Ухвала

від 27.01.2021 по справі 757/50433/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50433/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ФАЙФПЛЮС» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва за №757/48921/19-к від 16.09.2019 року у кримінальному провадженні №42017000000004297 від 17.11.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

17.11.2020 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ФАЙФПЛЮС» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва за №757/48921/19-к від 16.09.2019 року у кримінальному провадженні №42017000000004297 від 17.11.2017 року.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт накладено необ`єктивно, незаконно та необгрунтовано.

Заявник - адвокат ОСОБА_4 до канцелярії суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Крім того адвокатом ОСОБА_3 було долучено документи, з метою підтвердження факту, що ТОВ «ФАЙФПЛЮС» провадить господарську діяльністьу порядку та у спосіб встановлений чинним законодавством України.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004297 від 17.11.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року за клопотанням прокурора третього відділу процесуального керівництва другою управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках зокрема ТОВ «ФАЙФПЛЮС» (ЄДРПОУ 42208849).

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Протягом досудового розслідування не встановлено, що джерело походження грошових коштів які перебувають арештованими на розрахунковому рахунку ТОВ «ФАЙФПЛЮС» є предметом злочину чи отримані незаконним шляхом.

Отже, відсутні обґрунтовані підстави для подальшого арешту грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ФАЙФПЛЮС».

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року у справі № 757/48921/19-к на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "ФАЙФПЛЮС"" (ЄДРПОУ 42208849), а саме:

- № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 відкритих АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), адреса: м. Київ вул. Єреванська, 1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1