Ухвала

від 08.02.2021 по справі 320/3332/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 320/3332/20

адміністративне провадження № К/9901/2124/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 130.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 320/3332/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

18.01.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 130.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020.

Приватне акціонерне товариство Сільпо Рітейл звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0052130407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 26 931,34 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6 732,81 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 130.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним акціонерним товариство Сільпо Рітейл та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 18.11.2019. Відповідно до умов пункту 4.2 вказаного договору, позивачем визначено річну орендну плату за земельною ділянкою з кадастровим номером №8000000000:75:293:0005 у розмірі 6 % від її нормативної грошової оцінки.

У грудні 2019 року, позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію №9291743761, у якій визначено грошове зобов`язання за орендною платою за земельну ділянку у розмірі 6%.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2019 рік Приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл , за результатами якої складено відповідний акт №100/26-15-04-07-19/33870708 від 24.12.2019.

У ході перевірки встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 18010600) за листопад 2019 року, визначена платником податків Приватним акціонерним товариство Сільпо Рітейл в податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер №9290591037 від 05.12.2019 за 2019 рік, є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки.

На підставі вказаного акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №00521304074, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 26 931,24 грн за податковими зобов`язаннями та за штрафними санкціями у розмірі 6732,81 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Головним управлінням ДПС у м.Києві податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №00521304074 у розмірі 26 931,24 грн за податковими зобов`язаннями та за штрафними санкціями у розмірі 6732,81 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 130.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 320/3332/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 210200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.01.2020 №00521304074 у розмірі 26 931,24 грн за податковими зобов`язаннями та за штрафними санкціями у розмірі 6732,81 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Київського окружного адміністративного суду від 130.06.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 320/3332/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 130.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 320/3332/20 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова