Постанова

від 23.02.2021 по справі 911/588/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа№ 911/588/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Венеціанка"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020 (повний текст складений 06.08.2020)

у справі №911/588/20 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венеціанка"

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

прo стягнення 75.156,87 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2020 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венеціанка" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" 75.156,87 грн заборгованості з орендної плати та 2.102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами, зокрема актом ревізії органу Держаудитслужби, є доведеним факт наявності у відповідача заборгованості з орендної плати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "Венеціанка" 07.09.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити задоволенні позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 апеляційну скаргу залишено без руху; надано ТОВ "Венеціанка" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання доказів сплати судового збору в сумі 3.153,00 грн у встановленому порядку та доказів направлення позивачу і третій особі всіх додатків до апеляційної скарги.

Від ТОВ "Венеціанка" надійшла заява про усунення недоліків з доданими копіями платіжного доручення від 02.10.2020 про сплату 3.153,00 грн. судового збору, описами вкладення про направлення позивачу і третій особі додатків до апеляційної скарги, доказами отримання оскарженого рішення і клопотанням про поновлення строку оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження; зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020; роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венеціанка" на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020 у справі №911/588/20 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, що сторони не вносили змін до договору оренди, щодо збільшення розміру орендної плати, зокрема на підставі згаданого вище акта ревізії органу Держаудитслужби, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача орендної плати у розмірі, більшому ніж встановлено чинним договором.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 28.07.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (позивач, Балансоутримувач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Венеціанка" (відповідач, Орендар) та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа, Орендодацець) було укладений Договір №1564-1 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду" (далі - Договір). Договір № 1564-1 підписаний та скріплений печатками трьох сторін.

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець на підставі Протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 16.05.2017 №48 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, 43-Б, к. 2, для розміщення торгівельного об`єкта з продажу товарів дитячого асортименту.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток №1) становить без ПДВ: 266,74 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 8.002,26 грн.

Згідно з п. 3.4 Договору розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 цей Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 28 липня 2017 року до 26 липня 2020 року.

Згідно з п. 9.2 Договору усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами.

Порядок передачі майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду регулюється, зокрема, рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.042015 (зі змінами) "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва".

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.06.2017 №606/2768 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" було вирішено п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" викласти у такій редакції:

"11. Встановити, що до 31 жовтня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об`єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50% встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу".

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.11.2017 №199/3206 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" п.11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" викладено в редакції:

" 11. Встановити, що з 01 листопада 2017 року до 01 березня 2018 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об`єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу".

Відповідно до п. 8 рішення Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 N415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" було вирішено встановити, що до 31 грудня 2018 року орендні ставки, що визначені цим рішенням для видів діяльності, визначених у пунктах 11 (крім торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), 13,17, 32, 33, 36, 38,41,48 таблиці 2, дата оцінки яких встановлена після 1 вересня 2014 року, застосовується у розмірі 70% від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.12.2018 №476/6527 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" викладено в редакції:

" 11. Встановити, що до 31 грудня 2019 року орендні ставки, визначені у пунктах 11 (крім торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), 13, 17, 23, 32, 33, 36, 38, 41, 48 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, дата оцінки яких встановлена після 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 70% від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу, погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики".

Як зазначає позивач, КП "Плесо" здійснювало нарахування орендної плати з врахуванням вищенаведених рішень Київської міської ради про встановлення 50% та 30% пільги орендної плати.

Проте у період з 09.12.2019 по 16.12.2019 на підставі направлень від 28.11.2019 №1444 та №1445 головним державним аудитором відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області (далі - Управління) Кузьменко Л.А. та заступником начальника відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління Сіліцькою С.М. проведено зустрічну звірку у комунальному підприємстві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо", щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Зустрічну звірку було проведено в ході планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту, що проводиться Держаудитслужбою відповідно до п. 7.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на IV квартал 2019 року за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

За результатами проведення зустрічної звірки представниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області було встановлено недоотримання вимог п. 3.1. п. 3.4 та п. 9.2 Договору № 1564-1, що призвело до недотримання орендної плати Підприємством у зв`язку з тим, що не було внесено змін до Договору в частині зменшення орендної плати, як це передбачено рішеннями Київської міської ради від 22.06.2017 № 606/2768, від 09.11.2017 № 199/3206, від 08.02.2018 № 21/4085, від 20.12.2018 № 476/6527 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" шляхом укладення додаткової угоди.

На виконання вимог акта ревізії та вимог Департаменту комунальної власності міста Києва (лист вих. № 062/05/20-190 від 10.01.20120), КП "Плесо" здійснило донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору по 31.12.2019 відповідно до погоджених в ньому умов.

Про помилковість нарахувань та необхідність сплати недоврахованих платежів позивач надсилав відповідачу повідомлення-претензію від 14.01.2020 №077/221-94.

З метою досудового вирішення спору шляхом взаємних переговорів та консультацій позивач звертався до відповідача з повідомленням-претензію вих. № 077/221-94 від 14.01.2020 з вимогою сплати заборгованості по орендній платі протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії, яка залишена без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пункт 3.4 Договору передбачає можливість зміни розміру орендної плати на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Однак, як зазначив місцевий суд, сторони в установленому порядку не скористались відповідною можливістю та не оформили відповідно до вимог чинного законодавства зміни до Договору (шляхом укладення додаткових угод), а тому у позивача були відсутні підстави для нарахування орендної плати в розмірі, іншому ніж передбачено умовами чинної редакції Договору оренди.

За наведених обставин місцевий суд дійшов висновку, що позивач правомірно донарахував відповідачу суми орендної плати відповідно до умов чинного Договору оренди та правомірно просить стягнути з відповідача недовраховані платежі за оренду Об`єкта за Договором №1564-1 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду" за період 2017 -2019 роки.

З урахуванням наведеного місцевий суд вирішив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75156,87 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає зазначений висновок місцевого суду помилковим з огляду на таке.

Апеляційний суд вважає, що позивач не надав належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження донарахування суми орендної плати, оскільки акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, на який посилається позивач на підтвердження своєї правової позиції, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов`язковий характер.

Відповідно до статті 1 Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність (який було введено в дію 01.10.2018) аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора гро її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області проводить виключно внутрішній аудит підконтрольних суб`єктів, в тому числі позивача, для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

Враховуючи наведене, Акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не є належним доказом факту недоотримання грошових коштів по Договору, оскільки вказаний аудит - є внутрішнім аудитом позивача та не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання.

Окрім того, Акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській, у якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Згідно з пунктом 1 та 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин і фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або .наявності певної події.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Зустрічна звірка, яка була проведена в ході планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту, що проводилась Держаудитслужбою відповідно до п. 7.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на IV квартал 2019 року за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, не визначена законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому висновку у господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами відповідно до 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 6.2 роз`яснень Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів від 26.01.2000 № 02-5/35 акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду України у справі 21-40а14 від 15.04.2014, № 21-63а14 від 15.04.2014.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 у справі №21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Більше того за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на акт Державної фінансової інспекції України, який носить рекомендаційний характер, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Зазначене узгоджується також з позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові № 3-69гс13 від 22.01.2013, відповідно до якої, виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 зі справи № 922/1609/13, від 04.02.2014 у справі № 918/1563/13, у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 у справі № 924/560/13, від 25.11.2014 у справі № 922/563/14.

Враховуючи договірний характер правовідносин сторін, за наявності умов договору щодо вартості робіт, висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими для виконання, а відповідно такі висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними, тому відсутні правові підстави вважати, що такий позов про стягнення розміру завищеної вартості робіт, підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15.

З огляду на вищевикладене та за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення, які викладені у акті ревізії, не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 9171064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за Договором.

Враховуючи зазначене вище, посилання позивача на акт ревізії та на зустрічну звірку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, не визначені законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов`язковий характер.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які - фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. При цьому чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов`язків сторін, в той час як зобов`язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи зазначені вище правові норми та положення Договору, відповідач сплачує оренду плату згідно виставлених позивачем актів надання послуг та рахунків на оплату.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати у розмірі, обумовленому Договором, виконав у повному обсязі, вищезазначені рахунки та акти надання послуг сплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того пунктом 3.4. Договору розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Проте, Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо не зверталось до відповідача з вимогою про перегляд орендної плати.

Враховуючи викладене вище, відповідачем було сплачено орендну плату на підставі виставлених Комунальним підприємством Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва Плесо рахунків та актів надання послуг, у повному обсязі, в зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом.

Отже за відсутності належного оформлення внесених до Договору змін щодо розміру орендної плати, апеляційний суд вважає, що у відповідача не виникло зобов`язань зі сплати коштів у іншому розмірі, ніж визначено умовами Договору оренди, зокрема, у зв`язку із внесенням змін до рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва", а також прийняттям згаданого вище акта ревізії.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених у позові, позивач не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів встановила відсутність підстав для задоволення позовний вимог, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венеціанка" на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020 у справі №911/588/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2020 у справі №911/588/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3, код ЄДРПОУ 23505151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Венеціанка" (07343, Київська обл., Вишгородський район, с. Воропаїв, вул. Лугова, 5, код ЄДРПОУ 38603805) 3.153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/588/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко