Постанова

від 11.02.2021 по справі 444/696/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/696/18 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 22-ц/811/3073/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.

за участі секретаря: Сеньків Х.І.,

з участю представника Львівського національного аграрного університету - Антоніва Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського національного аграрного університету на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного аграрного університету про стягнення плати за користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Львівського національного аграрного університету (Львівська область Жовківський район м.Дубляни, вул.В.Великого, 1, Код ЄДРПОУ : 00493735) на користь ОСОБА_1 (правонаступника померлого ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 26 березня 1999 року виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області) грошові кошти у розмірі 43 211 (сорок три тисячі двісті одинадцять) грн. 00 коп. з яких : кошти за оплату за безпідставне користування земельною ділянкою в розмірі 28 440 грн. 00 коп., відшкодування за прострочення вказаного грошового зобов"язання 3 % річних за період 2014-2018 роки - 4 266 грн. 00 коп., відшкодування за індексом інфляції за період 2014-20'18 роки - 10 505 грн. 00 коп.

Стягнуто з Львівського національного аграрного університету (Львівська область Жовківський район м.Дубляни, вул.В.Великого, 1, Код ЄДРПОУ : 00493735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 26 березня 1999 року виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області) моральну шкоду завдану неправомірними діями відповідача в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнуто з Львівського національного аграрного університету (Львівська область Жовківський район м.Дубляни, вул.В.Великого, 1, Код ЄДРПОУ : 00493735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 26 березня 1999 року виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області) сплачений при подачі судовий збір в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду оскаржив Львівський національний аграрний університет.

В апеляційній скарзі посилається на те, що у даній справі виник спір з приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території Кам`янка-Бузького району Львівської області, відтак вважає, що дана справа є підсудною Кам`янка-Бузькому районному суду Львівської області. Суд першої інстанції не передав справу на розгляд суду, до територіальної підсудності, якого вона відноситься. Стверджує, що у випадку доведеного порушення відповідачем права позивача на земельну ділянку розміром 1.3511 га, останній міг вимагати відновлення цього права та відшкодування збитків після 11 листопада 2015 року. Однак, суд постановив стягнути з відповідача кошти за безпідставне користування земельною ділянкою (без зазначення площі і кадастрового номеру) та відшкодування за прострочення вказаного грошового зобов`язання 3 % річних за період 2014 - 2018 роки. Зазначає, що ним дійсно використовуються земельні ділянки у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області на основі договірних відносин із їх власниками, однак вважає безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами твердження позивача щодо використання саме земельної ділянки позивача. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку про використання відповідачем земельної ділянки розміром 1,3511 на основі довідки № 338 від 22 лютого 2018 року, виданої Жовтанецькою сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області, в якій не зазначено кадастрового номера, що тим самим унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки. Зазначає, що відповідач готовий був розглянути позитивно питання укладення з позивачем договору оренди, однак просив конкретизувати предмет оренди для можливості оформлення відповідного договору у відповідності до чинного законодавства. Однак позивачем вимоги не були конкретизовані, жодних договірних відносин між сторонами не виникло, а твердження позивача щодо відмови йому в укладенні договору оренди не відповідають дійсності. Також вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди недоведеними, а тому безпідставно задоволеними судом першої інстанції.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Львівського національного аграрного університету - Антоніва Н.С. на підтвердження апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з такого.

Судом встановлено, що рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 березня 2014 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 2,32 га розташованої на території Вирівської сільської ради, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набрало законної сили 25 березня 2014 року.

Із копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0125222, виданого 16 червня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВСГ Світанок розміром 2,32 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки , кадастровий № 4622182000:09:000:0078 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1,3511 га.

Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень номер витягу 47420961 від 11 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий № 4622182000:09:000:0078 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1,3511 га.

09 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_2 із письмовою претензією звертався до відповідача ЛНАУ про укладення договору оренди земельної частки (паю) та оплатити заборгованість за попередні роки користування земельною ділянкою (паєм).

Як вбачається із листа ЛНАУ, який надав відповідь позивачу ОСОБА_2 про те, що договір оренди земельної ділянки повинен укладатися відповідно до Закону України Про оренду землі та Типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03 березня 2004 №220.

Із листа Дергеокадастру у Львівській області від 28 лютого 2017 року наданого ОСОБА_2 видно, що відповідно до матеріалів грошової оцінки, проіндексованої з 1996 року, грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів станом на 01 січня 2017 року становить : за 2017, 2016 роки - 52662,220 грн., за 2015 рік - 43885,17 грн., 2014 рік - 35136,25 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічними існуючим є правовідносини щодо оренди землі. Відповідно до ст.ст. 1-4 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності, яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

За змістом ст.ст. 21-22 Закону України Про оренду землі за користування земельною ділянкою справляється орендна плата за землю у грошовій формі.

Окрім того відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Законодавець визначає одним із видів зобов`язань із безпідставного збагачення зобов`язання із безпідставного набуття майна.

Змістом даного зобов`язання є право потерпілого вимагати повернення безпідставного збагачення від боржника та обов`язок останнього повернути безпідставно набуте або збережене потерпілому. Набувач зобов`язаний відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, і з цього часу він відповідає також за допущене погіршення майна.

Такими доходами, наприклад, можуть бути: реальний (або) можливий прибуток від передачі цього майна в оренду. Потерпілому повинні повертатися або відшкодовуватися лише ті прибутки, які він сам, за умови нормального ділового обігу і при визначених обставинах, реально міг би отримати шляхом використання такої ж кількості речей цього ж роду.

Недобросовісними можуть вважатися особи, які одержали майно за рахунок інших осіб без достатньої підстави, встановленої законом або договором, якщо їм було відомо або згодом стало відомо про безпідставність володіння таким майном.

Відповідачу достеменно відомо про незаконність своїх дій із зайняття та використання належної позивачу на праві власності земельної ділянки - доведення до його відома інформації про належність мені землі та відсутність між ними договору на її використання за визначеної чинним законодавством обов`язкової передумови використання такої виключно на підставі договору, отже він заволодів належним позивачу майном недобросовісно.

Відповідач самовільно зайняв належну позивачу на праві власності земельну ділянку площею 1,3511га з кадастровим № 4622182000:09:000:0078, яку з 2010 року обробляє її та збирає врожай, отже так само безпідставно отримує прибуток з цього безпідставно набутого майна, чим унеможливлює для позивача одержати аналогічний прибуток, відмовляється у добровільному порядку відшкодувати збитки.

Відповідно до довідки №338 від 22 лютого 2018 року виданої Жовтанецькою сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області, яка видана виконавчим комітетом Жовтанецької сільської ради про те, що поле під №27, яке знаходиться за межами населеного пункту с. Вирів і в якому розташована земельна ділянка (№ НОМЕР_3 ) площею 1,3511 га., яка належить гр. ОСОБА_2 станом на 2018 рік використовується Львівським аграрним університетом м. Дубляни.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або ніг одержати від користування належною мені на праві власності земельною ділянкою площею 1.3511га з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави - з 2014 до 2018 року включно.

Суд першої інстанції зазначив, що розмір належного відшкодування слід визначити з врахуванням положень пп.9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України та пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу, яким встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:для земель сільськогосподарського призначення-розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК; для інших категорій земель-трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 зазначеного «д листу).

Розмір відшкодування згідно з наданою відділом Держгеокадастру довідкою від 28 лютого 2017 року відомості про таку оцінку за період з 2014 до 2017 роки, становить: за 2014 - 4 216.2 грн., за 2015 - 5 266 грн., за 2016 - 6 319.44 грн., за 2017 - 6 319.44 грн., за 2018- 6319.44 грн. а всього 28 440 грн.

Три відсотки річних за період 2014 - 2017 роки(чотири роки) обраховується, як 3x4=12, а сума відшкодування від загального розміру заборгованості - 22 121 грн., дорівнює 2 654.5 грн.

Відповідно до даних Державного комітету статистики України інфляція за 2014 рік склала 124.9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112.4%, а за 2017 рік - 113.9 %, отже відшкодування за індексом інфляції становитиме: за 2014 рік - 3 984 грн., за 2015 рік - 3 665 грн., за 2016 рік - 1 662 грн., за 2017 рік - 878 грн., за 11 місяців 2018- 315.68 грн.,а всього становитиме 10 505 грн.

Колегія судів погоджується також висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в зв`язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач та її сім`я, безумовно зазнала моральних страждань.

Також протиправна поведінка відповідача, а саме: безоплатне користування земельною ділянкою протягом тривалого часу позивачки та її покійного батька завдало її моральної шкоди, що полягала в душевних переживаннях з приводу: протиправного захоплення відповідачем майна; порушення відповідачем конституційних прав позивачки; поведінки відповідача, який унеможливлює одержати прибуток від належного позивачці на праві власності майна, відмова у добровільному порядку відшкодувати збитки; триваючого порушення прав позивачки.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд врахував характер і тривалість моральних страждань позивачки, фінансове становище, суб`єктивне відношення до вчиненого відповідача, і з урахуванням засад розумності виваженості і справедливості, встановив його в сумі 1 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням територіальної юристдикції (підсудності) не підлягають до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юристдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушенням правил територіальної юристдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Як видно із змісту позовних вимог ОСОБА_2 (правонаступником якого є позивачка по справі ОСОБА_1 ), останній пред`явив позов до відповідача - Львівського національного аграрного університету за місцем знаходження юридичної особи: м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область про стягнення плати за користування земельною ділянкою.

Позов подано до Жовківського районного суду Львівської області.

Сама земельна ділянка знаходиться на території Вирівської сільської ради, Кам`янка Бузького району Львівської області.

Таким чином, рішення по справі прийнято Жовківським районним судом Львівської області з порушенням територіальної юристдикції.

У той же час, як встановлено в суді апеляційної інстанції, представник відповідача при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи Жовківському районному суду Львівської області і вперше про це зазначив у доводах апеляційної скарги (а.с.207-208).

У зв`язку з цим справа не підлягає направленню на новий розгляд на підставі ч.2 ст.378 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Приколота Т.І.

Шандра М.М.