Рішення

від 22.02.2021 по справі 910/20458/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2021Справа № 910/20458/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат Миргородський (вул. Патріса Лумумби, буд. 5, м. Київ, 01042) до Товариства з обмеженою відповідальністю БАТЧЕРСС (вул. Велика Васильківська, буд. 131, м. Київ, 03150) про стягнення 27430,34 грн

Без виклику сторін

в с т а н о в и в:

23.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат Миргородський до Товариства з обмеженою відповідальністю БАТЧЕРСС про стягнення 27430,34 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 27430,34 грн, з яких: сума основної заборгованості 20 000,91 грн, штраф у розмірі 6000,27 грн., інфляційні витрати у розмірі 138,84 грн., пеню у розмірі 1 032,32 грн, 3% річних у розмірі 258,00 та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 24668181143 від 13.01.2020 р щодо поставки м`ясної сировини.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 910/20458/20 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

11.01.2021 на адресу Господарського суду міста Києва підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду від 28.12.2020 надіслана судом відповідачу за даним позовом, із зазначенням причини повернення: "за зазначеною адресою не зареєстроване".

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Крім цього, відповідач у справі не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факти направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідачів у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не зареєстроване", суд доходить висновку про належне повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі №910/20458/20 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України .

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

13.01.2020 сторонами у справі укладений договір поставки № 24668181143 (далі за текстом - договір), у відповідності з умовами пункту 1.1-1.2 якого постачальник (позивач у справі) зобов`язався систематично доставляти і передавати у власність (поставляти), покупцю (відповідач у справі) м`ясну сировину, надалі товар , а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є м`ясо свинини та яловичини охолоджене та заморожене, а також субпродукти першої, другої категорії та інші м`ясопродукти.

Товар поставляється партіями згідно замовлень покупця (надалі - замовлення) в яких зазначається асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Замовлення на суму, що перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень приймається в усній формі (при особистій зустрічі або телефоном). Замовлення на суму, що перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень приймається виключно у письмовому вигляді. Письмове замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв`язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору, умовами даного договору передбачається можливість передачі замовлення покупцем постачальнику особисто (через працівника) та або факсом та/або телефоном та/або поштою.

У пункті 2.3 договору зазначено, що товар поставляється в супроводі належним чином оформлених документів.

Пунктом 3.1 договору ціна на товар, яка постачається є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість договору складається з вартостей з усіх поставок за період дії договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

Загальна сума договору визначається як сума проданого товару по видатковим накладним протягом дії даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору товар який постачається, якщо інше не обумовлене у замовленнях (п.п. 2.1, 2.2 договору) приймається по якості та кількості на склад Покупця (п. 2.4 договору) повноважними представниками покупця та постачальника.

Відповідно до п. 6.4 договору претензії щодо якості та кількості покупець має право пред`явити виключно в момент приймання охолодженої продукції.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадках невиконання сторонами своїх обов`язків по цьому договору вони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

За несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати товару (пункт 7.5 договору).

У пункті 7.6 договору передбачено, що за прострочення оплати товару який поставлений більше ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту настання платежу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми поставленого товару.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до його повного виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на підставі видаткової накладної № 18018 від 30.06.2020 на суму 20 315 грн. 17 коп., за який останній не розрахувався відповідно до встановленого договором строку.

Факт отримання товару відповідачем у справі не спростовано.

Факт поставки товару за вказаною накладною відповідачем у справі не спростовується.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату основного боргу на суму 20 000 грн. 91 коп. № 716/1 від 21.08.2020. У підтвердження направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи надано копію конверта з довідкою про причини повернення/досилання з якої вбачається, що претензія не була отримана та повернута на адресу відправника із зазначенням причини повернення: "організація не зареєстрована".

Заборгованість у розмірі 20 000 грн. 91 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 , ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки від 24668181143, за яким позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну вартість 20 315,17 грн, про що свідчать видаткова накладна, яка підписана представником відповідача без зауважень, застережень та скріплена печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки № 24668181143 від 13.01.2020, за умовами якого позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну вартість 20 315,17 грн, про що свідчать видаткова накладна № 18018 від 30.06.2020. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень та застережень, що свідчить про факт прийняття відповідачем товару згідно договору.

Факт отримання товару за вказаною накладною відповідачем не спростовано.

Товар повернутий позивачеві не був.

За таких обставин відповідач повинен був сплатити ціну товару відповідно пункту 4.1 договору, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару, а саме до 07.07.2020 р. включно.

Матеріалами справи не підтверджено здійснення відповідачем оплати товару у сумі 20 000,91 грн., що відповідачем у справі не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 20 000,91 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки, позивач просить стягнути з відповідача також пеню у розмірі 1 032,32 грн, 3 % річних в розмірі 258,00 грн, інфляційні нарахування в розмірі 138,84 грн. та штраф в розмірі 6000,27 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, визначених в п. 4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Також у разі прострочення покупцем строків (термінів) оплати товару, більш ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту настання платежу - покупець додатково до пені, визначеної в п. 7.5, сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми поставленого товару (п. 7.6 договору).

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1029,56 грн. пені, 257,39 грн. 3 % річних, штрафу у розмірі 6000,27 грн. та 138,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат Миргородський до Товариства з обмеженою відповідальністю БАТЧЕРСС підлягають частковому задоволенню у вказаних вище розмірах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат Миргородський задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАТЧЕРСС (вул. Велика Васильківська, буд. 131, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42827071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат Миргородський (вул. Патріса Лумумби, буд. 5, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39452776) суму заборгованості у розмірі 27 426,97 грн., з яких: 20000,91 (двадцять тисяч) грн. 91 коп. основний борг, 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) грн. 56 коп. пеня, 257 (двісті п`ятдесят сім) грн. 39 коп. 3% річних, 138 (сто тридцять вісім) грн. 84 коп. інфляційних втрат та штраф у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 27 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАТЧЕРСС (вул. Велика Васильківська, буд. 131, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42827071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясокомбінат Миргородський (вул. Патріса Лумумби, буд. 5, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39452776) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 74 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.02.2021

Суддя В. О. Демидов