Рішення

від 10.02.2021 по справі 753/17271/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/113/21

Справа №753/17271/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 01.12.2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати договір про відступлення права вимоги від 01.12.2017 року, що укладений між ТОВ ФК Гровінг Стейт та ОСОБА_3 недійсним та визнати договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 01.12.2017 року, укладений між ТОВ ФК Гровінг Стейт та ОСОБА_3 недійсним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.02.2018 року на ім`я неповнолітньої дитини ОСОБА_2 надійшла заява від громадянина України ОСОБА_3 викладеної у формі Повідомлення , підписаного приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. про сплату у місячний термін 197399,81 дол. США та 11897683,63 грн. на ім`я громадянина України ОСОБА_3 .

Згідно листа ОСОБА_3 24.11.2017 року відступлено право вимоги від ПАТ Райффайзен банк Аваль до ПАТ Комерційний індустріальний банк , від ПАТ Комерційний індустріальний банк до ТОВ Фінансова компанія Гровінг Стейт , а також 01.12.2017 року від ТОВ Фінансова компанія Гровінг Стейт до фізичної особи - ОСОБА_3 за кредитним договором №014/1179/74/782 від 20.07.2006 р. та договором іпотеки укладеним між ПАТ Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_4 .

Вважає, що 01.12.2017 року ТОВ ФК Гровінг Стейт порушило Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та незаконно відступило права вимоги фізичній особі ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4 .

Приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. не було дотримано вимог глави 73 ЦК України та проведено реєстрацію відступлення прав вимоги фізичній особі громадянину України ОСОБА_3 та здійснення запису до державного реєстру прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24.11.2017 року 18:16:35 та індексний номер 38340917 від 24.11.2017 року 18:29:07, а також внесення запису у розділ Відомості про суб`єктів : Іпотекодержатель - ОСОБА_3 (з 24.11.2017 року).

Зазначив, що позивач не є боржником перед ОСОБА_3 та не передавала йому в іпотеку квартиру, на яку він хоче звернути стягнення.

19.12.2017 р. на адресу ТОВ ФК Гровінг Стейт було надіслано заперечення проти вимог нового кредитора, на що Товариство відповіді не надала.

16.03.2018 р. була подана скарга до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про укладення незаконних правочинів, на що була отримана відповідь про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) та перевірки викладених у скарзі фактів.

За результатами проведених позапланових заходів державного нагляду (контролю) проведених Нацкомфінпослуг 30.08.2018 р. ТОВ ФК Гровінг Стейт було анульовано ліцензії на надання послуг з факторингу з підстав порушення Товариством норм чинного законодавства України в частині укладення оспорюваного за цим позовом договору факторингу з ОСОБА_3 , який не є фінансовою установою (розпорядженням від 30.08.2018 року №1517).

Зазначив, що укладений договір про відступлення прав вимоги містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення грошової вимоги) та має на меті отримання додаткового доходу, оскільки до нового кредитора переходить не лише право вимоги щодо сплати суми заборгованості, а також право вимоги відсотків річних, інфляційних втрат, неустойки, збитків, а тому такий договір не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

03.04.2019 року від третьої особи ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення по справі в яких вона позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

08.04.2019 року від ТОВ ФК Гровіт Стейт надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, призначив справу у судове засідання.

06.09.2019 року від ТОВ ФК Гровіт Стейт надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував.

29.05.2019 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відповідь на відзив в якій він зазначив, що ТОВ ФК Гровінг Стейт намагається надати оспорюваним правочинам ознак заміни сторони у зобов`язанні та договору купівлі-продажу, але уклавши оспорювані правочини Товариство отримало фінансування у розмірі 360 000 грн., а ОСОБА_3 , в свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, що складає 197399,81 дол. США та 11897683,63 грн., що значно більше, ніж сплатив ОСОБА_3 за придбане право, а тому наявне відступлення грошової вимоги за вартістю нижче номінальної заборгованості.

Саме в договорі факторингу плата встановлюється, зокрема, у вигляді прямої винагороди або шляхом визначення ціни відступленої вимоги в розмірі меншому, ніж номінал заборгованості.

Наведене свідчить про те, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву) є договором факторингу. Таким чином, саме грошовий характер вимоги, що поступається, і знижка з його вартості відрізняють факторинг від інших варіантів подібних договорів, а тому оспорюваний договір є договором про надання послуг фінансування, плата за яких надається у вигляді поступки права грошової вимоги за вартістю нижче номінальною.

Укладений договір про відступлення прав вимоги містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення грошової вимоги) та має на меті отримання додаткового доходу, оскільки до нового кредитора переходить не лише право вимоги щодо сплати суми заборгованості, а також право вимоги відсотків річних, інфляційних втрат, неустойки, збитків, а тому такий договір не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

01.07.2019 року від ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

01.07.2019 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшли клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року заява ОСОБА_4 про розгляд справи за загальним позовним провадженням задоволено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволені.

08.08.2019 року від АТ Райффайзен Банк Аваль надійшли пояснення на виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року.

15.08.2019 року від ТОВ Експрес Мото Україна на виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року надійшла інформація.

16.08.2019 року від АТ Комерційний індустріальний банк на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року надійшли витребувані документи.

27.08.2019 року від приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року надійшли витребувані документи.

29.08.2019 року від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2019 року надійшли витребувані документи.

09.10.2019 року від ОСОБА_4 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

10.10.2019 року від ТОВ ФК Гровінг Стейт надійшло клопотання про приєднання доказів у справі.

15.10.2019 року від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшли документи.

17.10.2019 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про сумнів в достовірності наданого суду договору про відступлення прав вимоги від 01.12.2017 року №01/12-17-1.

17.10.2019 року від Кушнерика О.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшли заперечення до поданого ТОВ ФК Гровінг Стейт клопотання про приєднання доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

09.12.2019 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про відсутність доказів.

13.02.2020 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання доказів.

13.07.2020 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшли заперечення до клопотання про приєднання доказів.

23.09.2020 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про дослідження доказів.

10.02.2021 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшов виступ в дебатах.

В судове засідання ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

ТОВ ФК Гровінг Стейт в судове засідання свого представника не направив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В матеріалах справи міститься відзив від ТОВ ФК Гровінг Стейт в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що за оспорюваними договорами було передано лише право вимоги щодо належного виконання за кредитним договором та договором іпотеки, а саме стягнення заборгованості, що не передбачає надання фінансових послуг, як помилково стверджує позивач.

Норми ЦК України не містять заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором іншій особі до фізичної особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 16.07.2020 року представник відповідача надав пояснення в яких проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що оспорювані договори відповідають вимогам та підстав для визнання недійсними їх немає.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторонами в справі надані пояснення та заперечення, підстави, визначені законом для відкладення розгляду справи та оголошення в ній перерви відсутні, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності представників відповідачів.

Від третьої особи ОСОБА_4 надійшла заява в якій вона просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Приватний нотаріус КМНО Гембарська С.І. в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач неповнолітня ОСОБА_2 є власником 1/10 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №35025520 від 17.03.2015 року (а.с. 20 Т. 1).

ОСОБА_1 є власником 9/10 частини квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №26980793 від 18.09.2014 року (а.с. 21 Т. 1).

Квартира АДРЕСА_2 надана в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 20.07.2006 року № 014/1179/74/782 укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та третьою особою ОСОБА_4

24.11.2017 року відступлено право вимоги від ПАТ Райффайзен банк Аваль до ПАТ Комерційний індустріальний банк , від ПАТ Комерційний індустріальний банк до ТОВ Фінансова компанія Гровінг Стейт за кредитним договором №014/1179/74/782 від 20.07.2006 р. та договором іпотеки укладеним між ПАТ Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_4 (а.с. 13 Т. 1).

01.12.2017 року між ТОВ Фінансова компанія Гровінг Стейт та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги №01/12-17-1 за кредитним договором №014/1179/74/782 від 20.07.2006 р. та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки укладеним між ПАТ Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_4 (а.с. 10-12 Т. 1).

26.02.2018 року на ім`я неповнолітньої ОСОБА_2 надійшла заява від ОСОБА_3 викладена у формі повідомлення , підписана приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. про сплату у місячний термін 197399,81 доларів США та 11897683,63 грн. на його ім`я ( а.с. 16 Т. 1).

В подальшому відповідач ОСОБА_3 звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_2 (об`єкт нерухомого майна №3581480000), власником 1/10 частини якої є позивач.

Вказане підтверджується копією витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №122719794 від 03.05.2018 року (а.с. 121 Т. 1).

Позивач вважає, що її було незаконно позбавлено права власності на належне їй майно, а тому укладені правочини впливають на її права та законні інтереси.

Також вважає, що оспорювані договори про відступлення прав вимоги є договорами факторингу, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, на що слід зазначити наступне.

Встановлено, що за договором про відступлення прав вимоги від 01.12.2017 року, (п.2 договору) ОСОБА_3 повинен сплатити первісному кредитору 360000,00 грн. (а.с. 10 Т. 1).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у ЦК України як вбачається зі змісту статей 512, 1077, цього Кодексу проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим із частини першої статті 1077 ЦК України вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права та правову позицію щодо розмежування договорів цесії та факторингу, спірний договір відступлення права вимоги містить умови, притаманні виключно договору факторингу.

Отже, уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ Фінансова компанія Гровінг Стейт отримала фінансування у розмірі 360000,00 грн., а фізична особа ОСОБА_3 , в свою чергу, укладаючи вказаний договір, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги у розмірі 197 399,81 дол. США та 11 897 683,63 грн., тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Наведене свідчить про те, що оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте, сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

Інформація про фізичну особу ОСОБА_3 до Державного реєстру фінансових установ, що веде Нацкомфінпослуг, не вносилась у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідач ОСОБА_3 статусу фінансової установи не набував, ліцензій та/або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримував, а тому не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу, у зв`язку з чим оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та підтверджений постановою від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц.

Великою Палатою Верховного Суду підтверджено неможливість відступлення права вимоги за кредитним договором на користь не фінансової установи та зазначено що наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (ст. 1079 ЦК), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц зазначено, що …фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін, що повністю підтверджується наявними доказами в цій справі.

Вчинення саме факторингу підтверджено актом позапланової перевірки від 03.07.2018 року №820/16-4/2 (а.с. 50, Т. 2); актом позапланової перевірки 28.08.2018 року №1098/16-4/2 (а.с. 32 Т. 2); постановою від 14.05.2018 року №169/352/16/5-9-п Про застосування штрафної санкції за порушення законодавства на ринку фінансових послуг (а.с 28 Т. 2); розпорядженням Нацкомфінпослуг від 30.08.2018 року №1517 Про анулювання ліцензії ТОВ ФК Гровінг стейт (а.с 27 Т. 2).

Висновки, які сформульовані в вищезазначених документах повністю відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2018р. у справі №909/968/16 (а.с 70 Т. 1) та в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі 761/20611/17 (а.с. 193 Т. 2)

Також встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору в ТОВ ФК Гровінг стейт та у фізичної особи ОСОБА_3 були відсутні генеральна та індивідуальна ліцензії Національного банку України, наявність яких є обов`язковою згідно з пунктом 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю .

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг належить до фінансових послуг.

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, а тому ТОВ ФК Гровінг стейт та фізична особа ОСОБА_3 не мали права використовувати іноземну валюту як засіб платежу.

Оскільки оплата за умовами кредитного договору повинна була відбуватись виключно у валюті кредиту - доларам США, ТОВ ФК Гровінг Стейт та фізична особа ОСОБА_3 не мали права виступати сторонами оспорюваних договорів.

Згідно з відповіддю Національного банку України від 15 травня 2019 року № 27-0006/25822, наданою на запит ОСОБА_4 , ТОВ ФК Гровінг Стейт та фізичній особі ОСОБА_3 не видавались генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою (а.с. 27 Т. 2)

Отже, відповідач ТОВ ФК Гровінг Стейт та відповідач фізична особа ОСОБА_3 не могли набути право вимоги за валютним кредитним договором, що повністю відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №461/2900/11 провадження №61-2309св18, від 20.01.2021 року у справі № 1512/1742/12 провадження №61-12778св19.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на даний час відповідачі вже створили 5 (п`ять) різних варіантів договору про відступлення права вимоги № 01/12-17-1 від 01.12.2017 між ними, які подавалися в Солом`янський районний суд міста Києва і в інші судові інстанції та фігурують, як докази в судових справах із зміненим текстовим змістом, формою, та оформленням разом із проставлянням печаток і підписів у інших місцях та додаванням додаткових аркушів та додатків.

Наявність декількох варіантів цього договору підтверджується і доказами, які надала Нацкомфінпослуг на виконання ухвали суду від 01.07.2019 року (а. с.88 Т.2).

Наданням до суду лише 13.02.2020 року додаткової угоди № 2 до договору про відступлення права вимоги від 24.11.2017 року №01/12-17-1, відповідачі ТОВ ФК Гровінг Стейт та ОСОБА_3 намагаються уникнути факторингу, висновок про який зроблено в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №761/20611/17 де ТОВ ФК Гровінг Стейт є учасником судової справи і на яку йде посилання в листі Товариства у клопотанні про приєднання додаткової угоди № 2 від 12.02.2020 року до матеріалів справи (а.с. 157 Т. 2).

При цьому, ТОВ ФК Гровінг Стейт у 2018 році повідомляв Нацкофінпослуг про те, що ОСОБА_3 відмовив у розірванні договору про відступлення прав вимоги від 24.11.2017 року №01/12-17-1 у зв`язку із тим, що ним було звернено стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 20.07.2006 року реєстровий №2289 та №2291 в позасудовому порядку, згідно з ст.37 ЗУ Про іпотеку і зареєстроване право власності на предмет іпотеки за собою, після чого наступні вимоги щодо виконання боржником ОСОБА_4 є недійсними.

Вказане підтверджується листом Нацкомфінпослуг від 13.09.2018 року № 9341/16-13 з додатком листом ОСОБА_3 від 16.07.2018 року б/н (а.с.190-191 Т. 1).

Крім цього, новий розмір винагороди в поданій додатковій угоді № 2 від 12.02.2020 року до договору про відступлення права вимоги від 24.11.2017 року №01/12-17-1, який підлягає сплаті на користь первісного кредитора ТОВ Фінансова компанія Гровінг Стейт (у розмірі 3478392,62 грн. без ПДВ, з яких 360000 грн. сплачуються у строк до 10.12.2017 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора, а решта 3118392,62 грн. без ПДВ сплачуються протягом 6 (шести) років з моменту підписання цього договору) є меншим, ніж ОСОБА_3 вимагає від ОСОБА_2 у розмірі 197399,81 дол. США та 11897683,63грн., а тому ОСОБА_3 набув право отримання прибутку, що є ознакою факторингу.

Відсутність доказів підтвердження обставин здійснення повної оплати новим кредитором за договором відступлення права вимоги, тобто доказів на підтвердження належності виконання новим кредитором своїх зобов`язань за договором згідно з пунктом 2 договору відступлення, є підтвердженням відсутності підстав для належної заміни кредитора, що в повній мірі протирічить чинному законодавству та підтверджується висновками викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані договори підлягають визнанню недійсними відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки щодо розмежування договору цесії та договору факторингу, а тому вищезазначене повністю відповідає правовим висновкам: Великої Палати Верховного Cуду викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 провадження №12-97гс18; 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 провадження №14-222цс18; 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц провадження №14-16цс20; Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постановах від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/18; 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16; Верховного Суду, викладених у постановах від 14 лютого 2018 року справа № 756/668/15-ц провадження № 61-153св18; 15 травня 2018 року справа № 922/2391/17; 20 червня 2018 року справа № 401/2467/14-ц провадження № 61-4118св18; 16 жовтня 2018 року справа № 923/151/17; 15 листопада 2018 року справа № 5008/579/2012; 21 січня 2020 року у справі № 160/8037/18; 19 лютого 2020 року справа № 639/4836/17 провадження № 61-21697св19; 09 грудня 2020 року у справі №461/7538/14-ц провадження № 61-42695св18; 13 січня 2021 року у справі №369/11811/17 провадження № 61-4288св19; 20 січня 2021 року у справі №344/19009/18-ц провадження № 61-10448св20; 20 січня 2021 року у справі №1512/1742/2012 провадження №61-12778св19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує щодо застосування відповідних норм права.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач довела ті обставини на які вона посилалась як на підставу звернення до суду, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з кожного відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору по 704,80 грн.

Керуючись Законом України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст.ст. 3, 11, 16, 203, 215, 512, 514, 1077, 1084 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 01.12.2017 року задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги № 01/12-17-1 від 01 грудня 2017 укладений між громадянином України ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт (код ЄДРПОУ 40427198).

Визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 01 грудня 2017 укладений між громадянином України ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт (код ЄДРПОУ 40427198), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. за №905.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт (код ЄДРПОУ 40427198, м. Київ, вул. Володимирська, 4 приміщення 3-4 офіс 4) на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя