Ухвала

від 22.02.2021 по справі 700/66/21

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/66/21

Провадження № 2/700/115/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/66/21 провадження №2/700/115/21 за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Черкаської області (ОТГ) про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лисянської селищної ради Черкаської області (ОТГ) про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , з яким він останніх два роки проживав, доглядав та поховав за власний рахунок. Після його смерті залишилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок по АДРЕСА_1 . Як єдиний спадкоємець він оформив спадщину на вказане майно та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.08.2011 року. Так як батьки були релігійними і займалися благодійністю, в листопаді 1996 року запропонували далекому родичу його батька - ОСОБА_3 проживати спільно в одному будинку та разом вести домашнє господарство, оскільки ОСОБА_3 проживав одиноко і житло його стало непридатним для проживання. В кінці 2001 року ОСОБА_3 захворів, а батько доглядав за ним до смерті, так як мати вже на той час померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно: будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_2 та рухоме майно. Зважаючи на те, ОСОБА_3 родичів не мав, то його батько ОСОБА_2 був спадкоємцем за законом четвертої черги. У зв`язку з відсутністю майна, що потребувало нотаріального посвідчення, батько не звертався до нотаріуса, а тільки забрав речі із будинку ОСОБА_3 . Про наявність земельної ділянки йому нічого не було відомо. Лише в кінці 2020 року, звернувшись в Почапинську сільську раду з питанням оренди земельної ділянки біля його будинку, з`ясувалося, що в невитребуваних паях перебуває земельна ділянка (пай), яка була наділена ОСОБА_3 , але ним за життя не оформлена і в оренду не здана. Враховуючи те, що його батько фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , але належним чином не встиг оформити, оскільки не знав про наявність земельної ділянки, а він є єдиним спадкоємцем за законом, то звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва, через відсутність документів щодо спадкування земельної ділянки. За таких обставин просить визнати за ним земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,21 га, розташовану на території Почапинської сільської ради, що залишилася після смерті ОСОБА_3 .

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, просив про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 206 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Звенигородка Черкаської області помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.10.2010 року.

Після смерті батька ОСОБА_2 позивач прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 19.08.2011 року.

Згідно з актом запису про смерть № 35 від 3.09.2002 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Верещаки Лисянського району Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_3 залишилася земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,21 га, кадастровий номер 7122885200:03:001:0245, розташована на території Почапинської сільської ради, відповідно до державного акут на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 028751 виданого 22.04.2002 року на його ім`я.

Із акту, складеного депутатом Лисянської ОТГ від 27 січня 2021 року с. Верещаки та довідки виконавчого комітету Лисянської селищної ради с. Почапинці від 27.01.2021 року № 09, вбачається що зі слів свідків ОСОБА_4 , жителя АДРЕСА_3 та ОСОБА_5 , жителя АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 з листопада 1996 року проживав разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вели спільне господарство, ОСОБА_2 доглядав ОСОБА_3 , так як останній потребував стороннього догляду. Після смерті ОСОБА_2 поховав ОСОБА_3 за власні кошти. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 забрав з двору ОСОБА_3 два металеві ліжка, тапчан, стіл та скриню, тобто заволодів його спадковим майном.

Зважаючи на те, що батько позивача - ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 помер і не встиг оформити спадщину, оскільки не знав про наявність земельної ділянки, хоч фактично прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до дня його смерті, то позивач ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Однак 28 січня 2021 року отримав постанову № 29/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право на спадкування на земельну ділянку.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, тому спадкування належного йому майна здійснюється за законом. ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлого та вступив в управління та володіння спадковим майном.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 своє право на успадковане майно після смерті ОСОБА_3 у встановленому порядку не оформив.

Враховуючи, що батько позивача ОСОБА_2 помер після ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України , спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1218 , ч.1 ст. 1225 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія ) .

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв його син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.

Враховуючи той факт, що батько позивача ОСОБА_2 не оформив свого права на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , тому право на прийняття належної йому спадщини в порядку ч.1 ст. 1276 ЦК України перейшло до його спадкоємця до позивача в порядку спадкової трансмісії.

Таким чином, позивач у справі є спадкоємцем ОСОБА_2 за спадковою трансмісією.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За вимогами ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України ).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

Оскільки, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, необхідно визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, відповідно до державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_3 , яку фактично прийняв, але не оформив батько позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1218 , 1261, 1269 , 1270 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 19, 81, 82, 200,206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Черкаської області (ОТГ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,21 га, розташовану на території Почапинської сільської ради, кадастровий номер 7122885200:03:001:0245 зареєстровану в книзі записів державних актів за № 524 на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. В. Бесараб