Постанова

від 23.02.2021 по справі 640/17996/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17996/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герд Біллербек ГмбХ до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Герд Біллербек ГмбХ з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100030/2019/000109/2 від 29.08.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00393.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що позивачем надано всі наявні та необхідні документи для митного оформлення товарів, не зважаючи на що, контролюючий орган дійшов до висновку про неможливість застосувати метод договірної ціни.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що рішення про коригування митної вартості було винесено митницею правомірно, проте суд першої інстанції не прийняв до уваги виявлені митним органом розбіжності щодо вартості товару та відсутність всіх необхідних відомостей (підтвердження транспортних витрат), що унеможливлює перевірку всіх складових митної вартості у повному обсязі, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення митниці про коригування митного органу та картки відмови у прийнятті митної декларації.

За наведених обставин, апелянт вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, оскільки ним було надано всі витребувані відповідачем документи на підтвердження митної вартості товарів, у тому числі документи, що підтверджують витрати на транспортування товару до митної території України, які не містять розбіжностей щодо їх вартості та вказують на те, що їх дані піддаються обчисленню. Крім того, на підтвердження правомірності правової позиції суду першої інстанції, позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18, від 24.07 2019 року по справі №809/432/17 від 21.02.2020 року по справі № 813/1229/16, тощо.

Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ Герд Біллербек Гмбх та Gerd Billerbeck GmbH Wien (Австрія) укладено договір (контракт) № 08-14 від 02.04.2018, предметом якого є поставка останнім товарів (текстильні товари та сировина). Також, згідно Додаткової угоди № 7 від 18.07.2019 року до вказаного контракту сторони домовились про імпорт синтетичного волокна.

З метою митного оформлення позивачем придбаного товару та підтвердження його митної вартості декларант подав до Київської міської митниці ДФС наступні документи : митну декларацію від 27.08.2019 № UA 100030/2019/407958; контракт № 08-14 від 02.04.2018 р.; додаткову угоду № 7 від 18.07.2019; рахунок № DAFA 19-0724/01-3 від 18.07.2019; товарно-транспортні документи (коносамент MEDUN3549080, міжнародна товаро-транспортна накладна № 475 від 24.08.2019 року; довідка про транспортні витрати від 21.08.2019 року надана ТОВ "ВАМ ТРАНС"); сертифікат про походження товару №19С3302А6А27/00276 від 22.07.2019 року.

Оформлення митної вартості товару заявлено позивачем на підставі основного методу, виходячи з ціни договору.

Під час проведення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за спірною митною декларацією, митним органом встановлено, що документи, подані позивачем для підтвердження заявленої вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів надати додаткові документи.

На вимогу митного органу позивачем надано : комерційну пропозицію від постачальника з Китаю, що була надана продавцю нерезиденту Gerd Billerbeck GmbH Wien (Австрія); експортну декларацію про оформлення вивезення товару компетентними органами КНР № 310120190517844620, що засвідчує факт вивезення товару з митної території Китаю; комерційний інвойс від 18.07.2019 року № DAFA 19-0724/01-3; прайс-лист виробника YUYAO DAFA CHEMIKAL FIBER CO., LTD (Китай).

З огляду на те, що декларантом не надано всіх запитуваних документів та відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100030/2019/000109/2 від 29.08.2019 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами, оскільки автоматизована система виявила розбіжність заявленої вартості фрахту контейнера для транспортування з відомою Митниці вартістю. При цьому, контролюючим органом зазначено, що довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує таку складову митної вартості у розумінні положень наказу Міністерства фінансів України № 599.

Разом з цим, за змістом довідки від 21.08.2019 вартість перевезення товару з Китаю (Ningbo) до порту Одеси склала 26890,49 грн, страхування вантажу не проводилось.

Апелянт вказує, що згідно наявної у митного органу інформації фрахт контейнера з відповідної країни до порту призначення коштує близько 1800 - 2200 USD.

Наведене стало підставою коригування митної вартості товару на загальну суму 34398,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Герд Біллербек Гмбх надало достатні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість за ціною договору. Також, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що відсутній належний розрахунок коригованої митної вартості за резервним методом, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно ч. 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17 митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації .

В силу приписів ч.ч. 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Колегія суддів, дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених Законом обмежень для застосування першого методу та обставин достатніх для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже, і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку інформацію про товар, його ціну та не містять розбіжностей, а отже, підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Доводи апелянта про відсутність документального підтвердження транспортних витрат, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, на підтвердження розміру витрат на перевезення вантажу, декларантом було надано митному органу: коносамент MEDUN3549080, міжнародну товаро-транспортну накладну № 475 від 24.08.2019 року; довідку про транспортні витрати від 21.08.2019, яка була видана ТОВ "ВАМ ТРАНС".

Також, матеріали справи свідчать, що перевезення товару здійснювалося, на підставі Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 12 від 15.12.2016 року, укладеного між ТОВ Герд Біллербек Гмбх та ТОВ "Вам Транс". Позивачем надано суду акт надання послуг 113 від 22 серпня 2019 року та рахунок на оплату №111 від 22.08.2019 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта на наявну інформацію в базах митного органу щодо вартості фрахту контейнера є необґрунтованим, оскільки митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно ч. 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що підлягає сплаті за цей товар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович