Постанова

від 04.05.2007 по справі 29/100-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04.05.2007р.

м.Київ

№ 29/100-А

За позовом             Санітарно-епідеміологічночна

станція Шевченківського району м. Києва

До                           Державна інспекція з

контролю за цінами в м. Києві

Предмет

адміністративного позову

визнання протиправним рішення

Суддя

Секретар

судових засідань Вознюк М.В.

Представники:

від позивача:            - 

Родіна Т.М. -предст. (довір. в справі)

від відповідача:        - Лук'яненко Р.М. - юрисконсульт

(довір. в справі)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 04.05.2007 о 14 год. 38 хв. проголошено вступну та

резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на 10.05.2007, про що повідомлено сторонам після проголошення

вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 04.05.2007 з

урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС

України.

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Санітарно-епідеміологічна станція

Шевченківського району м. Києва звернулась з позовом до Державної інспекції з

контролю за цінами в місті Києві про визнання протиправним та скасування

рішення ДІ з КЦ в м. Києві №23 від 14.02.2007 про застосування економічних

санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Позовні  вимоги 

позивач обґрунтовує тим, що в своїй діяльності  він керувався 

нормами Закону України «Про податок 

на додану вартість», листом-роз'ясненням ДПА України, а  тому вважає, що   послуги, які надаються  позивачем, 

мають  обкладатися  податком 

на додану вартість. За  таких обставин  позивач 

вважає рішення  Державної

інспекції з контролю за цінами  в м.

Києві  № 16 від 05.02.2007 року

незаконним та  таким, що  протирічить вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення

позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що 

позивачем  при наданні послуг

нараховувалася  непередбачена націнка в розмірі  20 відсотків, що призвело до одержання

необґрунтованої виручки, в  той час  коли тарифи на роботи  і 

послуги, що  виконуються і

надаються за плату  установами  та 

закладами  державної  санітарно-епідеміологічної служби,

затверджені  постановою КМУ від

27.08.2003 року № 1351 з урахуванням  

податку на  додану вартість.

Дослідивши матеріали справи та

заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з контролю за

цінами в місті Києві було проведено перевірку дотримання державної дисципліни

цін при формуванні та застосуванні 

тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються

Санітарно-епідеміологічною станцією Дарницького району м. Києва.

За результатами перевірки складено

акт №583 від 24.01.2007, згідно висновків якого сума завищення тарифів

позивачем складає 353501,79 грн., що є порушенням державної дисципліни

цін. 

Рішення про застосування

економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 23 від 14.02.2007

прийняте на підставі  матеріалів  перевірки 

позивача.  В акті  відповідача 

від 24.01.2007  вказано, що

позивачем необґрунтовано 

застосовано  непередбачувану

націнку на встановлені тарифи (20%), в результаті  чого 

отримано необґрунтовану  виручку.

Відповідно до Інструкції про

порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами

державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з

питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3

грудня 2001року № 298/519 та зареєстрованої Міністерством юстиції України

(ст.3),  Державні інспекції з контролю за

цінами приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових санкцій у

порядку, передбаченому законодавством.

В рішенні відповідача про

застосування економічних санкцій від 14.02.2007 зазначено, що позивачем було

порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 “Про

затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і

надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної

служби”.

Постановою Кабінету Міністрів

України від 27.08.2003 № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на

роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами

державної санітарно-епідеміологічної служби” зазначено про затвердження,

відповідно до ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення”,  тарифів

(прейскурантів) на роботи і 

послуги,  що виконуються і

надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної

служби. Тарифи додані до Постанови. В тарифах 

зазначено назву робіт, послуг  та

їх ціну в гривнях. В примітках до тарифів зазначено, що ці тарифи

застосовуються: за одне дослідження/вимірювання - з коефіцієнтом 1; за

одне  дослідження/вимірювання  в 

серії  починаючи  з другого аналізу - з коефіцієнтом 0,8; за

одне дослідження/вимірювання  в  серії 

понад  десять аналізів - з

коефіцієнтом 0,75. Жодні посилання з приводу 

того,  чи включено до  тарифу 

податок на  додану  вартість в 

Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351

відсутні.  Постанова також  жодним 

чином  не регулює порядок  нарахування 

та сплати  ПДВ.

Судом  враховано, що в зв'язку з тим, що в Постанові

КМУ від 27.08.2003 № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і

послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної

санітарно-епідеміологічної служби” не зазначено, чи є ціна, зазначена в

постанові, фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші обов'язкові

платежі, Міністерство охорони здоров'я України звернулося до Державної

податкової адміністрації України з запитом про надання роз'яснення щодо порядку

оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і

надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами,

затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003.

Державна податкова адміністрація

України,  на виконання Закону України

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами” та Закону України “Про державну податкову службу

в Україні”, згідно наказу ДПА України від 12.04.2003 № 176 “ Про

затвердження  порядку надання роз'яснень

окремих положень податкового законодавства”, надіслала  15.09.2003 Міністерству охорони здоров'я

України лист щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та

послуг, що виконуються і надаються закладами державної

санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ №

1351 від 27.08.2003, в якому  вказано, що

тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату

установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби,

затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 “Про затвердження

тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за

плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, без

врахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до

ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону

України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Крім того, відповідно до ст. 8

Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначено, що державне регулювання

цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін

(тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних

фіксованих цін і тарифів. Стаття 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення”

визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються

державними органами України. Цією ж статтею визначено коло товарів і послуг, на

які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, зокрема,

державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які

справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і

послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і

послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне

(домінуюче) становище.

Відповідно до ст. 2 Закону України

«Про систему оподаткування»під податком 

і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових

фондів слід розуміти обов'язковий внесок 

до бюджету   відповідного   рівня 

або  державного  цільового 

фонду, здійснюваний платниками у порядку і  на 

умовах,  що  визначаються законами України про

оподаткування. Платниками податків є юридичні і фізичні  особи, 

на  яких  згідно 

з  законами  України покладено   обов'язок 

сплачувати  податки (ст. 4 Закону

України «Про систему оподаткування»).

Зібрані  у справі докази свідчать, що позивач  є платником 

податку на додану вартість (Свідоцтво № 39059968  про реєстрацію платника  податку 

на додану вартість).

Статтею 1 Закону України «Про

систему оподаткування»передбачено, що 

встановлення і  скасування  податків 

і  зборів (обов'язкових платежів)

до бюджетів та до державних 

цільових  фондів,  а  також пільг їх платникам здійснюються

Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і

сільськими, селищними, міськими радами 

відповідно  до  цього 

Закону,  інших  законів України про оподаткування. Ставки,  механізм 

справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть

встановлюватися або змінюватися   

іншими   законами   України,  

крім   законів   про оподаткування.

В преамбулі Закону  України «Про податок  на додану вартість» визначено, що цей

закон  визначає  платників 

податку  на  додану вартість, об'єкти,  базу та ставки оподаткування,  перелік неоподатковуваних та    звільнених    від   

оподаткування   операцій,   особливості оподаткування експортних та

імпортних операцій, поняття податкової накладної,  порядок 

обліку,  звітування  та 

внесення  податку до бюджету.

Законом  України «Про податок  на додану вартість»(пп. 6.1.1 п. 6.1 ст.6 )

визначено, що  податок на додану вартість

становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, і

додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Об'єктом оподаткування є зокрема

операції платників податку з продажу 

товарів  (робіт,  послуг) 

на митній території  України.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4

Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” база

оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт,

послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,

визначеної за вільними (регульованими) цінами (тарифами) з урахуванням

акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових

платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до

ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Наведене свідчить, що чинним

законодавством  України встановлено  податок 

на додану  вартість,  його розмір, порядок  нарахування 

та сплати. Крім того встановлено, що сплата  цього податку 

є обов'язковою для платників податку.

Види послуг, що надаються закладами

державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені  постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003, згідно

вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану

вартість”,  не відносяться до операцій,

які звільняються від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, а тому  мають обкладатися податком на додану вартість

і до ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість.

Таким чином, позивач в своїй

діяльності цілком правомірно керувався нормами Закону “Про податок на додану

вартість”.

Крім того слід зауважити, що  в 

постанові КМУ від 27.08.2003 року № 1351 не вказано, що тарифи

затверджено з урахуванням   податку на  додану вартість (включають в себе  податок 

на додану вартість).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач доказів  на спростування

обставин, повідомлених позивачем, не надав, 

так само як  і не надав жодних

доказів, які  б свідчили,  що 

тарифи  на роботи  і послуги, що виконуються  і 

надаються  за плату  позивачем затверджені   постановою КМУ від 27.08.2003 року № 1351 з

урахуванням  податку на додану вартість.

Статтею 14 Закону України «Про ціни

і ціноутворення»передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством,

організацією  сума виручки  в результаті 

порушення  державної  дисципліни 

цін   підлягає  вилученню в 

доход  відповідного  бюджету 

залежно   від   підпорядкованості підприємства,  організації. 

Крім  того  в  

позабюджетні   фонди місцевих   Рад  

стягується   штраф    у   

двократному    розмірі

необґрунтовано одержаної суми виручки.

Підставами для визнання рішення

недійсним є невідповідність його вимогам 

чинного  законодавства.

Обов'язковою  умовою визнання  рішення недійсним є також порушення у зв'язку

з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів

підприємства чи   організації  -  позивача  у 

справі.

Позивачем доведено факт порушення

його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з прийняттям

оспорюваного рішення.

Судом встановлено, що рішення про

застосування економічних санкцій не відповідає вимогам  чинного 

законодавства, зокрема, ст. 14 Закону України «Про ціни  і ціноутворення», оскільки сума виручки

отримана без порушення державної дисципліни цін.  Рішення про застосування економічних санкцій

винесено також  в порушення вимог

Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних)

санкцій органами державного контролю за цінами, яка  затверджена Наказом Міністерства економіки та

з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3

грудня 2001року № 298/519, оскільки відповідно до п. 1.4. Інструкції, підставою

для застосування економічних санкцій за порушення   державної дисципліни цін є одержання

суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними

чинного в періоді,  що  перевіряється,  порядку 

встановлення та застосування  цін

і тарифів,  які   регулюються уповноваженими органами

відповідно до вимог законодавства. Як вже було встановлено судом  в ході 

розгляду  справи,   позивачем не порушувалися норми чинного

законодавства з метою отримання необґрунтованої виручки.

За таких обставин позовні вимоги

обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищенаведене в

сукупності, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94,

158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О

В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної

інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 14.02.2007 № 23 про застосування

економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Стягнути з Державної інспекції з

контролю за цінами в м. Києві (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6) на користь

Санітарно-епідеміологічної станції Шевченківського району м. Києва (02121, м.

Київ, вул. Червоноармійська, 4, ідентифікаційний код 05496980) судові витрати у

розмірі  3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. 

ст.  185-187 КАС України, шляхом

подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним

поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

І.В.Усатенко