Ухвала

від 24.02.2021 по справі 918/962/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"24" лютого 2021 р. Справа № 918/962/20

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.01.2021р.

(ухваленого о 16:41год. у м. Рівному, повний текст складено 25.01.2021р.)

у справі № 918/962/20 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

за участі третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП НВО "Потенціал-Еко"

про визнання протиправною та скасування відмови у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від "13" січня 2021 р. у справі №918/962/20 позов фізичної особи-підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправною та скасування відмови у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна задоволено. Визнано незаконною та скасовано відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 26.08.2020 у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - Операторської газової заправки - "Ф-1", площею 8,8 кв.м, Навіс - "Ф", Ворота - "№1", Ворота - "№2", Ворота - "№3", Ворота - "№4" та майданчик з бетонним покриттям - "І", площею 705,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 106.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, у якій просить апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Рівненської області від 13.01.2021р. у справі № 918/962/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 2. ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що жодних доказів сплати судового збору скаржник до суду апеляційної інстанції не надав.

Разом з цим, скаржником у апеляційній скарзі порушується питання про відстрочку сплати судового збору, мотивоване відсутністю асигнування на сплату судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).

Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, також є вичерпним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Апелянт ні під жодну із умов частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не підпадає.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що ЄСПЛ з приводу сплати зборів у зв`язку з поданням позовів висловив позицію.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

За таких обставин у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору апелянту слід відмовити.

Також, суд звертає увагу скаржника на наступне.

У відповідності до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно приписів ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру, отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою повинен був сплатити судовий збір в розмірі 3153,00 грн. (2102*150%).

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 частини 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.01.2021р. у справі №918/962/20 - залишити без руху.

3. Скаржнику - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду: докази сплати судового збору у розмірі 3153 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір".

4. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем.

Суддя-доповідач Петухов М.Г.