Постанова

від 23.02.2021 по справі 198/66/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/341/21 Справа № 198/66/20 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про припинення дії договору оренди землі сільськогосподарського призначення шляхом його розірвання

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Лан про припинення дії договору оренди землі сільськогосподарського призначення шляхом його розірвання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225982500:01:002:0883, площею 7,3608 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, яка була зареєстрована за нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 19 жовтня 2015 року, після смерті її матері ОСОБА_2 . За життя, 02 вересня 2014 року, між ОСОБА_2 та ТОВ Лан було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 15 років, який 18 листопада 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Зазначеним договором сторони обумовили порядок його дострокового розірвання, тому вона, як правонаступник ОСОБА_2 , 04 червня 2019 року направила відповідачу листа, в якому повідомила про свій намір розірвати договір оренди від 02 вересня 2014 року, оскільки надалі вона бажає обробляти землю сама. Однак, ТОВ Лан відмовляється добровільно розірвати договір, а тому просила суд припинити дію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225982500:01:002:0883, укладеного між ТОВ Лан та ОСОБА_2 , правонаступником якої згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2015 року, виданим державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Пасевіним А.О., реєстровий номер 621, є вона - ОСОБА_1 , шляхом його розірвання з 18 листопада 2019 року.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Лан про припинення дії договору оренди землі сільськогосподарського призначення шляхом його розірвання відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 13 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Лан просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи 02 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Лан укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0883, площею 7,3608 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, за умовами якого орендодавець передала в оренду товариству належну їй земельну ділянку строком на 15 років, що не заперечується учасниками справи (а.с. 7-9, 16).

17 листопада 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено державну реєстрацію речового права оренди зазначеної земельної ділянки (а.с. 16).

В пункті 7 договору оренди земельної ділянки сторони узгодили положення про те, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:01:002:0883, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 19 жовтня 2015 року державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (а.с. 17, 19).

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

За частиною 4 статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні положення встановлені пунктом 30 договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року.

Отже, враховуючи, що до складу спадщини входять усі права й обов`язки спадкодавця, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов`язань за договором оренди землі, разом з правом власності на спадкове майно до ОСОБА_1 в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 02 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Лан .

03 червня 2019 року ОСОБА_1 , керуючись пунктом 7 договору, звернулась до ТОВ Лан з листом про намір припинити дію договору оренди земельної ділянки та проектом відповідної угоди про його розірвання, пославшись на бажання обробляти належну їй земельну ділянку самостійно (а.с. 11-14).

ТОВ Лан не погодилось на розірвання договору оренди, оскільки відсутні вагомі причини для розірвання договору в односторонньому порядку, а підприємство належним чином виконує обов`язки орендаря (а.с. 15).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина перша статті 627 ЦК України деталізує принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі (тут і надалі - в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що за згодою сторін у договорі оренди землі крім істотних умов, необхідних для такого виду договорів, можуть зазначатися також обставини, які можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди.

Отже, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку можливе або в силу закону, або коли це прямо передбачено у договорі, при цьому сторони договору повинні чітко визначити підстави та порядок такого розірвання. В протилежному випадку договір може бути розірвано тільки за згодою сторін.

Пунктом 7 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Лан договору оренди землі від 02 вересня 2014 року встановлено, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

Сторони обумовили, що для настання події розірвання договору за вказаним пунктом через кожні п`ять років дії договору повинно бути дотримано одночасно дві умови - своєчасне попередження орендодавця про намір розірвати договір та згода орендаря на таке розірвання.

В пунктах 27 та 28 договору сторони домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, а дія договору припиняється шляхом його розірвання: 1) за взаємною згодою сторін; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Всі зазначені умови пунктів 7, 27 та 28 договору є результатом досягнення домовленості між ОСОБА_2 (правонаступником якої є позивач ОСОБА_1 ) та ТОВ Лан , які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначили їх зміст, а тому зазначений договір укладено з усіма погодженими сторонами умовами.

За правилами ст. 654 ЦК України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із змісту договору оренди земельної діялнки, сторони не погоджували, що розірвання договору за ініціативою орендодавця, яке здійснюється відповідно до умов п. 7 договору, не потребує додаткового укладення сторонами угоди про розірвання договору або що договір вважається розірваним тільки за однієї умови - дотримання орендодавцем строку попередження.

Враховуючи вимоги статті 14 Закону України Про оренду землі щодо укладення договору оренді землі в письмовій формі, в такому випадку належною є згода орендаря на розірвання договору у формі додаткової угоди до договору, на укладення якої ТОВ Лан не погоджується.

Отже, сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору оренди від 02 вересня 2014 року згідно з пунктами 7 та 27 договору, а іншими умовами договору не передбачено можливості односторонньої відмови від договору з боку орендодавця без поважних причин.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Крім того, згідно зі ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Жодної іншої підстави для дострокового розірвання договору оренди, крім посилання на п. 7 договору та бажання самостійно обробляти земельну ділянку, ОСОБА_1 не навела ні у позовній заяві, ні під час судового розгляду справи. Однак, таке право власника землі-орендодавця не є самостійною та достатньою підставою, визначною нормативно-правовими актами, для розірвання договору оренди землі.

З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 версня 2014 року, яка є обов`язковою відповідно до п. 7 договору, а одностороння відмова від договору згідно з п. 28 можлива лише за наявності вагомих причин для цього, про які позивач під час розгляду справи не зазначила, інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки відповідно до норм ЦК України, Закону України Про оренду землі або положень п. 27 договору, не встановлено, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки не дослідив усі обставини справи, а саме те, що п.7 договору містить декілька узгоджених між сторонами умов, перша стосується поновлення дії договору після закінчення його строку 15 років, друга стосується кожних п`яти років дії договору оренди, як в цілому, так і у випадках його поновлення на новий строк, цей пункт договору зобов`язує орендаря надавати згоду на розірвання договору кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання є безпідставними, оскільки згідно з ч.ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду земельної ділянки.

Наявність в договорі умови про можливість його розірвання в односторонньому порядку є вирішальною для розгляду справи.

Сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо).

Пункт 7 укладеного договору оренди землі, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання.

Водночас, зі змісту вказаного пункту вбачається, що для розірвання договору потрібна згода відповідача, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов.

Крім того, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Тому посилання позивача на своє право у будь-який час, зі спливом п`яти років в односторонньому порядку розірвати договір за потребою чи бажанням, не знаходить свого підтвердження, оскільки жодним із пунктів укладеного Договору сторони не погоджували умови, порядок та механізм його одностороннього розірвання.

Доказів про наявність інших підстав для розірвання договору в односторонньому порядку позивачем не надано.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду землі , строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Отже, Закон не допускає строк дії договору менший ніж 7 років.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абз. другим частини 3 статті 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи зазначене, свобода договору не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Інші доводи позивача, викладені нею в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскаржувані частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді