Постанова

від 23.02.2021 по справі 183/4350/13

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2513/21 Справа № 183/4350/13 Суддя у 1-й інстанції - Березюк В.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справі Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2020 року по справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія »Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК »Довіра та Гарантія» ) звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2020 року заяву задоволено, замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - публічне акціонерне товариство комерційний банк Надра (далі - ПАТ КБ «Надра» ) на його правонаступника - ТОВ ФК Довіра та Гарантія у виконавчому провадженні з виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року у цивільній справі №183/4350/13-ц за позовом ПАТ КБ Надра до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2020 року та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні правові підстави для задоволення заяви. Наголошував на тому, що заява розглянута у його відсутність, що порушує його права. Крім того наразі виконавче провадження відносно нього закрите.

22 лютого 2021 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" надало відзив, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали, просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначали на тому, що вони є правонаступниками стягувача, а неявку учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №869983/ФЛ від 31 липня 2008 року в розмірі 2 460 387,92 грн. та звернуто стягнення на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223285500-03-016-0366, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 липня 2008 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

На підставі даного рішення судом видано виконавчі листи.

29 квітня 2020 року між ПАТ КБ Надра до ТОВ ФК Довіра та Гарантія укладено договір про відступлення права вимоги №GL3N216867, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за за кредитним договором №869983/ФЛ від 31 липня 2008 року та договорами поруки №869983/ФЛ-П1, №869983/ФЛ-П2

Згідно п.1 договору, перелік боржників міститься у додатку №1 до договору.

Відповідно п.2 вказаного договору новий кредитор в день укладання цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, тощо.

Суду також надано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ ФК Довіра та Гарантія та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 серпня 2020 року стосовно ТОВ ФК Довіра та Гарантія про внесення ТОВ ФК Довіра та Гарантія до Державного реєстру фінансових установ.

Задовольняючи подану ТОВ ФК Довіра та Гарантія заяву суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок відступлення прав грошової вимоги, ТОВ ФК Довіра та Гарантія є єдиним власником всіх прав за кредитним договором №869983/ФЛ від 31 липня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ Надра та ОСОБА_2 , та договорами поруки №869983/ФЛ-П1, №869983/ФЛ-П2, укладених між ПАТ КБ Надра та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, але не стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом даної норми суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою відноситься до переліку осіб, визначених ч.2 ст.442 ЦПК України та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст.510 ЦК України).

Відповідно до ст.512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Беручи до уваги вище викладене, можна дійти висновку про те, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива до відкриття виконавчого провадження, при відкритому виконавчому провадженні і при відсутності виконавчого провадження, тобто, при наявності невиконаного судового рішення, однак не у випадку відсутності зобов`язання боржника.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №643/4902/14-ц (провадження №61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі №201/8548/16-ц (провадження №6 1- 16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі №190/2119/14-ц (провадження №61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі №370/2464/17 (провадження №61-39193св18).

А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що відносно нього, діючі виконавчі провадження відсутні, колегією суддів відхиляються.

На підтвердження обставин про те, що заявник є правонаступником ПАТ КБ «Надра» суду надано договір №GL3N216867 від 29 квітня 2020 року про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами даної норми дійсність правочину презюмується.

Оскільки договір про відступлення права вимоги №GL3N216867 від 29 квітня 2020 року недійсним не визнавався, доводи апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для скасування ухвали суду в частині заміни стягувача не можна визнати обґрунтованими.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви є вірними.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення його про розгляд даної заяви не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції на адресу реєстрації ОСОБА_1 надсилалась судова повістка, у відповідь на яку його батьки надали суду заяву (а.с.126,130,131).

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.