Рішення

від 23.02.2021 по справі 381/2789/20

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/156/21

381/2789/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Фастові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мотовилівськослобідської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Мотовилівськослобідської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого лишилась спадщина на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1388 га, кадастровий номер 3224984501:01:002:0045, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкодавець залишив заповіт на належне йому майно на ім`я позивача. При зверненні позивача до нотаріальної контори з питання прийняття спадщини за заповітом, їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на спадкове майно.

Спадкодавець ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя придбали житловий будинок в рівних частинах, що знаходиться в АДРЕСА_1 . За життя батько позивача ОСОБА_3 закінчив будівництво своєї частини будинку в 1990 році, але зареєструвати та отримати право власності на частину будинку не встиг. У зв`язку з вище викладеним позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 01 грудня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Будова Н.М. підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача - Мотовилівськослобідської сільської ради Фастівського району Київської області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу без їх участі за наявними у справі документами.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду подала письмову заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу без її участі.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд приймає визнання відповідачем позову.

Вислухавши пояснення представника позивача - адвоката Будової Н.М., дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 26.04.2019 Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.13).

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.18).

При житті спадкоємець ОСОБА_3 склав заповіт на належне йому майно на ім`я позивачки ОСОБА_1 , а саме на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1388 га, кадастровий номер 3224984501:01:002:0045, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Позивач, як єдиний спадкоємець після смерті батька, відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України, подала заяву до державного нотаріуса дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 ) їй було відмовлено, в зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на спадкове майно (а.с.12).

Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.08.2020 ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті батька на земельну ділянку, загальною площею 0,1388 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224984501:01:002:0045, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку КВ №107178 (а.с.21-23).

В судовому засіданні встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 10.09.1988 ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 купили житловий будинок в рівних частинах, що знаходиться в АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці розміром 3000 кв.м. з яких по 600 кв.м. кожному надано для утримання будівель та по 900 кв.м. для вирощування сільськогосподарської продукції (а.с.20).

Отже, ОСОБА_3 фактично придбав у власність 1/2 частину будинку відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого виконавчим комітетом Мотслобідської сільської ради 10.09.1988 та зареєстрованого в реєстрі за №27, в АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 закінчив будівництво своєї частини будинку в 1990 році, але зареєструвати та отримати право власності на частину будинку не встиг.

10.08.2012 власником іншої 1/2 частини вказаного вище будинку стала ОСОБА_2 .

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , відповідно до ст.ст. 1223, 1261 ЦК України, позивач є спадкоємцем його майна за заповітом.

Відповідно до ст. ст. 321, 328, 380 ЦК України право власності на житловий будинок набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно довідки №250 від 01.01.2020 виданою Мотовилівськослобідською сільською радою Фастівського району Київської області встановлено, що ОСОБА_3 являвся власником Ѕ частини житлового будинку згідно договору купівлі-продажу від 10.09.1988 за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , особовий рахунок по господарської книги за №55 (а.с.24).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок в АДРЕСА_1 , виготовленого 28.12.2015 КП Фастівської міської ради Фастівське бюро технічної інвентаризації , житловий будинок побудовано 1990 року (а.с.30-36).

Загальна площа будинку 162,5 кв.м. житлова площа 131, кв.м., до складу домогосподарства входить житловий будинок А, погріб під частиною будівлі А-під, погріб під частиною будинку підА, масандра житлова А-над, веранда а, сараї Б та Г, гараж В, теплиця Д, навіс Е, убиральня Т, вимощення 1, колодязі питні к та к1, ворота №1 та №3, огорожа №2.

Згідно експлікації до плану спірного житлового будинку перша його частина має загальну площу 81,4 кв.м, у тому числі житлову площу 65,7 кв.м. та складається з приміщення 1-1 (коридор) площею 4,8 кв. м., 1-2 (кухня) площею 9,6 кв. м., 1-3 (кімната) площею 9,6 кв.м., 1-4 (коридор) площею 1,3 кв. м., 1-5 (кімната) площею10,1 кв. м, 1-6 (кімната) площею 9,0 кв. м., масандра житлова А-над 1-7 (кімната) площею 32,6 кв.м, та 1-8 (кімната) площею 4,4 кв.м.

Враховуючи наведене, за життя придбана ОСОБА_3 частина будинку та здійснене ним законне будівництво 1/2 частини будинку не було належним чином зареєстроване в БТІ, а на даний час реєстрацію цього законного будівництва неможливо зробити у зв`язку із смертю власника.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України). Об`єктами права власності є будь-які речі (майно). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав (тобто і майнові права) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 375 ЦК України унормовано, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц, від 13.05.2020 у справі №303/1176/17-ц, від 15.10.2020 у справі №623/214/17.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності .

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Також, п. 31 Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність (п. 31 Закону).

Згідно положень пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки). При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126, по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок БТІ про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Отже, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній спрощеній процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23.02.2016 № 8.4-35//18/1).

Таким чином, права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 05.08.1992 з дотриманням установленого порядку набуття, однак без держреєстрації, є такими, що набуті в установленому законом порядку.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

На підставі вищезазначених норм, суд вважає доведеним, що, згідно довідки №250 та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок в АДРЕСА_1 , виготовленого 28.12.2015 КП Фастівської міської ради Фастівське бюро технічної інвентаризації , спірний будинок придбаний та побудований до 05.08.1992, тобто набутий ОСОБА_3 в установленому законом порядку, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 223, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 321, 328, 331, 380, 392, 1218,1268, 1223 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мотовилівськослобідської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 із спорудами та надвірними будівлями, а саме: квартира 1 загальною площею 81,4 кв.м. в житловому будинку літера А 1, 2 поверх, яка складається з приміщення 1-1 (коридор) площею 4,8 кв.м., 1-2 (кухня) площею 9,6 кв.м., 1-3 (кімната) площею 9,6 кв.м., 1-4 (коридор) площею 1,3 кв.м., 1-5 (кімната) площею 10,1 кв.м, 1-6 (кімната) площею 9,0 кв.м., масандра житлова А-над 1-7 (кімната) площею 32,6 кв.м. та 1-8 (кімната) площею 4,4 кв.м.; погріб під частиною будівлі, веранда а, сарай Г, навіс Е, колодязь питний к1, ворота №3, вимощення 1, огорожа №2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст. ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. ХІII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Л.М. Ковалевська