Рішення

від 12.02.2021 по справі 469/737/20

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.02.2021 Справа № 469/737/20

2/469/315/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їхні представники:

прокурор - Маковецький Є.В.

представник Миколаївської ОДА - не з`явився,

представник відповідача Березанської РДА - не з`явився,

відповідачка ОСОБА_1 - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області 11 вересня 2020 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

- визнати недійсним виданий 25.06.2011 року ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №626388 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238.

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 вартістю 295 360 грн.

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

У обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №220 від 20.04.2011 року затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 (серед інших) земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування, поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, і на підставі даного розпорядження ОСОБА_1 25.06.2011 року видано державний акт на право власності серії ЯЛ №626388 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238.

Прокурор вважає, що зазначене розпорядження Березанської райдержадміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 видане з порушеннями закону, підлягає визнанню незаконним і скасуванню, скільки видана відповідачці ОСОБА_1 земельна ділянка відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 23.06.2020 року за Проектом планування та забудови Березанського району ділянка з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 знаходиться на землях рекреації, розташована в межах прибережної захисної смуги та пляжної зони узбережжя Чорного моря, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне дачне будівництво.

Крім того, відповідно до ст.88 Водного кодексу України, спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також обмеження будівництва у межах прибережної захисної смуги, встановлені ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, та перевищено компетенцію районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту та передаються для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України.

Посилаючись на викладені обставини та норми закону прокурор вважає, що оскаржуване розпорядження Березанської районної державної адміністрації суперечить законодавству та порушує інтереси держави, а тому, просив його визнати незаконним та скасувати.

У зв`зку з незаконністю оскаржуваного розпорядження Березанської РДА прокурор просив визнати недійсним та скасувати виданий на його підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, з якою питання розпорядження Березанської райдержадміністрації спірною земельною ділянкою не погоджувалось, прокурор посилаючись на положення ст.391 ЦК України, якої встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідні правові позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, просив зобов`язати теперішнього власника зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку належному власнику - державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

16 вересня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.38).

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року заяву прокурора про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи (а.с.39-40).

05 листопада 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.63).

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві. Попросив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача Миколаївської обласної державної адміністраційі у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

У надісланих до суду письмових поясненнях представник позивача Миколаївської обласної державної адміністрації зазначив, що відповідач отримав у власність спірну ділянку з порушенням норм земельного та водного законодавства поза волею держави, у зв`язку з чим, вважає, що позов підлягає задоволенню (а.с.69-70). Також в окремій заяві значив, що просить суд розглянути справу без його участі (а.с.73).

Представник відповідача Березанської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено підписом про отримання повідомлення в журналі розносної кореспонденції суду (а.с.78).

Відповідачка ОСОБА_1 неодноразово повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, у спосіб передбачений п.2 ч.7, ч.11 ст.128 ЦПК України, однак у судове засідання не з`явилася, не повідомила про причину своєї неявки, відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову до суду не надала (а.с.77, 82, 83).

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з того, що відповідачі неодноразово не з`являлись у судові засідання, суд зі згоди прокурора вирішив ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №220 від 20.04.2011 року сорока громадянам України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування, поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 4,0 га., у тому числі ОСОБА_1 - площею 0,1 га (а.с.15).

25.06.2011 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №626388 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 44820983900:06:000:0238, що вбачається із копії державного акта (а.с.17).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 23 червня 2020 року, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться на землях рекреації, де згідно проекту передбачено розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури, що суперечить проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112, (а.с.19).

Згідно з наданої до матеріалів позову даних публічної кадастрової карти України, що додаються, відстань від північної межі ділянки з кадастровим номером 4820983900:06:000:0236 становить - 85 м, від південної - 66 м (а.с.20).

З повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області вбачається, що відповідно до даних реєстру, інформація щодо видачі/реєстрації ОСОБА_1 документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих у межах Березанського району Миколаївської області, в реєстрі відсутня (а.с.21).

З повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 24 червня 2020 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутні забудови, огорожі, будівельні матеріали, зрощення, тощо (а.с.22).

З повідомлення Миколаївської обласної державної адміністрації від 30 червня 2020 року вбачається, що облдержадміністрації не було відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та про факт відчуження спірної земельної ділянки. Питання стосовно розпорядження цією ділянкою не погоджувалося (а.с.24).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, надана у власність відповідачці ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 ЗК України, частиною третьою статті 90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є «Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області» , затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя та в зоні пляжів Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц та у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (провадження №14-317цс19 ) де зазначено, що суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимогу прокурора про визнання недійсним і скасування державного акта. Але з огляду на те, що державний акт тільки посвідчує право, яке з цього акта не виникає, Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок судів про задоволення вказаної вимоги є помилковим (пункт 84).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов`язання відповідачки ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0238 вартістю 295 360 грн.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056693) та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172 , сплачений судовий збір у сумі 3791,70 грн. з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного тексту рішення 12 лютого 2021 року.

Суддя: