Постанова

від 24.02.2021 по справі 640/10388/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10388/20 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві прийняте за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВСМК-Трейд до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВСМК-Трейд (далі - Позивач, ТОВ ВСМК-Трейд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2019 року №0393230401 та від 13.02.2020 року №0169720401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкової пільги у Позивача є лише припущенням Відповідача, у той час як в актах перевірки взагалі не визначено, якими видами податкових пільг користувалося товариство згідно довідника пільг. Крім того, суд підкреслив, що у звітах можуть бути зазначені лише ті коди пільг щодо податку на додану вартість, операції за якими є об`єктом оподаткування ПДВ і здійснюються на митній території України, а у Довіднику пільг експортні операції обліковуються як переваги в оподаткуванні, що не можна ототожнювати з пільгою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, саме у зв`язку з неподанням звітів про суми податкових пільг контролюючим органом були накладені штрафні санкції на платника податків, а використання підприємством податкових пільг випливає із змісту даних податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.02.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВСМК-Трейд просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, Відповідачем не зазначено, у чому саме полягає неправильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції, та які докази не були дослідженні й які обставини не з`ясовані, по-друге, висновки суду про обґрунтованість позовних вимог є повністю правильними, що в апеляційній скарзі не спростовано.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві у вересні 2019 року була проведена камеральна перевірка ТОВ ВСМК-Трейд з питання своєчасності подання звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за звітний період І півріччя 2017 року, результати якої викладено в акті від 30.09.2019 року №129/26-15-04-01-21-40853644 (а.с. 12).

Згідно висновків перевірки Відповідачем встановлено порушення Позивачем вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України у зв`язку з недотриманням граничних термінів подання податкової звітності за І півріччя 2017 року, відповідальність за що передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми ПС від 01.11.2019 року №0393230401, яким до ТОВ ВСМК-Трейд застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с. 14).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві у грудні 2019 року була проведена камеральна перевірка ТОВ ВСМК-Трейд з питання своєчасності подання (неподання) звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за звітний період ІІІ квартал 2017 року, IV квартал 2017 року, І квартал 2018 року, 1 півріччя 2018 року, ІІІ квартал 2018 року, результати якої викладено в акті від 28.12.2019 року №1271/26-15-04-01-21/40853644 (а.с. 17).

Згідно висновків перевірки Відповідачем встановлено порушення Позивачем вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України у зв`язку з недотриманням граничних термінів подання податкової звітності указані періоди, відповідальність за що передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми ПС від 13.02.2020 року №0169720401, яким до ТОВ ВСМК-Трейд застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 19), що складається з 1 020,00 грн. х 5 неподаних звітів (а.с. 20). Указаний індивідуальний акт за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін рішенням ДПС України від 29.04.2020 року №14815/6/99-00-08-05-05-06 (а.с. 29-31).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом першої інстанції встановлено, що, як вказано контролюючим органом, товариством задекларовано рядок 2 Операції з вивезення товарів за межі митної території України у податкових деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди вересень 2017 року - грудень 2017 року в розмірі 1 725 868,00 грн. та у податкових деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди січень 2018 року - вересень 2018 року в розмірі 6 958 773,00 грн. Крім того, відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних Позивачем за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року зареєстровано 28 податкових накладних (обсяги постачання при експорті товарів за ставкою 0 % (код ставки 901) на загальну суму 1 725 867,67 грн. та за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року зареєстровано 68 податкових накладних (обсяги постачання при експорті товарів за ставкою 0 % (код ставки 901) на загальну суму 7 057 049,75 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 17, 30, 120, 193, 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також положень Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 року № 1233 (далі - Порядок №1233), прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено застосування Позивачем податкових пільг, у той час як експорті операції обліковуються як переваги, а не пільги.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У силу приписів п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. пп. 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Згідно пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Таким чином, приписами чинного податкового законодавства встановлено обов`язок платника податків подавати суб`єктам владних повноважень відомості щодо отриманих ним податкових пільг.

Так, пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України закріплено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У силу положень пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Системний аналіз вказаних вище положень дає підстави для висновку, що звіт про суми податкових пільг входить до змісту податкової декларації, оскільки наведені у п. 30.1. ст. 30 ПК України ознаки податкової пільги підпадають під вказане у п. 46.1 ст. 46 ПК України визначення податкової декларації, а саме - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлена вище належність звіту про суми податкових пільг до податкової декларації вказує на те, що перевірка своєчасності його подання на підставі даних податкових декларацій платника податків охоплюється предметом камеральної перевірки, який визначено пп. 75.1.1 п. 75.1. статті 75 ПК України.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас, згідно положень п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із поданням, своєчасним поданням чи неподання звіту про суми податкових пільг, а тому, з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, така перевірка може бути проведена протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Указаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає загальній позиції щодо розуміння наведених норм Податкового кодексу України, висловленій, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №823/457/18, від 03.04.2020 року у справі №640/1091/19, у справі № 160/933/19, від 19.05.2020 року у справі № 804/3926/17, від 13.08.2020 року у справі № 819/933/17, а тому доводи Позивача про порушення Відповідачем граничного строку проведення камеральної перевірки є помилковими.

В силу приписів пункту 30.6 статті 30 Податкового кодексу України суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку № 1233 він є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг.

Положеннями пункту 2 Порядку № 1233 встановлено, що суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Аналогічний порядок подання щоквартальної податкової звітності визначений пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

Разом з тим, вказані вище положення Порядку № 1233 встановлюють загальні правила ведення відповідного обліку та коло суб`єктів, на яких покладається обов`язок подання звіту про суми податкових пільг.

При цьому, згідно пункту 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Як вбачається з аналізу змісту вказаної вище норми, Кабінет Міністрів України у постанові № 1233 від 27.12.2010 року встановив порядок обліку податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, лише за операціями, які є об`єктами оподаткування податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування ПДВ чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, а також тих, на які розповсюджується спеціальний режим оподаткування в галузі.

Крім того, пунктом 9 Порядку №1233 визначено, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою України за погодженням з Мінфіном.

На момент виникнення спірних правовідносин проведення вказаного вище розрахунку відбувалося відповідно до Порядку визначення суми податків та зборів не сплачених СПД до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, які здійснюються на митній території України, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2011 року № 167 та погодженого з Міністерством фінансів України (далі - Порядок № 167). Даний Порядок визначає механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування виключно для податку на додану вартість.

При цьому судовою колегією враховується, що щодо розрахунку суми пільг по іншим податкам, у тому числі податку на прибуток, на даний час законодавчо установлений механізм відсутній.

З урахуванням наведених вище положень Порядку № 1233, Порядку № 167 та підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що подання платниками податків інформації, відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг, передбачено Податковим кодексом України.

Надаючи оцінку доводам платника податків, з якими погодився суд першої інстанції, щодо відсутності підстав для віднесення до податкової пільги операцій з експорту товарів, які оподатковуються за нульовою ставкою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як було зазначено раніше, згідно п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

У відповідності до п. п. 30.2, 30.5, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

При цьому, ДФС України кожного кварталу затверджує довідники пільг. Довідниками податкових пільг №84/2, №85/2, №86/2, №87/2, №87/2, №88/2, №89/2 визначено, що інших податкових пільг з податку на додану вартість належать пільга за кодом 14060394 За нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту пп. а пп. 195.1.1 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України.

Разом з тим, на переконання судової колегії, незазначення в актах перевірки того, яким саме видом (кодом) податкової пільги користувався суб`єкт господарювання, судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування спірних індивідуальних актів оцінюється критично, оскільки останні є внутрішніми документами ДПС України, які не затверджені в законодавчому порядку, тому не породжують для платників правових наслідків. Довідник не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, не є джерелом права в розумінні положень статті 7 КАС України, а є лише допоміжним, інформаційним документом складеним з метою надання допомоги платникам податку при складанні та поданні Звіту.

Указаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 2540/2960/18.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті а пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що оскільки пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість у розмірі 20% визначена як основна, тому нульова ставка є зниженою.

Формулюючи правову позицію щодо застосування указаних правових норм, Верховний Суд у вже згаданій вище постанові від 19.11.2019 року у справі №2540/2960/18 прийшов до висновку, що встановлені статтею 193 Податкового кодексу України відмінні від загального (20%) розміри ставки податку на додану вартість (тобто 7%, 0%), як і звільнення від такого оподаткування можна розцінювати як вид пільгового режиму оподаткування.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, оподаткування за нульовою ставкою операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту у розумінні Податкового кодексу України є податковою пільгою, що тягне за собою обов`язок платника податків із подання звіту про суми податкових пільг за правилами та у строки, визначені наведеними вище нормами ПК України від Порядку №1233.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою є податковою пільгою, то у ТОВ ВСМК-Трейд виникло зобов`язання щодо подання до контролюючого органу звітів про суми податкових пільг, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень, які були помилково скасовані судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для висновку про неналежність оподатковуваних за нульовою ставкою до податкових пільг, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 24 лютого 2021 року.