Рішення

від 10.02.2021 по справі 922/3115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3115/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт", м.Дніпро , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБ", м.Харків про стягнення 872 479,87грн. за участю представників:

від позивача: Судаков Д.О., посвідчення №1797

від першого відповідача: не з`явився

від другого відповідача: Моргун Н.І. , ордер ДН №057916 від 09.11.20

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" (надалі - перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБ" (надалі - другий відповідач), в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в загальній сумі 872479,87грн., а саме: 716847,95грн. з першого відповідача та 155631,92грн. з другого відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі у період з 01.10.2018 по 31.08.2020 не сплачували грошові кошти за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310138800:14:007:0020) площею 0,2219га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Драгомирівська, 2, яка належить територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язані відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою від 13.10.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.11.2020.

У підготовчому засіданні 10.11.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також про відкладення підготовчого засідання на 01.12.2020.

У підготовчому засіданні 01.12.2020 судом оголошено перерву до 16.12.2020.

01 грудня 2020 року від першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить приєднати до матеріалів справи копію платіжного доручення №5598 від 27.11.2020 про сплату 716847,95грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Дане клопотання було задоволено судом.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 12.01.2021.

Слід зауважити, що у даному підготовчому засіданні представник другого відповідача зазначила, що сторонами вживалися заходи щодо мирного врегулювання спору, однак до закінчення підготовчого провадження відповідної згоди сторони не дійшли. У зв`язку з цим, ТОВ "ОВБ" не реалізувало своє право на подачу відзиву на позовну заяву, однак має намір подати відзив разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

Так, 18.12.2020 від другого відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та одночасно поданий відзив на позовну заяву. Зокрема, у відзиві другий відповідач зазначив, що не погоджується із здійсненим позивачем пропорційним розрахунком розміру земельної ділянки, що використовується ТОВ "ОВБ". Конфігурація даної земельної ділянки є неправильною, з гострим кутом в частині розташування нежитлових приміщень, що належить TOB "ОВБ". В матеріалах справи відсутні докази, що TOB "ОВБ" користується саме вказаною позивачем площею земельної ділянки. З акту обстеження земельної ділянки від 23.09.2020 не вбачається здійснення Харківською міською радою чіткого та точного заміру ділянки на місцевості, що використовується саме TOB "ОВБ" відносно усієї площі 0,2219га ділянки, та відповідних чітких розрахунків належної суми сплати. Крім того, другий відповідач наголосив, що позивач при визначенні розміру безпідставно збережених коштів не врахував суму сплачених ТОВ "ОВБ" коштів земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі 22803,80грн.

У клопотанні про поновлення строку на подачу відзиву другий відповідач зазначив, що йому не було вручено ухвалу суду від 13.10.2020 про відкриття провадження у справі, що є початком відліку строку на подання відзиву. Крім того, з метою врегулювання спору до винесення рішення TOB "ОВБ" бажало дійти можливого консенсусу із позивачем в рамках мирової угоди, що тривало до другої декади грудня 2020 року. Однак, сторонам не вдалося вирішити питання до закриття підготовчого засідання, що затягнуло час для подачі відзиву, й у зв`язку з чим, відповідач повинен виносити власні заперечення та відповідні важливі докази на розгляд суду.

24 грудня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив другого відповідача, в якій він проти доводів останнього заперечив. При цьому, вказав, що безпідставним є посилання другого відповідача на використання ним іншої площі земельної ділянки, ніж та, яка була сформована у Державному земельному кадастрі з огляду на існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 площею 0,2219 га. До того ж, на підтвердження своїх аргументів ТОВ "ОВБ" не надає контррозрахунок щодо проведеного позивачем розрахунку. Щодо наданих другим відповідачем платіжних доручень про сплату земельного податку позивач зауважив, що вони не містять інформацію за користування саме якою конкретною земельною ділянкою сплачені відповідні кошти - не зазначені адреса, площа, кадастровий номер. Отже, відповідно до наданих доказів неможливо встановити, що земельний податок був сплачений за користування земельною ділянкою по вул.Драгомирівській, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 площею 0,2219 га.

У судовому засіданні 12.01.2021 судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання другого відповідача про поновлення строку на подання відзиву, виходячи з наступного.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених відповідачем причини пропуску строку, суд визнав за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.

У зв`язку з цим, відзив відповідача з доданими документами був прийнятий судом та його долучено до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 12.01.2021 судом оголошено перерву до 10.02.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2021 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Перший відповідач свого представника в дане судове засідання не направив. Про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином.

Представник другого відповідача у судовому засіданні проти вимог позивача заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 10.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 № 225123890 речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 площею 0,2219га по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові припинено 11.09.2018.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 площею 0,2219 га по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові повернута до земель запасу міста на підставі акту-приймання передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 27.08.2018 № 182/18.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 № 225125054 право власності зареєстровано наступним чином:

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-22 площею 787,6 кв.м., 2-го поверху № 24 площею 15,2 кв.м. (загальна площа 802,8 кв.м.) в літ."Щ-1-2" по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові з 13.08.2014 зареєстроване за TOB "Істрейт" на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2014 № 1301;

- право власності на нежитлове приміщення 1-го поверху № 23 площею 170кв.м. в літ. "Щ-1-2" по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові з 14.05.2014 зареєстроване за TOB "ОВБ" на підставі свідоцтва про право власності від 20.05.2014 № 21884564.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2020 №НВ-0005175402020 земельна ділянка площею 0,2219 га з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 12.05.2005.

Відповідно до вищевказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 має категорію земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва під торговельний центр.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта в експлуатацію, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 02.04.2014 № ХК 143140920269 будівля площею 972,8 кв.м. (літ. "Щ-1-2"), по вул.Драгомирівській, 2 у м. Харкові вважається закінченим будівництвом об`єктом готовим до експлуатації. Також, дане підтверджується, зокрема, фотографіями, які є додатком акту обстеження земельної ділянки по вул. Драгомирівській,2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав у період з 01.10.2018 по 31.08.2020 на земельну ділянку по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,2219 га з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 23.09.2020 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що TOB "Істрейт" та TOB "ОВБ" використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Щ-1-2", право власності на яку зареєстроване за відповідачами.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 01.07.2020 №НВ-0005175402020 про земельну ділянку по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:14:007:0020) площа вказаної земельної ділянки складає 0,2219 га.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:14:007:0020) від 24.12.2013 № 5199/08 (який застосовується з 01.01.2014 року) та від 18.06.2020 № 4478, видані Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,2219 га.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові від 23.09.2020.

У своєму позові позивач вказує, що відповідачі, в період з 01.10.2018 по 31.08.2020 не сплачували за користування земельною ділянкою по вул.Драгомирівській, 2 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, а саме:

- ТОВ "Істрейт" - 716847,95грн.

- ТОВ "ОВБ" - 155631,92грн.

Вказані суми визначені позивачем, виходячи з наступного.

Згідно з розрахунком, який здійснено на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ділянка площею 0,2219 га по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:14:007:0020) під 24.12.2013 № 5199/08 (який застосовується з 01.01.2014) та від 18.06.2020 № 4478, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідачі зберегли кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 01.10.2018 по 31.08.2020 у загальній сумі 915481,87грн.

Загальна площа об`єкту нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за землекористувачами, складає: 802,8кв.м. (TOB "Істрейт") + 170кв.м. (TOB "ОВБ") = 972,8 кв.м.

Для встановлення долі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ "Істрейт" позивач застосував наступну пропорцію: 2219кв.м. (площа земельної ділянки) * 802,8 кв.м. (ТОВ "Істрейт") / 972,8кв.м. (загальна площа) = 1831,22 кв.м.

З огляду на вказані розрахунки, ТОВ "Істрейт" використовує 83% земельної ділянки площею виходячи з наступного: 1831,22 кв.м. * 100% / 2219 кв.м. = 83%.

Отже, частка безпідставно збережених ТОВ "Істрейт" коштів за використання земельної ділянки складає: 915481,87 * 83% / 100% = 759849,95грн.

При цьому, Харківська міська рада також врахувала, що відповідно до листа офісу великих платників податків ДПС України від 31.07.2020 №4555/9/28-10-54-18 TOB "Істрейт" визначає річну суму земельного податку (до сплати) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 площею 2219,00кв.м., за 2018 рік - 8600,40грн., за 2019 рік - 25801,20грн., за 2020 рік - 25801,20грн.

Позивач при здійсненні розрахунку враховував сплату земельного податку TOB "Істрейт" у наступному вигляді:

- за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 (тобто за 3 місяці) - 2150,10грн., оскільки сплата в місяць складає 716,70грн.;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (тобто за весь 2019 рік) - 25801,20грн.;

- за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 (тобто за 8 місяців, але враховувалася сплата за 7 місяців) - 15 050,70грн, оскільки сплата в місяць складає 2150,10 грн.

Позивач звернув увагу, що за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 нарахування проводилося за 7 місяців, оскільки за березень місяць 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснювалося з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 року № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

У зв`язку з викладеним, ТОВ "Істрейт" зберегло кошти у сумі 716847,95грн. (759849,95грн. - 43002,00грн.)

Для встановлення долі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні TOB "ОВБ" позивачем застосовано наступну пропорцію: 2219 кв.м. (площа земельної ділянки) * 170 кв.м. (TOB "ОВБ") / 972,8 кв.м. (загальна площа) = 387,8кв.м.

Отже, частка безпідставно збережених ТОВ "ОВБ" коштів за використання земельної ділянки складає:915481,87 * 17% / 100% = 155631,92грн.

У зв`язку з цим, позивач на підставі статей 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідачів вищевказані безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.10.2018 по 31.08.2020.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 4 статті 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать, що відповідачам належить право власності на нежитлові приміщення в літ. "Щ-1-2" по вул. Драгомирівській, 2 у м. Харкові. Отже, у них існує обов`язок щодо здійснення оплати за користування земельною ділянкою, на якій вказані приміщення розташовані.

При цьому, відповідачі у період з 01.10.2018 по 31.08.2020 використовують земельну ділянку площею 0,2219га (кадастровий номер 6310138800:14:007:0020) без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Суд також зазначає, що за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2020 №НВ-0005175402020 земельна ділянка по вул.Драгомирівській, 2 у м.Харкові, площею 0,2219га з кадастровим номером 6310138800:14:007:0020 зареєстрована як об`єкт цивільних прав 12.05.2005.

Отже, земельна ділянка, яка використовується відповідачами для експлуатації та обслуговування належних їм приміщень в будівлі літ."Щ-1-2", є об`єктом цивільних прав з 12.05.2005.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачі не є власниками та постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для них, як землекористувачів, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, відповідачі повинні відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідачів сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ними спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувачів, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідачів жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідачів у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Розмір збережених відповідачами коштів було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При цьому, суд погоджується із застосованим позивачем методом пропорційного визначення площі земельної ділянки, що використовується відповідачами, виходячи із площі належних їм нежитлових приміщень в будівлі літ."Щ-1-2".

Відповідно до частини 10 статті 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Зокрема, пунктом 286.6 Податкового кодексу України врегульовано питання нарахування земельного податку (який є різновидом плати за землю) за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.

Даною нормою ПК України прямо передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

За таких обставин, суд вважає доведеним позивачем розмір земельної ділянки, що використовується першим відповідачем у розмірі 1831,22кв.м., а другим відповідачем - у розмірі 387,8кв.м.

Сам розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.12.2013 № 5199/08 (який застосовується з 01.01.2014 року) та від 18.06.2020 №4478, наданих Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Суд погоджується із методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на нормах Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Положення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (із змінами та доповненнями).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в загальній сумі 872479,87грн., а саме: 716847,95грн. з першого відповідача та 155631,92грн. з другого відповідача були заявлені позивачем правомірно.

В той же час, суд зазначає, що під час розгляду даної справи перший відповідач здійснив добровільне погашення суми заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 716847,95грн., що підтверджується платіжним дорученням №5598 від 27.11.2020.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи повне погашення першим відповідачем заборгованості, яке відбулося під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з ТОВ "Істрейт" 716847,95грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позовні ж вимоги до ТОВ "ОВБ" про стягнення 155631,92грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати суд, з огляду на вищевикладені обставини, вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне відхилити доводи другого відповідача, які викладені у його відзиві з огляду на наступне.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч, вищевказаним нормам процесуального законодавства відповідач, не погоджуючись з визначеним позивачем розміром земельної ділянки, яка використовується ТОВ "ОВБ", але не заперечуючи самого факту бездоговірного землекористування, не надав суду власного контррозрахунку суми заборгованості.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки другий відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові відомості, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.

Щодо посилань другого відповідача на неврахування позивачем сум сплаченого ним у спірному періоді земельного податку суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "ОВБ" є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,2219га (кадастровий номер 6310138800:14:007:0020), розташованої по вул. Драгомирівській, 2 у м.Харкові, а тому він не може вважатися суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Отже, суми земельного податку у спірному періоді фактично сплачувалися ним без достатніх правових підстав, тобто є помилково сплаченими, а тому другий відповідач не позбавлений можливості скористатися встановленою чинним законодавством процедурою повернення помилково сплачених сум податків.

Посилання другого відповідача на те, що позивач врахував суми сплаченого земельного податку ТОВ "Істрейт", однак відмовився здійснити таке зарахування для сум сплачених ТОВ "ОВБ", суд зауважує, що право формування позовних вимог належить саме позивачу, який здійснює його на власний розсуд. Отже, позивач самостійно вирішує чи враховувати здійснену відповідачами плату за землю у вигляді земельного податку (платниками якого, як зазначалося вище, вони не є та не можуть бути) чи не здійснювати таке зарахування.

З пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи по суті, вбачається, що Харківською міською радою було враховано сплату земельного податку ТОВ "Істрейт", оскільки така сплата саме за спірну земельну ділянку була підтверджена листом офісу великих платників податків ДПС України від 31.07.2020 №4555/9/28-10-54-18. В той же час, стосовно сплати земельного податку ТОВ "ОВБ" позивач відповідного підтвердження від податкових органів не отримав, а з наданих другим відповідачем платіжних доручень не можливо встановити за яку саме земельну ділянку вносився земельний податок. За таких обставин, позивач, користуючись своїм правом на формування позовної вимоги до ТОВ "ОВБ", прийняв рішення не враховувати дані платежі при визначенні розміру заборгованості другого відповідача.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги до другого відповідача задоволені повністю, судовий збір у розмірі 2334,48грн. слід покласти на другого відповідача.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки першим відповідачем не було надано належних доказів на спростування правомірності позовних вимог, сплата спірної заборгованості здійснена лише після відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 10752,72грн. слід покласти на першого відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВБ" (61153, м.Харків, пр.Ювілейний, буд.42, кв.186, код 37999110) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) 155631,92грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2334,48грн. судового збору.

Закрити провадження у справі в частини вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" (49069, м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, буд.13, код 37213365) на користь Харківської міської ради 716847,95грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" (49069, м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, буд.13, код 37213365) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) 10752,72грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "22" лютого 2021 р.

Суддя М.В. Калантай