року), суд доходить висновку, що загальна сума прострочення, яка існувала на 01.10.2017 року дійсно становила 17 000,00 грн. і позивач має право нараховувати пеню на загальну суму боргу, яка вважалася простроченою на 01.10.2017 року. Позивачем правильно враховано в розрахунку здійснені у подальшому оплати 27.11.2017 року та 01.06.2020 року. Здійснивши перерахунок пені за обраний позивачем період, суд зазначає, що 9 803,52 грн. пені пораховано позивачем правильно і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Позивачем нараховано 994,64 грн. 3 % річних за період 01.10.2017 року - 25.09.2020 року на суми боргу, що існував у вказаний період: 17 000,00 грн, 11 000,00 грн. та 9 000,00 грн. Здійснивши перерахунок вказаних сум, суд зазначає, що 994,64 грн. пораховані правильно, тому сума 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати на вказані суми та за період 01.10.2017 року - 31.08.2020 року розраховані позивачем на суму 2 224,97 грн. Здійснивши такий перерахунок, суд зазначає, що заявлена до стягнення сума є обгрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 9 803,52 грн. пені, 994,64 грн. 3% річних, 2 224,97 грн. інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, а провадження в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам - 59,13 %, що становить 1 242,91 грн. Суд також роз`яснює позивачу, що судовий збір у розмірі 859, 09 грн., пропорційний вимогам, провадження стосовно яких закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, може бути повернутий з бюджету за заявою позивача у порядку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Щодо заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 200,00 гривень, суд зазначає таке. Так, на підтвердження такої позивачем до позовної заяви долучено договір №2409 від 24 вересня 2020 року про надання Адвокатським Об`єднанням Бонум Фактум Товариству з обмеженою відповідальністю Б25 правничої допомоги щодо захисту інтересів замовника під час підготовки та розгляду справи в Господарському суді Львівської області щодо стягнення з Приватного підприємства Яна БУД (код ЄДРПОУ 39225120) заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат за прострочення оплат по договору №113/У-113-17 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 01.06.2017 року, специфікацію № 1 до договору №2409 про надання правничої допомоги від 24.09.2020 р. з найменуванням послуги, часу та її вартості, довіреність від 25.09.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 23.10.2020 року долучено копію акту наданих послуг №1 від 19.10.2020 року, відповідно до якого позивач отримав правничу допомогу на загальну суму 2 200,00 грн., та виписку по рахунку, сформовану від 19.10.2020 року, про оплату позивачем Адвокатському Об`єднанню Бонум Фактум 2 200,00 гривень по договору №2409 від 24 вересня 2020 року.

Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що клопотань чи заперечень від іншої сторони стосовно розміру витрат на адвокатські витрати не надходило.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Договором про надання правової допомоги сторони погодили, що детальний розпис послуг, що мають бути надані згідно умов даного договору та їх ціну замовник і виконавець виклали у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору. В разі якщо фактична кількість послуг, зазначених в специфікації, буде більшою або меншою, ніж зазначено в цій специфікації, замовник оплачує фактично надані йому послуго відповідно до акту наданих послуг, який підписується обома сторонами (п. 3.2, п. 3.3 договору).

Так, до специфікації до договору включено попередньо наступні процесуальні дії позивача: складення відповіді на відзив, заяв, клопотань, заперечень. Однак, як вбачається із акта наданих послуг, складеного сторонами договору про надання правової допомоги 19.10.2020 року, позивачу надано такі послуги: підготовка довіреностей на представництво інтересів товариства та складення орієнтовного розрахунку судових витрат позивача - 2 години, вартість 200,00 грн., складення позовної заяви - 4 години, вартість 1 600,00 грн., підготовка додатків до позовної заяви, завіряння копій документів, надсилання позовної заяви відповідачу, подача позовної заяви до суду - 2 години, вартість 400,00 грн. Саме таку суму і сплачено позивачем Адвокатському об`єднанню 19.10.2020 року.

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням наведених критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та у співвідношенні зі здійсненим адвокатом позивача обсягом і видами правової допомоги, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 2 200,00 грн. є обґрунтованими, реальними та становлять розумний розмір витрат у даній справі, які підлягають стягненню з відповідача за розгляд даної справи. Тому суд не вбачає підстав для зменшення заявлених судових витрат з власної ініціативи у порядку, визначеному ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 59,13 % від ціни позову), суд зазначає, що відшкодуванню відповідачем належать витрати в розмірі 1 300,86 грн., пропорційному задоволеним вимогам.

Суд не вважає обґрунтованим клопотання позивача, пов`язане зі сплатою відповідачем боргу під час розгляду справи, про покладення на відповідача всіх понесених ним судових витрат. Так, відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд зауважує, що у судовому засіданні представник позивача висловився, що не підтримує позовних вимог щодо стягнення основного боргу у зв`язку з їх оплатою відповідачем, проте заяв про відмову від позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу не подано. Внаслідок такого судом вище встановлено, що провадження в частині стягнення 9 000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2, а не на підставі п. 4, ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. За таких умов суд не вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а доходить висновку, що такі витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Приватного підприємства ЯНА БУД (ідентифікаційний код юридичної особи 39225120, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. В. Івасюка, будинок 15, квартира 87) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Б25 (ідентифікаційний код юридичної особи 35122244, 03115, місто Київ, вул. Святошинська, будинок 34 А) 9 803,52 грн. пені, 994,64 грн. 3% річних, 2 224,97 грн. інфляційних втрат, 1 242,91 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 1 300,86 витрат на правову допомогу.

3 . Провадження в частині стягнення 9 000,00 грн. основного боргу закрити.

4. У задоволенні вимоги про стягнення 899,14 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22.02.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв

Дата ухвалення рішення17.02.2021
Оприлюднено24.02.2021

Судовий реєстр по справі —914/2589/20

Ухвала від 24.05.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кравчук Наталія Миронівна

Ухвала від 12.04.2021

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кравчук Наталія Миронівна

Рішення від 17.02.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 17.02.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 27.01.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 24.12.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 24.12.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 11.12.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 12.10.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні