Рішення

від 22.02.2021 по справі 236/253/21

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/253/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лиман, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 2-4).

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений судом про час, дату та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 23).

Відповідач - представник об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області , належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, рішення прийняти на розсуд суду (а.с. 34-35).

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лиман Донецької області, померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.06.2019, актовий запис № 437 (а.с. 24), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00029420246 від 02.02.2021 (а.с. 28-29).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( ст. 1220 ч.1,2 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається із земельних ділянок: кадастровий номер 1423083200:10:026:0005, кадастровий номер 1423083200:10:061:0032, площею 8,5108 га, призначених для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Рідкодубівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області, які належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 092652 від 26.08.2004 (а.с. 7).

Положеннями статті 1217 ЦК України передбачено два види спадкування: за заповітом або за законом.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 , склала заповіт, яким все своє майно на випадок своєї смерті залишила позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 26.09.2011 приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В., зареєстрований в реєстрі за № 5895; на теперішній час є чинним (не скасований та не змінений), що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 63400874 від 02.02.2021, наданою приватним нотаріусом Лиманського міського нотаріального округу Донецької області Семеновою І.М. (а.с. 8-9, 20-21).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нотаріуса не заводилась, що також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 63400852 від 02.02.2021, наданою приватним нотаріусом Лиманського міського нотаріального округу Донецької області Семеновою І.М. (а.с. 22).

На теперішній час, позивачу, як спадкоємцю за заповітом, приватним нотаріусом Лиманського міського нотаріального округу Донецької області 02.02.2021 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , оскільки, спадкоємець не прийняв спадщину в строк, визначений ст. 1270 ЦК України (а.с. 26).

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не мав змоги належним чином своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та у зв`язку з веденням карантинних обмежень на підставі ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID -19). Просить суд визнати вказані обставини поважними, та визначити додатковий строк для прийняття спадщини, протягом трьох місяців.

До теперішнього часу дані про те, що спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано відумерлим відсутні.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Делькур проти Бельгії від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі Гофман проти Німеччини від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року м. Київ, справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі ; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства ). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини ).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавця. І спочатку смерть спадкодавця, а потім і втрата спадкового майна будуть для нього занадто надмірним тягарем, і при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Суд враховує також роз`яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій; зібрані у справі докази, їх належна оцінка заслуговують на увагу, являються доведеними, та вказують на наявність підстав для задоволення позову та вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк три місяці, який буде достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохмісячний додатковий строк, з дня набрання рішенням законної сили, який буде достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Лиман Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 22.02.2021.

Суддя -