Рішення

від 22.02.2021 по справі 454/3310/19

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3310/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності з відступлення від засад рівності часток,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом та заявою про збільшення позовних вимог і просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки ВАЗ 111930 державний номерний знак НОМЕР_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та стягнути з відповідача в її користь грошову компенсацію половини вартості автомобіля ВАЗ 111930, в розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) грн. і судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.07.2006р. по 26.09.2013р.

За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, за час спільного проживання ними було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки ВАЗ 111930 державний номерний знак НОМЕР_1 .

Оскільки, житловий будинок придбаний за час перебування у шлюбі, то є спільним майном подружжя та за нею слід визнати право власності на 1/2 частину будинку, з огляду на рівність часток подружжя в об`єкті спільної сумісної власності.

Автомобіль марки ВАЗ 111930 д.н.з. НОМЕР_2 , був відчужений відповідачем після розірвання шлюбу, без згоди позивачки, а кошти отримані за його відчуження були використані у власних інтересах.

17.06.2020р. відповідач ОСОБА_2 звернулися з зустрічним позовом ОСОБА_1 та просить суд в порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ним право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 3/4 частини автомобіля марки ВАЗ 111930 д.н.з. НОМЕР_1

Свої вимоги мотивує наступним.

Дійсно за час перебування у шлюбі ними було придбано вищевказане майно.

Однак після розірвання шлюбу неповнолітні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишились проживати з ним та перебувають повністю на його утриманні. На підставі рішення Сокальського районного суду від 31.03.2014р. з ОСОБА_1 стягуються аліменти на його користь на утримання дітей. Станом на 29.02.2020р. заборгованість зі сплати аліментів становила 76709грн.

З врахуванням ч. та ч.3 ст.70 СК України просить відступити від рівності часток подружжя та збільшити його частку у спільному майні до 3/4 частин.

Також, зазначає, що отримати згоду колишнього подружжя на відчуження автомобіля було неможливо, оскільки позивачка покинула дім та дітей ще у 2013р. Кошти від продажу автомобіля були використані в інтересах та на потреби сім`ї, забезпечення навчально-виховного процесу дітей (придбання комп`ютерної техніки, літнього оздоровлення), для поточного ремонту будинку, придбання одягу дітям, тощо.

Крім цього, вказує, що не згідний оцінкою вартості автомобіля, оскільки враховуючи його технічний стан продав даний автомобіль за 1300доларів США, що еквівалентно 35100грн.

26.08.2020р. представник позивача - адвокат Сацик Р.В. надав відзив на зустрічну позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Свої заперечення мотивує наступним.

У разі поділу майна , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Тягар доказування обставин необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів у позивачки виникла виключно з тієї підстави, що їй не було відомо про ухвалення Сокальським районним судом Львівської області заочного рішення про стягнення аліментів.

Крім цього, відповідач приховав ту обставину, що існує рішення Червоноградського міського суду Львівської області про стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів на утримання дітей.

Разом з цим, ОСОБА_1 весь час спілкувалась з дітьми, про що свідчать фото, залізничні квитки та переписка між ними, які долучені до даного заперечення.

Також, доводи відповідача про те, що він не міг отримати згоду дружини на продаж автомобіля і те, що грошові кошти від цього продажу були використані в інтересах сім`ї не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Просив врахувати правові висновки Верховного суду на право одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого майна не в інтересах сім`ї майна за відсутності згоди на відчуження спірного майна.

На підставі договору купівлі-продажу встановлено, що автомобіль був відчужений за 84 000грн.

Тобто, з наданих доказів відповідач не довів тих обставин на які він посилається, а суд не може грунтувати своє рішення на припущеннях.

Представник позивача по первісному позову збільшені позовні вимоги підтримав повністю, проти зустрічних позовних вимог заперечив. В суді в режимі відеоконференції пояснив, що відповідач ОСОБА_2 вводить суд в оману про те, що його колишня дружина ОСОБА_1 , має борг по оплаті аліментів на дітей, жодної заборгованості не існує, мати не ухиляється від матеріального забезпечення дітей, постійно з ними спілкується. Окрім того, є чинним рішення про стягнення аліментів саме з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Також зазначив, що діти сторін фактично проживають не з батьком, а з його батьками, хоч зареєстровані за місцем проживання ОСОБА_2 . Разом з тим, зустрічний позов є безпідставним і у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль, оскільки останній і так являвся його власником та відповідно до договору купівлі -продажу його відчужив. Відносно позбавлення його довірительки батьківських прав та стягнення з неї аліментів, то ОСОБА_1 навіть не здогадувалась про такі справи та не отримувала рішень суду. На разі ці заочні рішення переглядаються.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні збільшені позовні вимоги заперечив, зустрічні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що ОСОБА_1 належним чином не виховує своїх дітей, внаслідок чого була позбавлена батьківських прав. Також мати жодним чином не забезпечує дітей матеріально, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментах. Діти проживають з батьками його довірителя.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.07.2006 року по 26.09.2013 року, що стверджується рішенням Сокальського районного суду від 26.09.2013р.

Також, за час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_4 .

Згідно витягу про державну реєстрацію прав встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2

З договору купівлі-продажу від 17.11.2010р. встановлено, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 за 116 289 грн.

Також, згідно інформації наданої Головним сервісним центром МВС встановлено, що 31.03.2007р, за ОСОБА_2 було зареєстровано автомобіль марки ВАЗ 111930 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2ст. 60 СК України).

Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу та на підставі ст.69 ч.1 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України, ч.3 с. 368ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3ст. 235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно з ч. 1ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Оскільки у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст.77,78) і це є її процесуальним обов`язком (ст. ст.12,81).

Таким чином, оскільки житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був набутий у власність під час перебування сторонами у зареєстрованому шлюбі, на підставі ст.61 СК України він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі, а тому вказане майно подружжя підлягає поділу.

Приписами частини 3статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Разом з цим, частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.

Отже, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

З договору купівлі-продажу №4646/2018/827723 встановлено, що 15.02.2018 р. ОСОБА_2 в особі ОСОБА_5 на підставі доручення автомобіль марки ВАЗ 111930, 2007 року випуску продав ОСОБА_6 за 84 000грн.

Тобто вартість автомобіля марки ВАЗ 111930, 2007 року на час його відчуження становила 84 000грн.

Частина 1 статті 369 ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судом встановлено, що спірний автомобіль марки ВАЗ 111930 був спільною сумісною власністю подружжя, набутий за час шлюбу, що не заперечується сторонами, є цінним майном та неподільною річчю. Проте відповідач здійснив його продаж іншій особі без згоди позивачки, як другого з подружжя, а доводи ОСОБА_2 про те, що він не міг отримати згоду позивачки на продаж вказаного автомобіля не підтвердженими доказами наданими відповідачем.

Оскільки вищевказаний автомобіль, який є спільним сумісним майном подружжя, який було відчужено ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 , а доказів того, що отримані ним кошти було використано в інтересах сім`ї відповідач не надав, суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки ВАЗ 111930 , д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 42 000 грн.

Щодо відступлення від рівності часток, суд вважає зазначити наступне.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60 СК).

Покликання ОСОБА_2 на те, що його частка у спільному майні є більшою, оскільки в нього на утриманні є спільні діти сторін, а ОСОБА_1 не сплачує на їх утримання аліментів та не приймає жодної участі у вихованні дітей не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що спільні дочки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за місцем проживання батька ОСОБА_2 , однак фактично проживають з його батьками, що визнається всіма учасниками справи.

Рішенням Червоноградського міського суду від 27.08.2009р. з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання спільних дочок в розмірі 1/3 частки із всіх видів його заробітку доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дітей.

Також, судом встановлено, що заочне рішення Сокальського районного суду від 31.03.2014р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання спільних дочок на підставі якого утворилась заборгованість зі сплати аліментів на даний час скасовано та закрито провадження по справі.

Разом з цим, з наданих фотографій, переписки та квитків встановлено, що ОСОБА_1 спілкується зі своїми неповнолітніми дочками, вони приїжджають до мами в гості, вітають один одного зі святами, цікавляться справами один одного, тощо.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не має сплачувати аліменти на утримання спільних дочок сторін та не має жодної заборгованості з такої сплати.

Тому суд, вважає, що лише таку обставину, що діти проживають з відповідачем не можна вважати підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя відповідно до ст. 70 СК України.

Також, в судовому засіданні встановлено, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток відсутні, а тому при поділі вказаного житлового будинку між подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об`єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.

Таким чином, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності з відступлення від засад рівності часток підлягають частковому задоволенню.

Окрім цього, відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з поданих квитанцій ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила 1580,89 грн. судового збору.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ 111930 державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості автомобіля ВАЗ 111930, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 568 (одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) грн. 58 коп. судового збору.

Позов ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності з відступлення від засад рівності часток задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.02.2021 року.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина