Постанова

від 17.02.2021 по справі 757/24263/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/24263/15-ц

провадження № 61-28457 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - кооператив по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян Глибокий Яр , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року в складі судді Васильєвої Н. П. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГБК Глибокий яр , ОСОБА_2 та просив визнати дії щодо проведення загальних зборів уповноважених ГБК Глибокий яр 22 березня 2015 року незаконними, визнати недійсним протокол від 22 березня 2015 року щодо обрання органів правління кооперативу, в тому числі голови правління ОСОБА_2 , та зобов`язати ГБК Глибокий яр , ОСОБА_2 за актом прийому-передачі передати позивачеві для здійснення передбачених статутом повноважень печатку та кутові штампи, всю бухгалтерську та фінансову документацію, пов`язану з діяльністю кооперативу.

В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що він є членом та головою правління кооперативу Глибокий яр .

22 березня 2015 року частина членів ГБК Глибокий яр провели збори уповноважених представників, у результаті чого обраний новий голова правління, його заступники та інші члени правління кооперативу.

Чинна на 22 березня 2015 року редакція статуту ГБК Глибокий яр не містить положень, які б дозволяли визначити кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, не наділяє уповноважених правом приймати рішення щодо про призначення (зміну) органів управління кооперативу.

Рішення щодо зміни органів управління від 22 березня 2015 року приймались ініціативною групою членів (уповноважених) кооперативу, а не загальними зборами членів кооперативу, а тому такі збори є незаконними, а протокол, яким оформлено їх результати, - недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГБК Глибокий яр передати позивачеві бухгалтерську та фінансову документацію, печатки та штампи кооперативу Глибокий яр відмовлено за необґрунтованістю.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 до ГБК Глибокий яр та ОСОБА_2 про визнання незаконними дій щодо проведення загальних зборів уповноважених ГБК Глибокий яр 22 березня 2015 року, визнання недійсним протоколу від 22 березня 2015 року щодо обрання органів правління закрито.

Суд першої інстанції виходив із того, що серед установлених статтею 16 ЦК України судових способів захисту цивільних прав та інтересів відсутній такий спосіб захисту як оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, які відповідно до закону та статуту об`єднання громадян належать до внутрішньої компетенції кооперативу, а тому оскарження таких дій здійснюється в позасудовому порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині позовної вимоги про витребування печатки й документації та наявність правових підстав для закриття провадження в справі в частині інших позовних вимог, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Дійшовши висновку про доцільність закриття провадження в справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій щодо проведення загальних зборів уповноважених ГБК Глибокий яр 22 березня 2015 року та визнання недійсним протоколу від 22 березня 2015 року щодо обрання органів правління, апеляційний суд урахував правову позицію Верховного Суду України, висловлену в справі №6-1002цс16.

Суд апеляційної інстанції також установив, що в судовому порядку може бути оскаржене припинення членства в кооперативі, однак оскаржені дії та рішення права позивача на членство в ГБК Глибокий яр не порушують.

Аргументи учасників справи

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а також поновити ОСОБА_1 на займаній посаді та скасувати всі рішення правління ГБК Глибокий яр , прийняті після 22 березня 2015 року.

Уважає висновок судів про неможливість розгляду в судовому порядку вимог про оскарження дій щодо проведення зборів членів кооперативу та визнання протоколу загальних зборів недійсним помилковим, оскільки в силу положень статтей 8, 16 ЦК України особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Зазначає, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо незаконності проведених 22 березня 2015 року позачергових зборів ГБК Глибокий яр .

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення представника кооперативу, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Указував, що будь-яких порушень чинного законодавства при проведенні позачергових зборів членів кооперативу допущено не було.

Уважав обґрунтованим висновок апеляційного суду, що в судовому порядку може бути оскаржене лише рішення зборів кооперативу про припинення членства особи в кооперативі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року відмовлено.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ГБК Глибокий яр створений на підставі рішення виконкому Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва від 04 серпня 1975 року № 529.

Відповідно до змісту протоколу від 12 вересня 2008 року №27/1 членами правління ГБК Глибокий яр визнано роботу голови ОСОБА_3 незадовільною та обрано головою правління ОСОБА_1 до наступних зборів учасників ГБК Глибокий яр .

Відповідно до протоколу позачергових зборів членів ГБК Глибокий яр від 22 березня 2015 року за участю 246 членів кооперативу було прийнято рішення про:

- обрання головою правління ОСОБА_2 ;

- обрання семи членів правління;

- обрання трьох членів ревізійної комісії;

- збільшення суми щорічних внесків;

- затвердження кошторису кооперативу на 2015 рік;

- зобов`язання ОСОБА_1 передати справи та печатку кооперативу новому правлінню в тижневий строк із дати проведення зборів;

- внесення змін до статуту кооперативу та затвердження нової редакції статуту.

Доручено ревізійній комісії провести перевірку господарської діяльності за попередній період роботи ОСОБА_1 та доповісти правлінню у місячний термін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 4 і 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Закриваючи провадження в справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій щодо проведення загальних зборів уповноважених ГБК Глибокий яр 22 березня 2015 року та визнання недійсним протоколу від 22 березня 2015 року щодо обрання органів правління, суди з посиланням на правову позицію ВерховногоСуду України, висловлену в постанові від 19 жовтня 2016 року в справі №6-1002цс16, уважали, що відповідні вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) відступила від правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 752/2669/17 (провадження № 6-1002цс16), щодо непоширення юрисдикції судів на спори про оскарження рішень та дій кооперативу, які віднесені до його внутрішньої компетенції і не підпадають під юрисдикцію суду та зазначила, що упостанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року встановлено, що на відносини щодо оскарження дій чи бездіяльності зборів уповноважених гаражно-будівельного кооперативу компетенція суду згідно з вимогами статті 16 ЦК України не поширюється, оскільки такі питання стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації. Така позиція суду встановлює, що внутрішньостатутна діяльність юридичної особи не охоплюється поняттям правові відносини , а отже, спір щодо такої діяльності не є юридичним. Поняття внутрішньостатутна діяльність не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб`єктивних прав та обов`язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо), і загалом такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи). У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що організаційна автономія об`єднань є важливим аспектом їх свободи об`єднань, яка захищена статтею 11 Конвенції (рішення від 04 квітня 2017 року у справі Lovric v. Croatia , пункт 71), при цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об`єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об`єднання. Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб`єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації. Таким чином, юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо суб`єктивних прав та обов`язків органів управління юридичної особи, адже такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності .

Частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України в чинній редакції.

З 28 березня 2014 року (часу внесення змін до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу Українив редакції підпункту 1 пункту 3 Закону України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , який набрав чинності 28 березня 2014 року), процесуальний закон відніс до юрисдикції господарського суду розгляд справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зробила висновок, що за змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України Про кооперацію кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними . Згідно зі статтею 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Можна зробити висновок, що кооперація є одним із різновидів господарської діяльності, здійснюваної у формі кооперативу, правовідносини з питань участі членів кооперативу в управлінні кооперативом та обранні органу управління належать до юрисдикції суду і не є внутрішньою діяльністю кооперативу .

Ураховуючи, що предметом даного спору є захист прав ОСОБА_1 на участь в управлінні кооперативом, справа, що переглядається, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження в справі підлягало закриттю саме з підстав порушення правил юрисдикції загальних судів.

Позовна вимога про зобов`язання відповідачів за актом прийому-передачі передати позивачеві для здійснення передбачених статутом повноважень печатку та кутові штампи, всю бухгалтерську та фінансову документацію, пов`язану з діяльністю кооперативу, як похідна від вимоги про оскарження дій та рішень кооперативу також підлягає вирішенню господарським судом, а тому суди дійшли помилкового висновку про можливість її розгляду по суті та відмови в її задоволенні за необґрунтованістю.

Вимоги позивача, викладені в прохальній частині касаційної скарги, а саме: про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді та скасування всіх рішень правління ГБК Глибокий яр після 22 березня 2015 року, не були заявлені позивачем в суді першої інстанції, а тому в силу положень частини другої статті 400 ЦПК України не підлягають вирішенню Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із положеннями частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосували норми процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в справі- закриттю у зв`язку з порушенням правил юрисдикції загальних судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства .

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 412, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року скасувати.

Провадження в справі № 757/24263/15-ц за позовом ОСОБА_1 до кооперативу по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, які знаходяться в особистій власності громадян, Глибокий Яр , ОСОБА_2 про визнання незаконними дій щодо проведення загальних зборів, визнання недійсним протоколу щодо обрання органів правління кооперативу та зобов`язання передати позивачеві бухгалтерську й фінансову документацію, печатки та штампи кооперативу закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Із моменту прийняття постанови рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук