Рішення

від 22.02.2021 по справі 920/1255/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2021 Справа № 920/1255/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/1255/20

за позовом: Державного підприємства «Конотопське лісове господарство» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул.Конотопських партизан, 97; код ЄДРПОУ 00992935)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосинь Плюс» (02218, м. Київ, вул.Райдужна, буд. 59-Б, офіс 3; код ЄДРПОУ 33107743)

про стягнення 31 180 грн 48 коп,

за участю представників сторін:

від позивача: Дидишко О.М.,

від відповідача: не з`явився,

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

встановив:

Позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 31180 грн 48 коп заборгованості за поставлену лісопродукцію відповідно до договору купівлі - продажу необробленої деревини № 221 від 02.10.2019, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі - продажу необробленої деревини № 221 від 02.10.2019 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2020 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.01.2021. Відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Розгляд справи неодноразово відклався.

Ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосинь Плюс» (02218, м. Київ, вул.Райдужна, буд. 59-Б, офіс 3), проте поверталися до суду.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Відповідач відзиву на позов та доказів проведення розрахунку із заборгованості суду не надав. Повідомляючи відповідача про дату, місце та час судового засідання, йому направлялася ухвала за адресою, яка згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є реєстраційною 02218, м. Київ, вул.Райдужна, буд. 59-Б, офіс 3. Ухвали суду повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» . Проте, враховуючи направлення кореспонденції за реєстраційною адресою, суд виходить з того, що ТОВ «Радосинь Плюс» належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши повноважного представника позивача, суд встановив:

02.10.2019 між Державним підприємством «Конотопське лісове господарство» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радосинь Плюс» (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу необробленої деревини № 221.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця круглі лісоматеріали вільха клас В, С, а покупець зобов`язується належним чином прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості товару або підписання накладної.

Ціна на товар встановлена в гривнах за 1 куб. м на умовах франко-склад продавця (п. 3.1. договору).

Загальна кількість товару 100 м 3 на суму 147190,00 грн. куб.м (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 6.1. договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Відповідно до п. 7.1., 7.3. договору, покупець зобов`язаний здійснювати оплату за кожну партію товару на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати, а продавець зобов`язаний передати покупцю товар після сплати рахунку на протязі 5 календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 02.10.2019 по 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було здійснено передачу відповідачу лісопродукції на загальну суму 153022,42 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, в той час як покупець свої зобов`язання в установлені договором строки не виконав у повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 121841,94 грн. у зв`язку з чим утворилась заборгованість за переданий товар в сумі 31180,48 грн.

Факт поставки товару за договором позивач підтверджує долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 09-04/268 від 25.02.2020 та № 07-27/1189 від 12.11.2020 щодо повернення заборгованості за договором № 221 від 02.10.2019, проте відповідач наявну заборгованість не сплатив, відповіді на претензії не надав.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.11.2020, за яким заборгованість відповідача становить 31180,48 грн.

З підстав наведеного позивач підсумовує про наявність у відповідача боргу перед позивачем з оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за договором в розмірі 31180,48 грн.

Доказів повного погашення вказаної суми боргу станом на час розгляду спору по суті учасниками справи суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що повернення поставленого товару не здійснювалось, як і не заявлялися жодні інші претензії з боку відповідача, часткове виконання відповідачем договору, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв товар позивача відповідної кількості.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач доказів погашення заборгованості чи спростування вимог позивача не подав, про наявність таких не повідомив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 31180,48 грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов Державного підприємства «Конотопське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосинь Плюс» про стягнення 31 180 грн 48 коп - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосинь Плюс» (02218, м.Київ, вул.Райдужна, буд. 59-Б, офіс 3; код ЄДРПОУ 33107743) на користь Державного підприємства «Конотопське лісове господарство» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул.Конотопських партизан, 97; код ЄДРПОУ 00992935) 31180 грн 48 коп (тридцять одна тисяча сто вісімдесят гривень 48 коп.) - боргу, 2102 грн 00 коп (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко