Рішення

від 22.02.2021 по справі 200/560/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/560/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2020 року №362, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2020 року №362 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви №8402, поданої разом із додатками 30.09.2019 року, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком №8402 від 30.09.2019 року та зарахувати до страхового стажу період роботи в клубі ім. Гагаріна шахти "Северная" (яка перебувала у складі ГХК "Торезантрацит", але пізніше була реорганізована у ДП шахта "Северная" п/о "Сніжнеантрацит") з 23.07.1982 по 31.12.1998 року, зобов`язання призначити пенсію за віком за заявою №8402 від 30.09.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/560/21-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 30.09.2019 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, за розглядом якої відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії. Рішення відповідача від 03.10.2019 року про відмову у призначенні їй пенсії було оскаржено до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року у справі №200/6155/20-а її позовні вимоги були задоволені та зобов`язано управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 30.09.2019 року з урахуванням встановлених судом обставин у справі. Рішенням відповідача від 23.11.2020 року №362 їй знову було відмовлено у призначенні пенсії з тотожних підстав, викладених у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 03.10.2019 року.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, у зв`язку з чим, змушена була звернутися до суду.

04 лютого 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі №200/6155/20-а управлінням повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно частини один ст. 26 Закону. Також зазначив, що до матеріалів судової справи №200/6155/20-а ОСОБА_1 була долучена копія довідки відокремленого підрозділу шахти Заря Державного підприємства Торезантрацит від 21.02.2020 року №3374/27, якою підтверджується стаж роботи за період з 23.07.1982 по 08.02.2005 у профкомі профсоюзів шахти Северная Державного підприємства Сніжнеантрацит , але до управління оригінал довідки позивачем надано не було. Таким чином, управління не мало можливості розглянути заяву позивача в повній мірі у зв`язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи вищевказаної довідки. Позивачу було рекомендовано повторно подати пакет документів та надати оригінал довідки відокремленого підрозділу шахти Заря Державного підприємства Торезантрацит від 21.02.2020 року №3374/27, якою підтверджується стаж роботи за період з 23.07.1982 по 08.02.2005 у профкомі профсоюзів шахти Северная Державного підприємства Сніжнеантрацит , щоб управління мало змогу розглянути її та прийняти відповідне рішення.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Сніжнянським МВ УМВС України в Донецькій області 3 жовтня 1998 року), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.01.2019 року №1426-5000012346. Відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою № 8402 про призначення пенсії за віком.

Рішенням від 03 жовтня 2019 року № 179 УПФУ у м.Краматорську Донецької області відмовило позивачу в призначенні пенсії так, як на момент звернення не має необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

01 липня 2020 року, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, у якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №179 від 03.10.2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком №8402, поданої разом із додатками 30.09.2019 року;

- зобов`язати відповідача повторно переглянути заяву про призначення пенсії за віком №8402 від 30.09.2019 року та зарахувати до страхового стажу період роботи в клубі ім.Гагаріна шахти "Північна" (яка перебувала у складі ГХК "Торезантрацит, але пізніше була реорганізована у ДП шахта "Північна" п/о "Сніжнеантрацит") з 23.07.1982 року по 31.12.1998 року;

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 03 жовтня 2019 року №179 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30 вересня 2019 року №8402 про призначення пенсії за віком, з урахуванням встановлених судом обставин у справі.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №200/6155/20-а, яке набрало законної сили 09.11.2020 року, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області було повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком №8402 від 30.09.2019 року, за результатом розгляду якої винесено рішення від 23.11.2020 року №362 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно частини один ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . В обгрунтування якого зазначено, що до матеріалів пенсійної справи позивачем не було додано довідку відокремленого підрозділу шахти Заря Державного підприємства Торезантрацит від 21.02.2020 року №3374/27, якою підтверджується стаж роботи у період з 23.07.1982 по 08.02.2005 у профкомі профсоюзів шахти Северная Державного підприємства Сніжнеантрацит . При повторному розгляді наданих документів встановлено, що неможливо зарахувати до страхового стажу період роботи з 23.07.1982 по 31.12.1998 на Торезькому теркомі профспілки вугільників, оскільки запис про звільнення завірено печаткою Сніжнянського територіального комітету в порушення п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 23.11.2020 року №362, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту першого статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058 - IV від 09.07.2003 року із змінами, внесеними ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148 - VIII від 03.10.2017 року:

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з пунктом 17-1 Порядку № 637, у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Пунктами 23 та 24 Порядку № 637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі №200/6155/20-а, Донецьким окружним адміністративним судом були встановлені наступні обставини.

Згідно дубліката трудової книжки ОСОБА_1 від 04 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 :

- в період з 23.07.1982 року по 08.02.2005 року позивач працювала у Торезькому теркомі профспілки вугільників у клубі ім.Гагаріна шахта "Северная".

Довідкою відокремленого підрозділу шахта "Заря" Державного підприємства "Торезантрацит" від 21.02.2020 року №3374/27 підтверджено що ОСОБА_1 з 23.07.1982 року прийнята завідувачем позашкільним сектором у клубі ім.Гагаріна шахта "Северная"; 16.10.1990 року позивач переведена на посаду художнього керівника у клубі ім.Гагаріна при профсоюзі шахти "Северная"; з 06.07.1994 року позивача переведено виконуючим обов`язки директора клубу ім.Гагаріна при профсоюзі шахти "Северная"; з 01.01.2001 року позивача призначено на посаду завідувачем клубу ім.Гагаріна при профсоюзі шахти "Северная"; 08.02.2005 року позивача звільнено у зв`язку з переведенням. Відомості надані відповідно до розрахункових відомостей по заробітній платі.

Відповідно до довідок Шахти "Северная" п/о "Торезантрацит" від 21.02.2020 року №3375/27 та № 3376/27 про заробітну плату, на заробітну плату позивача за період з січня 1992 року по грудень 1996 року нараховувалися та сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1992-1996 роки.

Згідно з довідкою про перейменування й реорганізацію шахти "Северная" з 15.11.1978 року Шахта "Северная" виділена з шахтоуправління "Зоря" та преретворена у виробничу одиницю на підставі наказу МУП України від 10.11.1978 року №312; з 21.08.1996 року Шахта "Северная" перетворена на державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Северная" на підставі наказу МУП України від 28.06.1996 року №279а; з 12.05.1997 року державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Северная" перетворене у Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта "Северная" дочірнього підприємства Державна холдингова компанія "Торезантрацит" на підставі наказу МУП України від 30.12.1997 року №665; 02.07.1998 року державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Северная" виключено зі складу Державної холдингової компанії "Торезантрацит" та перетворено у державне підприємство шахта "Северная" п/о "Снежноеантрацит" на підставі наказу МУП України від 02.07.1998 року №283; 25.02.2002 року Шахта "Северная" ПО "Снежноеантрацит" перетворено у структурний підрозділ "Шахта "Северная" Державного підприємства "Шахтоуправление "Снежноеантрацит" на підставі наказу МТЕ України від 25.02.2002 року №111; 13.08.2003 року структурний підрозділ "Шахта "Северная" Державного підприємства "Шахтоуправление "Снежноеантрацит" перетворено у відокремлений підрозділ "Шахта "Северная" державного підприємства "Снежноеантрацит" на підставі наказу МТЕ України від 13.08.2003 року №430; 01.01.2005 року відокремлений підрозділ "Шахта "Северная" державного підприємства "Снежноеантрацит" увійшло до "Донецька вугільна енергетична компанія" на підставі наказу ДП "ДВЕК" від 31.12.2004 року №46.

Як вбачається з рішення відповідача від 23.11.2020 року №362 про відмову у призначенні пенсії, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.07.1982 по 31.12.1998 у Торезькому теркомі профспілки вугільників, слугувало те, що запис про звільнення завірено печаткою Сніжнянського територіального комітету в порушення п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, на що суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-31/98 за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України (справа про профспілку, що діє на підприємстві) 29.10.1998 року розглянувши на пленарному засіданні справу щодо офіційного тлумачення положення "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації" абзацу шостого частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), визначено: Поняттям "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди .

За структурою Профспілка складається з трьох ланок:

-первинні організації Профспілки, які діють на підприємствах, в організаціях, установах і навчальних закладах; керівний виборний орган - профспілковий комітет (профком),

- територіальні організації Профспілки, які створюються за територіально виробничим принципом в шахтарських регіонах і об`єднують первинні організації Профспілки згідно з затвердженим в установленому Статутом Реєстром організацій Профспілки; керівний виборний орган - територіальний комітет (терком),

- всеукраїнська організація - Профспілка, яка об`єднує територіальні організації та первинні організації Профспілки і веде Реєстр територіальних і первинних організацій Профспілки; керівний виборний орган - Центральний комітет Профспілки (ЦК Профспілки).

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 від 04 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 :

23.07.1982 року позивач прийнята завідувачем позашкільним сектором у клубі ім.Гагаріна шахта "Северная"; 16.10.1990 року позивач переведена на посаду художнього керівника у клубі ім.Гагаріна при профсоюзі шахти "Северная", з 06.07.1994 року позивача переведено виконуючим обов`язки директора клубу ім.Гагаріна, з 26.10.1998 року позивач виконувала обов`язки директора клубу ім.Гагаріна при профсоюзі шахти "Северная".

Як встановлено в ході розгляду справи, трудова книжка Позивача містить в собі записи - відомості щодо характеру роботи Позивача у спірний період.

При цьому, у рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/6155/20-а встановлено, що 02.07.1998 року державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Северная" виключено зі складу Державної холдингової компанії "Торезантрацит" та перетворено у державне підприємство шахта "Северная" п/о "Снежноеантрацит" на підставі наказу МУП України від 02.07.1998 року №283.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.09.1998 року внесено запис про реєстрацію юридичнї особи (ЄДРПОУ 25608062) - СНІЖНЯНСЬКИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ (СНІЖНЯНСЬКИЙ ТЕРКОМ ПРОФСПІЛКИ ВУГІЛЬНИКІВ) номер запису 12781200000000510. У якості засновників (учасників) юридичної особи визначено: ПЕРВИННУ ПРОФСПІЛКОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ РОБІТНИКІВ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ШАХТИ "ПІВНІЧНА", Код ЄДРПОУ:25906902, Місцезнаходження: Україна, 86585, Донецька обл., місто Сніжне, ВУЛИЦЯ П`ЯТНИЦЬКОГО, будинок 1, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0,00, ПЕРВИННУ ПРОФСПІЛКОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ ШАХТИ "СХІД", Код ЄДРПОУ:25906865, Місцезнаходження: Україна, 86503, Донецька обл., місто Сніжне, ВУЛИЦЯ МИРУ, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0,00, ПЕРВИННУ ПРОФСПІЛКОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ ШАХТИ "МІУСЬКА", Код ЄДРПОУ:25906919, Місцезнаходження: Україна, 86508, Донецька обл., місто Сніжне, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0,00, ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНЕ УПРАВЛІННЯ, Код ЄДРПОУ:25906859, Місцезнаходження: Україна, 86501, Донецька обл., місто Сніжне, ВУЛИЦЯ КОМАРОВА, будинок 52, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0,00, ПЕРВИННУ ПРОФСПІЛКОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ РОБІТНИКІВ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ШАХТИ "ЗОРЯ", Код ЄДРПОУ:25906894, Місцезнаходження: Україна, 86584, Донецька обл., місто Сніжне, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 0,00.

Таким чином, враховуючи, що протягом періоду роботи позивача з 23.07.1982 по 31.12.1998 мало місце перереєстрація та зміна назви шахти, до профкому якої її було прийнято на відповідну посаду, суд не погоджується з висновками відповідача, що запис про звільнення завірено печаткою Сніжнянського територіального комітету в порушення п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Окрім того, суд зазначає, що трудова книжка позивача у період з 23.07.1982 року по 31.12.1998 року не містить запису про звільнення останньої.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періоду роботи з 23.07.1982 року по 31.12.1998 року та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду її роботи.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в даному випадку позивача, її конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 30 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.11.2020 року № 362 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно частини один ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.09.2019 року №8402 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з зарахуванням до страхового стажу період роботи позивача з 23.07.1982 року по 31.12.1998 року згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити належну пенсію за віком, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки як було зазначено вище, суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2020 року №362, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 23.11.2020 року № 362 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно частини один ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) від 30.09.2019 року №8402 про призначення пенсії за віком згідно частини один ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1982 року по 31.12.1998 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 22 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова