Постанова

від 24.02.2021 по справі 640/2917/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2917/20 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії Київська Русь на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії Київська Русь про анулювання реєстраційного свідоцтва, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України (далі - Позивач, Мін`юст України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Політичної партії Київська Русь (далі - Відповідач, ПП Київська Русь ) про анулювання реєстраційного свідоцтва ПП Київська Русь від 13.04.2007 року №143-п.п.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується невисування ПП Київська Русь кандидатів на пост Президента України та у народні депутати України протягом останніх десяти років, що є достатньою і самостійно визначеною законом підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження судом здійснено безпідставно з огляду на характер спірних правовідносин, по-друге, звертаючись із вказаним позовом Мін`юст України, а також задовольняючи його Окружний адміністративний суд міста Києва порушили ряд положень міжнародного і національного законодавства, безпідставно обмеживши право громадян на свободу об`єднання у політичні партії лише посиланням на формальне недотримання партією вимог щодо необхідності висування протягом десяти років кандидата у Президенти України чи у народні депутати України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.01.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Мін`юст України просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, протягом усього часу перебування справи на розгляді судом першої інстанції Відповідачем не було реалізовано свого процесуального права на подання відзиву на позов, по-друге, судом вірно встановлено, що належними і допустимими доказами підтверджується неприйняття ПП Київська Русь участі у виборах народних депутатів України та Президента України протягом останніх 10 років, що породжує у Мін`юсту України обов`язок звернутися до суду із вказаним позовом, по-третє, рішенням Конституційного Суду України було від 12.06.2007 року №1-2/2007 було визнано конституційними положення статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні , у тому числі щодо підстав анулювання реєстраційного свідоцтва, у той час як доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди Відповідача із чинним нормативним регулюванням спірних правовідносин.

Протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації Контроль за виборами про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача, оскільки останньою не надано доказів будь-якого можливого впливу судового рішення на права та обов`язки громадської організації, у той час як ПП Київська Русь вправі самостійно представляти власні інтереси та інтереси своїх членів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 року продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву у судовому засіданні на 03.02.2021 року, яке у подальшому було відкладено на 24.04.2021 року.

У судовому засіданні представники Відповідача доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП Київська Русь зареєстрована Мін`юстом України 13.04.2007 року, що підтверджується свідоцтвом №143-п.п від 13.04.2007 року (а.с. 108).

Діяльність Відповідача здійснюється на підставі Статуту Політичної партії Київська Русь , затвердженому Установчим з`їздом Політичної партії Київська Русь 28.10.2007 року (а.с. 78-99), Протоколом від 28.10.2006 року (61-66).

Пунктом 1.2 Статуту передбачено, що партія здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України, вказаного Статуту та Програми Партії.

Згідно п. 11.1 Статуту припинення діяльності партії здійснюється шляхом її реорганізації або ліквідації за рішенням З`їзду (позачергового З`їзду) Партії чи в разі заборони її діяльності за рішенням суду, або анулювання реєстраційного свідоцтва про державну реєстрацію політичної партії в судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України Про політичні партії 15.01.2020 року Мін`юстом України направлено лист № 399/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Політичною партією Київська Русь кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років (а.с. 41-42).

У свою чергу листом № 21-41-211 від 31.01.2020 року Центральною виборчою комісією надано інформацію стосовно партій, які висували та подавали до комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років (а.с. 43-59).

Із змісту вказаного листа випливає, що у ньому відсутня інформація щодо висування кандидатів від ПП Київська Русь на вищевказаних виборах за останні 10 років, тобто з січня 2010 року до моменту подання даного позову у 2020 році.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 3, 18, 23, 24 Закону України Про політичні партії (далі - Закон), ст. ст. 2, 17 Закону України Про Центральну виборчу комісію (далі - Закон про ЦВК), а також Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228 (далі - Положення №228), прийшов до висновку, що матеріалами справи не спростовуються доводи Позивача про недотримання Відповідачем вимог ст. 24 Закону в частині участі у виборах протягом останніх 10 років, що є підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об`єднання громадян рівні перед законом.

Положеннями статті 1 Закону України Про політичні партії регламентовано, що право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.

Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.

Приписи статті 2 Закону визначають політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

За правилами ч. 1 ст. 23 Закону політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Отже, законодавцем визначено чотири способи припинення діяльності політичних партій: 1) реорганізація; 2) ліквідація (саморозпуск); 3) заборона діяльності; 4) анулювання реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку звернення до суду із цим позовом було зумовлено необхідністю анулювання реєстрації політичної партії у зв`язку з недотриманням останньою вимог ч. 1 ст. 24 Закону. У межах спірних правовідносин не йде мова про заборону діяльності політичної партії за позовом уповноваженого державного органу, у зв`язку з чим посилання Апелянта на порушення Позивачем та судом першої інстанції основоположних принципів міжнародного та національного законодавства щодо забезпечення політичних прав громадян колегія суддів вважає помилковим.

Частиною першою статті 24 Закону передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Отже, підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії є вичерпними. І до них законодавцем віднесено, зокрема, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується Апелянтом, останнім у період з 2010 року по 2019 рік включно і до моменту звернення до суду із вказаним позовом не було висунуто своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України. Твердження ПП Київська Русь про те, що у 2009 році останньою разом із Політичною партією Прогресивна соціалістична партія України (далі - ПСПУ) було утворено блок Наталії Вітренко Народна опозиція , який у 2010 році висунув кандидатом в Президенти України голову блоку та голову ПСПУ Наталію Вітренко колегією суддів оцінюється критично, оскільки згідно відомостей Центральної виборчої комісії, викладених у додатку до її листа від 31.01.2020 року №2390-26-20, кандидат у Президенти України на чергових виборах 17.01.2010 року висувався від ПСПУ (№8), а не від блоку Наталії Вітренко Народна опозиція (а.с. 45).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

Згідно Положення № 228 Мін`юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

У свою чергу, із змісту пп. 83-15 п. 4 указаного Положення випливає, що Мін`юст України відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії.

Окремо у розрізі доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, а також пояснень учасників справи, наданих у ході апеляційного перегляду судового рішення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах щодо заборони чи розпуску політичної партії (зокрема, United Communist Party of Turkey v. Turkey, App. 19392/92; Yazar et al v. Turkey, Apps. 22723/93, 22724/93, 22725/93; Partidul Comunistilor (Nepeceristi) and Ungureanu v. Romania, Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey, Apps. 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98, KPD v. Germany, App. № 250) застосовує трискладовий тест, щоб визначити, чи втручання (1) було передбачене законом; (2) переслідувало законну мету (інакше кажучи, встановлено для захисту правомірного інтересу); і (3) було необхідним у демократичному суспільстві.

Разом з тим, Апелянтом не враховано, що необхідність застосування згаданого трискладового тесту передбачається щодо випадків заборони чи розпуску політичної партії (ст. ст. 21, 23 Закону). У свою чергу, предметом цього спору є анулювання реєстрації політичної партії (ст. 24 Закону), що унеможливлює твердження про те, що у цій справі має місце заборона чи розпуск політичної партії. Суд вважає за необхідне акцентувати увагу, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації уповноваженим національним суб`єктом владних повноважень своїх владно-управлінських функцій з приводу контролю за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, зокрема, щодо закріплених у національному законодавстві умов чинності реєстрації політичної партії.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що у пункті 86 Положення про правове регулювання діяльності політичних партій, прийнятої на засіданні Венеціанської комісії 15-16 жовтня 2010 року, вказано, що після того, як партія, яка була зареєстрована та ця реєстрація затверджена, вимоги до збереження за нею відповідного правового статусу мають бути мінімальними. Разом з тим, вимоги для того, щоб продовжувати користуватися низкою переваг, які надаються державою партіям, зокрема, державне фінансування чи право висування кандидатів на виборах, можуть бути більш високими у порівнянні з тими, що висуваються просто до збереження статусу зареєстрованої політичної партії. У свою чергу, позбавлення статусу зареєстрованої організації, на противагу втраті державних виплат у зв`язку з ненаданням фінансової чи іншої звітності, що вимагається, повинно мати обмежене коло випадків порушення закону і здійснюється у відповідності до чітко прописаною процедурою. Поряд з приписами про втрату партією свого статусу зареєстрованої організації, у законодавстві має бути чітко викладених порядок відновлення реєстрації та вимоги, які для цього висуваються.

На переконання суду апеляційної інстанції, Апелянт помилково вважає, що втрата політичною партією статусу зареєстрованої за умовами національного законодавства унеможливить відновлення такої реєстрації.

Так, порядок створення політичної партії визначено у статті 10 Закону, правила її реєстрації - у статті 11, а процедура державної реєстрації - у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з урахуванням частини 1 статті 36 указаного Закону, якою визначено розмір адміністративного збору за державну реєстрацію політичної партії. Відтак, нормативна регламентація правил реєстрації політичної партії чинним законодавством передбачена.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідність ПП Київська Русь вимогам ч. 1 ст. 24 Закону щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії, про що вірно зазначив суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що указана норма Закону є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

До того ж, як було вірно вказано Відповідачем, рішенням Конституційного Суду України від 12.06.2007 року №2-рп/2007 було визнано конституційним (таким, що відповідає Конституції України) положення Закону України Про політичні партії в Україні в частині підстав анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, які наразі залишилися незмінними.

Крім того, судовою колегією враховується, що, починаючи з 01.01.2016 року у зв`язку із набранням чинності положеннями Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.11.2015 року № 835-VIII із статті 11 Закону виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Разом з тим, указаним Законом № 835-VIII були внесені зміни й до статті 24 Закону, у тому числі й щодо її назви, яку змінено з Анулювання реєстраційного свідоцтва на Анулювання реєстрації . Відтак, передбачений статтею 24 Закону порядок анулювання реєстрації політичної партії на момент звернення Мін`юсту України до суду із вказаним позовом передбачав необхідність формулювання позовних вимог саме шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що розгляд цієї справи здійснювався Окружним адміністративним судом міста Києва у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням вимог ст. 262 КАС України. При цьому передбаченого ст. 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням учасників справи ПП Київська Русь не подавалося. У розрізі наведеного посилання ж Апелянта на те, що ця справа має важливе суспільне значення судовою колегією оцінюється критично, оскільки жодних дій, спрямованих на забезпечення розгляду цієї справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням її часників Відповідачем вчинено не було.

Доводи ПП Київська Русь про те, що всупереч вимог ст. ст. 5, 171 КАС України судом не повідомлялося Відповідача про розгляд цієї справи, а тому останній не був обізнаний про її існування, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення на адресу реєстрації політичної партії: м. Київ, вул. Павла Тичини, 10, кв. 52 : копії позовної заяви з додатками на 60-ти аркушах (т. 1 а.с. 114-115); копії ухвали від 14.02.2020 року про відкриття провадження у справі (т. 1 а.с. 119-120), конверт з якою повернувся до суду за закінченням встановленого терміну зберігання 23.03.2020 року.

За висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 28.01.2021 року у справі № 820/1400/17, від 16.12.2020 року у справі №120/4080/19-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання , адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Політичної партії Київська Русь - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 24 лютого 2021 року.