Рішення

від 11.02.2021 по справі 448/1442/20

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1442/20

Провадження № 2/448/174/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.02.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник відповідача Мостиської міської ради - не з`явився,

третя особа - приватний нотаріус Яксманицький Р.С. - не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок в АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи - колгоспний двір та станом на 15.04.1991 року в ньому проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 - голова двору, ОСОБА_3 - тітка, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - син. Стверджує, що на час припинення колгоспного двору зазначені особи вважались його членами, частки яких становили в розмірі по 1/4 кожному.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частку нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 вказана частка перейшла згідно ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до ОСОБА_2 , який вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3 , в результаті чого, з врахуванням своєї обов`язкової частки у колгоспному дворі, став власником 2/4 часток у вказаному будинку.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер голова домогосподарства та його, позивача ОСОБА_1 , дідо - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на 2/4 частки нерухомого майна-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказує, що після смерті ОСОБА_2 вказана 2/4 частки в будинковолодінні перейшла згідно ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до його дружини - ОСОБА_4 , яка вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_2 , в результаті чого, з врахуванням своєї обов`язкової частки у колгоспному дворі, стала власником 3/4 часток у вказаному будинку.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син голови домогосподарства та його, позивача ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/4 частки нерухомого майна-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказує, що після смерті ОСОБА_5 вказана 1/4 частки в будинковолодінні перейшла згідно ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до його матері - ОСОБА_4 , яка вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_5 , в результаті чого, з врахуванням часток у колгоспному дворі, успадкованих після смерті чоловіка ОСОБА_2 , стала власником житлового будинку в цілому.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його, позивача ОСОБА_1 , баба - ОСОБА_4 . В спадкову масу померлої ОСОБА_4 входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Стверджує, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (позивачу у справі). Таким чином, після смерті ОСОБА_4 вказаний житловий будинок перейшов в порядку спадкування за заповітом до нього, позивача ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого став власником вказаного житлового будинку.

Наголошує, що спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, немає.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна за заповітом після смерті своєї баби - ОСОБА_4 , спадщину прийняв, інших спадкоємців, яким би належало право на частку у спадщині немає, просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В підготовче засідання позивач не з`явився, проте подав заяву, в якій просить суд справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 27.11.2020року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 16.12.2020 року залучено до участі в справі правонаступника відповідача Малнівської сільської ради Львівської області - Мостиську міську раду Львівської області.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, членами якого станом на 15.04.1991року були: ОСОБА_2 , 1945 р.н. - голова двору, ОСОБА_3 , 1904 р.н. - тітка, ОСОБА_4 , 1942 р.н. - дружина, ОСОБА_5 , 1968 р.н. - син, що підтверджується довідкою Малнівської сільської ради Львівської області від 04.11.2020 року.

Таким чином, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/4 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Право власності на даний будинок належним чином позивачем не оформлено, правовстановлюючі документи на зазначене майно відсутні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (актовий запис про смерть №33 від 22.11.1993 року).

Як вбачається із матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не складала, своїм майном не розпорядилася, спадкова справа після її смерті не заводилася.

Спадкоємцем за законом був племінник померлої - ОСОБА_2 , який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, тобто у відповідності до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини після смерті тітки. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, немає.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 належна їй 1/4 частка у майні вищевказаного колгоспного двору (спірного житлового будинку), перейшла за загальними правилами спадкування за законом до її племінника - ОСОБА_2 , в результаті чого останній, з урахуванням своєї ј частки належної йому як члену даного колгоспного двору, став власником 2/4 часток майна зазначеного колгоспного двору (1/4+1/4=2/4).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

Як вбачається із матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом була дружина померлого - ОСОБА_4 , яка у відповідності до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті чоловіка. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, немає.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 належні йому 2/4 частки у майні вищевказаного колгоспного двору (спірного житлового будинку), перейшли за загальними правилами спадкування за законом до його дружини - ОСОБА_4 , в результаті чого остання, з урахуванням своєї 1/4 частки належної їй як члену даного колгоспного двору, стала власником 3/4 часток майна зазначеного колгоспного двору (1/4+2/4=3/4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №341/2017, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С., за життя спадкодавець ОСОБА_5 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом була матір померлого - ОСОБА_4 , яка у відповідності до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті сина. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, немає.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 належна йому 1/4 частки у майні вищевказаного колгоспного двору (спірного житлового будинку), перейшла за загальними правилами спадкування за законом до його матері - ОСОБА_4 , в результаті чого остання, з урахуванням своїх 3/4 часток належних їй як члену даного колгоспного двору, стала власником житлового будинку в цілому (1/4+3/4=1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №149/2020, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С., за життя спадкодавець ОСОБА_4 склала заповіт від 21.01.2015 року, посвідчений секретарем Малінвської сільської ради Палій О.І., згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (позивачу у справі). Спадкоємцем за заповітом є онук померлої - ОСОБА_1 , який у відповідності до ст.1269 ЦК України спадщину прийняв, так як протягом строку встановленого для прийняття спадщини, звернувся до нотаріуса за оформленням спадкових прав. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, немає.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 належне їй майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 перейшов згідно правил спадкування за заповітом до його онука - ОСОБА_1 (позивача у справі).

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , які б мали право на обов`язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, крім позивача ОСОБА_1 , немає.

Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтвА про смерть спадкодавців ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 ; копією заповіту від 21.01.2015 року; копіями довідок, виданими виконкомом Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області №1426 від 04.11.2020 року, №609 від 04.05.2020 року, №1474, №1475 та №1476 від 19.11.2020 року; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; листом приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. Вих.№860/02-14 від 22.09.2020року; копіями спадкових справ №149/2020 та №341/2017, заведених у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; копією паспорта та ідентифікаційного коду позивача; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавців ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України Про власність колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено, що:

- відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

- у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

- відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

- відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновок суду:

Таким чином, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

VII. Судові витрати:

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Львівської області; код ЄДРПОУ 04371928;

Третя особа: приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.

Текст судового рішення складено 11.02.2021року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: ___

Суддя Ю.Б.Білоус