Ухвала

від 18.02.2021 по справі 757/57986/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57986/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання приватного акціонерного товариства «Міжнародна Інвестиційна Група» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання президента ПрАТ «Міжнародна Інвестиційна Група» ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 16 грудня 2020 року у справі № 757/55699/20-к в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12020100000000541, а саме: на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ПрАТ «МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 33690928) № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритих в АТ «ОТП Банк» (МФО 300528).

На обґрунтування клопотання зазначає, що ухвала слідчого судді винесена всупереч чинного законодавства України, є незаконною, необґрунтованою та не вмотивованою, винесеною без дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

До судового засідання представник ПрАТ «МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» не прибув. Про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України. Причини неявки суду не відомі.

В заяві поданій до суду прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував. Розгляд клопотання просив проводити у його відсутність.

Слідчим суддею з урахуванням положень ст. 26 КПК України визнано можливим розгляд клопотання у відсутність особи, яка звернулась з клопотанням та особи, за клопотання якої було накладено арешт.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020100000000541 від 12.06.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

16 грудня 2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/55699/20-к за клопотанням прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 було накладено арешт, зокрема на грошові кошти, що належить ПрАТ «МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» та знаходяться на його рахунку № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_1 в банківській установі АТ «ОТП Банк» (МФО 300528).

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року арешт на грошові кошти ПрАТ «МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА», накладено, оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, набуті кримінально протиправним шляхом, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у вищевказаній ухвалі не наведено.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Під час судового розгляду слідчим суддею не встановлено належних та допустимих доказів, в розумінні положень ст. 86 КПК України, вважати, що майно, на яке накладено арешт, є об`єктом кримінально-протиправних дій та було набуто кримінально-протиправним шляхом та є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При ухваленні судового рішення щодо накладення арешту не було враховано принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності, що є завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Обраний судом спосіб арешту призводить до негативних наслідків як при здійсненні підприємницької діяльності, так суттєво і негативно позначається на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2020 у справі 757/55699/20-к, а саме: грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ПрАТ «МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_1 (українська гривня) відкритих в АТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 33690928).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий судді ОСОБА_1