Постанова

від 23.02.2021 по справі 360/3547/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року справа №360/3547/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новопсковської районної ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (повний текст складено 16 листопада 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/3547/20 (суддя І інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,-

У С Т А Н О В И В:

23 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до судуз позовом до Новопсковської районної ради Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просив стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно у загальному розмірі 103671,75 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4 ОСОБА_1 обрано заступником голови Новопсковської районної ради, про що зроблено відповідний запис в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » позивача незаконно звільнено з займаної посади.

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

Станом на сьогоднішній позивача не поновлено на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/4491/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 360/1345/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволені. Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн.

Станом на 23 вересня 2020 року постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконана, а тому з урахуванням положень статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 13 травня 2020 року до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто по 23 вересня 2020 року.

Представник позивача зазначив, що у ході розгляду справи № 360/1345/20 встановлено, середньоденна заробітна плата позивача складає 1114,75 грн. Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно складає 103671,75 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 360/3547/20 позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн (сто десять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім грн 23 коп.) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував в рішенні заперечення Новопсковської районної ради стосовно того, що поновлення на виборній посаді заступника голови районної ради врегульовано спеціальними нормами закону : Законом України Про місцеве самоврядування в Україні і відноситься до виключної компетенції районної ради в особі її депутатів.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року № 1/4 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) обрано заступником голови Новопсковської районної ради сьомого скликання, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці від 05 вересня 1993 року серії АМ № 182056 (арк. спр. 8).

Відповідно до запису в трудовій книжці від 05 вересня 1993 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 рішенням Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » звільнено з займаної посади 03 червня 2016 року (арк. спр. 8 зв.).

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 04 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та серед іншого визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 03 червня 2016 року № 6/1 «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 » , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76 грн. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (арк. спр. 10-15).

Внаслідок невиконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/4491/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн (арк. спр. 16-18).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 360/1345/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн (арк. спр. 19-23).

Станом на 23 вересня 2020 року постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконана, а тому з урахуванням положень статті 236 КЗпП України, позивач звернулась до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно в сумі 103671,75 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За загальним правилом у питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання» , затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Положення статті 236 КЗпП України не містять як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення.

Такий факт у спірних правовідносинах встановлений судом та не є спірним.

Водночас спірний у цій справі є період затримки виконання судового рішення для стягнення середнього заробітку, зокрема кінцева дата, самостійно визначена позивачем як належний спосіб захисту її права.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18, від 5 вересня 2019 року у справі № 816/943/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 804/6862/16.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Враховуючи те, що постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання станом на 23 вересня 2020 року не виконана, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З наданих відповідачем довідок від 06 жовтня 2020 року за №№ 5-5/6-498, 5-5/6-499 (арк. спр. 43, 44), про заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню, за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року вбачається, що:

за період з 25 червня 2019 року по 11 червня 2020 року сума середньоденного заробітку позивача складає 1114,75 грн (983,01 х 1,13402 = 1114,75 (посадовий оклад після підвищення 11000 грн : 9700,00 грн посадовий оклад до підвищення =1,13402 (коефіцієнт коригування);

за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року сума середньоденного заробітку позивача складає 1216,09 грн (1114,75 х 1,090909 = 1216,09 (посадовий оклад після підвищення 12000,00 : 11000,00 грн посадовий оклад до підвищення = 1,090909 (коефіцієнт коригування).

Кількість днів затримки за період з 13 травня 2020 року по 11 червня 2020 року становить 21 робочий день. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 11 червня 2020 року становить 23409,75 грн (1114,75 грн х 21 = 23409,75 грн).

Кількість днів затримки за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року становить 72 робочих дні. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року становить 87558,48 грн (1216,09 грн х 72 = 87558,48 грн).

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року включно становить 110968,23 грн.

У позовній заяві заявлена до стягнення сума середнього заробітку обчислена позивачем без врахування пункту 10 Порядку № 100 та підвищення посадового окладу заступника голови районної ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 441.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 9 КАС України дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Новопсковська районна рада як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2020 року по 23 вересня 2020 року в сумі 110968,23 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Новопсковської районної ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 360/3547/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 360/3547/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В.Сіваченко