Рішення

від 24.02.2021 по справі 910/19823/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2021Справа № 910/19823/20

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама

до Товариства з обмеженою відповідальністю Реактив Груп

про стягнення 72 292, 86 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Реактив Груп (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 74 394, 86 грн, з яких: 48 632, 40 грн основний борг, 7 294, 86 грн штраф, 3 195, 64 грн 3% річних, 8 465, 40 пеня та 4 704, 56 грн інфляційне збільшення.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №2047/13 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва від 15.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання ".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/19823/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між позивачем (підприємство) та відповідачем (розповсюджувач) був укладений договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва №2047/13 (надалі - договір ).

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу (далі - РЗ), що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - порядок), а розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами,.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

Пунктами 3.2., 3.6. договору визначено, що адресні програми на право тимчасового користування-це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Адресні програми є невід`ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, підприємство оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми. Розповсюджувач зобов`язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються підприємством на підставі встановлених пріоритетів, наданих розповсюджувачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін.

За змістом п. 5.2.3. договору розповсюджувач зобов`язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно з п. 5.2.4. договору розповсюджувач зобов`язаний у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення Розповсюджувачем інших умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць. Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування. Акт приймання-передачі до договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді (п. 6.7.- 6.9. договору).

Згідно з п. 6.13. договору, плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Пунктами 7.2., 7.3. договору визначено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами. Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше і (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності (п.7.7. договору).

Цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п.8.1. договору).

Відповідно до п.8.2. договору, цей договір припиняється внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих Розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розмщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Адресними програмами № 1 від 15.12.2015, №2 від 22.12.2015, № 3 від 22.12.2015, №4 від 11.03.2016, № 5 від 11.03.2016, № 6 від 11.03.2016, № 7 від 11.03.2016, №8 від 19.10.2016 сторони погодили розміщення рекламної кампанії за адресами: Кільцева дорога, перед поворотом на вул. Трублаїні; Брест-Литовське шосе 250 м від зупинки Укрчастотнагляд в напрямку Житомира; вул. Богатирська/вул. Кемеровська; вул. Набережно-Рибальська, 34; просп. Комарова (навпроти ЖК Інтеграл-Буд, від Кільцевої).

На виконання умов договору позивачем надані рекламні послуги в період з грудня 2017 року по червень 2019 року, на підтвердження чого підписані та скріплені печатками товариств адресні програми № 1 від 15.12.2015, №2 від 22.12.2015, № 3 від 22.12.2015, №4 від 11.03.2016, № 5 від 11.03.2016, № 6 від 11.03.2016, № 7 від 11.03.2016, №8 від 19.10.2016.

Так, відповідно до підписаної адресної програми № 8, що діяла на момент надання послуг, плата за місяць без ПДВ становить 2 133, 00 грн, кінцевою датою дії дозволу є 30.08.2021.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 48 632, 40 грн: №157180 від 11.12.2017 на суму 2 559, 60 грн, № 158918 від 10.01.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 161142 від 12.02.2018 на суму 2 559, 60 грн, №163300 від 14.03.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 165327 від 12.04.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 166848 від 08.05.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 169417 від 13.06.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 171070 від 12.07.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 173921 від 13.08.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 175512 від 11.09.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 178021 від 11.10.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 180504 від 15.11.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 182640 від 14.12.2018 на суму 2 559, 60 грн, № 184747 від 15.01.2019 на суму 2 559, 60 грн, № 187147 від 14.02.2019 на суму 2 559, 60 грн, № 189156 від 13.03.2019 на суму 2 559, 60 грн, № 191585 від 15.04.2019 на суму 2 559, 60 грн, № 193792 від 15.05.2019 на суму 2 559, 60 грн, № 196191 від 14.06.2019 на суму 2 559, 60 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті наданих послуг, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 72 292, 86 грн, з яких: 48 632, 40 грн основна заборгованість, 7 294, 86 грн штраф, 8 465, 40 грн пеня, 3 195, 64 грн 3 % річних та 4 704, 56 грн- інфляційна складова боргу.

Укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з грудня 2017 року по червень 2019 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 48 632, 40 грн.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, та відповідачем в порядку встановленому ГПК України суду не надано.

Пунктами 2 та 3 адресної програми №8 від 19.10.2016 визначено, що підприємство зобов`язується нараховувати плату заправо тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, а розповсюджувач зобов`язується оплатити виставлені підприємством рахунки в повному обсязі. Права та обов`язки, передбачені умовами цієї адресної програми, застосовуються до сторін, починаючи з дати видання розпорядження про надання дозволу, в порядку, передбаченому п.3 ст. 631 ЦК України.

Дозволом № 50576-15 виданим Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент містобудування та архітектури відповідачу було надано право на тимчасове користування місцем (Брест-Литовське шосе 250 м від зупинки Укрчастотнагляд в напрямку Житомира) для розміщення рекламного засобу.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.8. договору, зобов`язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги мало бути виконане в строк до 25 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 48 632, 40 грн, а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.6.8. договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 48 632, 40 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 48 632, 40 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 8 465, 40 грн пені за період з 26.12.2017 по 25.12.2019 та 7 294, 86 грн штрафу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 7.2. та 7.3 договору визначено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами. Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше і (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 8 465, 40 грн за період з 26.12.2017 по 25.12.2019 та штрафу в розмірі 7 294, 86 грн, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 140, 66 грн за період з 25.12.2017 по 01.12.2020 та інфляційних втрат у розмірі 4 704, 56 грн за період з січня 2018 року по листопад 2020 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем не враховано п. 6.8. договору, відповідно до якого зобов`язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги мало бути виконане в строк до 25 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії, у зв`язку з чим початком нарахування 3 % річних є 26 число кожного місяця. Таким чином судом було здійснено перерахунок 3 % річних, відповідно до якого сума 3 % річних, що підлягає стягненню складає 3 187, 99 грн. Враховуючи викладене вище, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 3 187, 99 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2018 року по листопад 2020 року у розмірі 4 704, 56 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога позивача в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 48 632, 40 грн основного боргу, 8 465, 40 грн пені, 7 294, 86 грн штрафу, 4 704, 56 грн інфляційних втрат та 3 187,99 грн 3 % річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реактив Груп (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3, ідентифікаційний код 37740628) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклаама (04070, місто Київ, Боричів узвіз, будинок 8, ідентифікаційний код 26199714) 48 632 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн 40 коп. основного боргу, 8 465 (вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн 40 коп. пені, 7 294 (сім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 86 коп. штрафу, 4 704 (чотири тисячі сімсот чотири) грн 56 коп. інфляційних втрат, 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн 99 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 78 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань