Ухвала

від 24.02.2021 по справі 5/216а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №5/216А

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

24 лютого 2021 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В., розглянувши матеріали подання старшого державного виконавця Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сеньчук О.С. про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України, -

в с т а н о в и в :

09.02.2020 року старший державний виконавець Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сеньчук О.С. звернувся до Господарського суду Львівської області з поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 подання Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України передано до Львівського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи надійшли до Львівського окружного адміністративного суду 22.02.2021.

В обґрунтування подання заявник вказав, що відповідно до статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Зазначив, що в Радехівському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 63900711, до складу якого входять:

1)виконавче провадження №61482943 по виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 21.11.2005 №2/741-4/202 про стягнення з фермерського господарства Леоніда Олійника на користь Управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області заборгованості в розмірі 3547,78 грн;

2)виконавче провадження №61483995 по виконанню виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 05.11.2007 №5/216А від 05.11.2007 про стягнення з фермерського господарства Леоніда Олійника на користь Управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області заборгованості у розмірі 1922,13 грн;

3)виконавче провадження №61483883 по виконанню виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 №813/9226/13-а про стягнення з фермерського господарства Леоніда Олійника на користь управління Пенсійного фонду у Радехівському районі Львівської області заборгованості в розмірі 473,20 грн.

Таким чином, заявник вважає, що наявність в ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), є підставою для обмеження його права виїзду за межі України.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,171цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

За приписами частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як вбачається зі змісту подання, заявник просить тимчасово обмежити право виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що в Кодексі адміністративного судочинства України відсутні норми, які б передбачали можливість розгляду адміністративним судом подань державної виконавчої служби чи її посадових осіб про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа.

Проте, питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України регламентовані Цивільно процесуальним Кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Порядок тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України визначений статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до приписів якої тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Отже, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України.

За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання яких здійснюється ДВС.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить відповідних норм у розділі, що регулює вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цього кодексу.

Таким чином, стаття 441 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб). При тому, подання державного виконавця щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, за виключенням звернення державних виконавців із зазначених питань в порядку статті 337 Господарського кодексу України, однак в даному випадку подання подане та обґрунтоване саме в порядку статті 441 ЦПК України.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за поданням старшого державного виконавця Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сеньчук О.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа слід відмовити.

Згідно частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , суд роз`яснює, що розгляд зазначеної категорії справ віднесено до юрисдикції Радехівського районного суду Львівської області.

Керуючись ст.ст.170, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити старшому державному виконавцю Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сеньчук О.С. у відкритті провадження у справі за поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію цієї ухвали, разом з поданням та усіма доданими до нього матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка його подала.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крутько О.В.