Рішення

від 10.02.2021 по справі 761/23533/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23533/20

Провадження № 2/761/2780/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Валовій Д.С.,

за участі:

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом:

позивач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Громадська організація Інститут моніторингу інфраструктури (код ЄДРПОУ: 41281797, місцезнаходження: 01030. м. Київ, вул. І. Франка, 17, кв. 16),

предмет позову: захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В серпні 2020 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Громадської організації Інститут моніторингу інфраструктури (наділі - відповідач) із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позивач просить суд:

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформації про ОСОБА_2 , що була поширена Громадською організацією Інститут моніторингу інфраструктури (ЄДРПОУ 41281797) на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 статтю з заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 , в соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 на статтю з заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих. № 342 на ім`я в.о. голови АТ Укрзалізниця за підписом керівника ГО Інститут моніторингу інфраструктури .

Зобов`язати Громадську організацію Інститут моніторингу інфраструктури (ЄДРПОУ 41281797) протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, в соціальній мережі Fасеbооk та шляхом надіслання письмового листа на адресу керівника АТ Укрзалізниця здійснити спростування поширеної недостовірної інформації, шляхом опублікування на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, в соціальній мережі Fасеbооk та шляхом надіслання письмового листа на адресу керівника АТ Укрзалізниця тексту наступної наступного змісту: Розміщення статті з заголовком Чи існус безпека громадян на об`єктах інфраструктури Укрзалізниці? Громадською організацією Інститут моніторингу інфраструктури на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, в соціальній мережі Fасеbооk від 08.07.2020 року та в зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих. № 342 на ім`я в.о. голови АТ Укрзалізниця за підписом керівника ГО Інститут моніторингу інфраструктури Зовнішній вигляд інфраструктури та статистика випадків говорить, що та робота. яка ведеться по формуванню культури безпеки, профілактики, підвищенню обізнаності суспільства, щодо факторів небезпеки на залізничному транспорті є не достатньою, а Програми профілактики не аналізуються, а просто перезатверджуються з року в рік. Відповідно і кошти підприємства використовуються теж: не ефективно. Проте станом на сьогодні нічого з вище зазначеного Департаментом охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, не реалізовано. А його керівник ОСОБА_2 продовжує рапортувати керівництву про розроблення якихось планів, програм та виділене фінансування - є недостовірною та не відповідає дійсності"

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Громадської організації Інститут моніторингу інфраструктури (ЄДРПОУ 41281797) моральну шкоду в сумі 100000,00 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що журналіст ГО Інститут моніторингу інфраструктури ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістив на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням

ІНФОРМАЦІЯ_1 статтю з заголовком Чи існує безпека громадян на об`єктах інфраструктури Укрзалізниці? , в якій зокрема було вказано ...Так з метою профілактики великої кількості випадків травмування громадян Укрзалізницею щорічно розробляється, вводиться в дію наказом Програма з попередження нещасних випадків невиробничого характеру на залізничному транспорті . На реалізацію заходів, передбачених Програмою витрачається близько 70 мільйонів гривень. Відповідальний Департамент охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, керівник ОСОБА_2 щороку звітується про ефективно пророблену роботу і освоєні кошти. Однак зовнішній вигляд інфраструктури та статистика випадків говорить, що та робота, яка ведеться по формуванню культури безпеки, профілактики, підвищенню обізнаності суспільства, щодо факторів небезпеки на залізничному транспорті є не достатньою, а Програми профілактики не аналізуються, а просто перезатверджуються з року в рік. Відповідно і кошти підприємства використовуються теж не ефективно. . Необхідно концептуально змінювати підходи до усіх виробничих процесів, переходити від заяв до реальних справ... Проте станом на сьогодні нічого з вище зазначеного Департаментом охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, не реалізовано. А його керівник ОСОБА_2 продовжує рапортувати керівництву про розроблення якихось планів програм та виділене фінансування .

Крім того в соціальній мережі Fасеbооk ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач під власним ім`ям розмістив пост, в якому зокрема зазначив Відповідальний Департамент охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, керівник ОСОБА_2 щороку звітується про ефективно пророблену роботу і освоєні кошти . В пості йде посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 на статтю з заголовком Чи існує безпека громадян на об`єктах інфраструктури Укрзалізниці? .

Також в цьому пості зображено з допомогою фотошопу обличчя позивача на фоні автомобілю, пачок з валютними коштами висотних будинків.

Крім того ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих. № 342 на ім`я в.о. голови АТ Укрзалізниця за підписом керівника ГО Інститут моніторингу інфраструктури надіслано звернення, в якому зокрема зазначено ...Так з метою профілактики великої кількості випадків травмування громадян Укрзалізницею щорічно розробляється, вводиться в дію наказом Програма з попередження нещасних випадків невиробничого характеру на залізничному транспорті . На реалізацію заходів, передбачених Програмою витрачається близько 70 мільйонів гривень. Відповідальний Департамент охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, керівник ОСОБА_2 щороку звітується про ефективно пророблену роботу і освоєні кошти. Однак зовнішній вигляд інфраструктури та статистика випадків говорить, що та робота, яка ведеться по формуванню культури безпеки, профілактики, підвищенню обізнаності суспільства, щодо факторів небезпеки на залізничному транспорті є не достатньою, а Програми профілактики не аналізуються, а просто перезатверджуються з року в рік. Відповідно і кошти підприємства використовуються теж не ефективно. . Необхідно концептуально змінювати підходи до усіх виробничих процесів, переходити від заяв до реальних справ... Проте станом на сьогодні нічого з вище зазначеного Департаментом охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, не реалізовано. А його керівник ОСОБА_2 продовжує рапортувати керівництву про розроблення якихось планів, програм та виділене фінансування .

Зі змісту статті на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, посиланні на неї в соціальній мережі Fасеbооk та в зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я в.о. керівника АТ Укрзалізниця вбачається, що автор фактично звинувачує позивача, що працює в Департаменті охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, в тому, що він є корупціонер, зловживанні владою, посадовим становищем, тобто відповідачем відносно позивача поширена негативна інформація.

Позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. посиланні на неї в соціальній мережі Fасеbооk та в зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я в.о. керівника АТ Укрзалізниця від імені відповідача є недостовірною, містить відомості про події, які не існували взагалі. Інформація створює негативну соціальну оцінку позивача для оточуючих стосовно його особистості, порушує його право на повагу до честі, гідності та підриває репутацію посадовця.

07 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 21).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено для розгляду по суті.

В судовому засіданні, яке відбулось 10 лютого 2021 року представник позивача позовну заяву підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи паперової копії електронного доказу, розміщеної за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 володілець сторінки журналіст ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістив статтю на тему: Чи існує безпека громадян на об`єктах інфраструктури Укрзалізниці? .

Оглядом вказаного доказу встановлено розміщення такої інформації: Питання охорони праці на залізничному транспорті є дуже важливим, проте йому не надається достатньої ваги.

Переливання з пустого в порожнє

Щодня на станціях, перегонах та інших інфраструктурних об`єктах АТ Укрзалізниця внаслідок ураження електричним струмом, наїзду залізничного рухомого складу та падіння з нього отримують травми різного ступеню важкості не менше двох осіб. Відповідно середньорічна кількість травмованих коливається від 600 до 650-ти осіб. Серед яких більша половина із смертельним наслідком.

Найбільше люди калічаться на шляхах регіональної філії Південно-Західна залізниця", що складає близько 30% від загальної кількості травмованих. Також зафіксовано зростання кількості випадків невиробничого травматизму в регіональних філіях "Львівська залізниця", "Одеська залізниця" та "Південна залізниця". Варто відзначити, що на Львівській магістралі нажаль не в кращу сторону змінилась статистика саме смертельного травматизму.

Так з метою профілактики великої кількості випадків травмування громадян Укрзалізницею щорічно розробляється, вводиться в дію наказом Програма з попередження нещасних випадків невиробничого характеру на залізничному транспорті . На реалізацію заходів, передбачених Програмою витрачається близько 70 мільйонів гривень.

Відповідальний Департамент охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, керівник ОСОБА_2 щороку звітується про ефективно пророблену роботу і освоєні кошти.

Однак зовнішній вигляд інфраструктури та статистика випадків говорить, що та робота, яка ведеться по формуванню культури безпеки, профілактики, підвищенню обізнаності суспільства, щодо факторів небезпеки на залізничному транспорті є не достатньою, а Програми профілактики не аналізуються, а просто перезатверджуються з року в рік. Відповідно і кошти підприємства використовуються теж не ефективно.

Так для прикладу з метою попередження безпеки громадян в жодному нормативно-правовому акті чи стандарті підприємства ви не знайдете переліку та вимог до інформаційних знаків безпеки, попереджуючих написів та місць їх встановлення. То ж як тоді вираховується їх загальна потреба, як під них закладаються кошти, як прописуються технічні умови для проведення тендерних процедур, ЯК?

Також не менше запитань і до організації основної просвітницької діяльності. Оскільки в навчальних планах і програмах для загальноосвітніх шкіл не висвітлюються питання щодо безпеки на залізничному транспорті. То що тоді працівники Укрзалізниці розповідають під час так званих місячників безпеки школярам та студентам?

Від планів до конкретних дій

Необхідно концептуально змінювати підходи до усіх виробничих процесів, переходити від заяв до реальних справ. В розвитку АТ Укрзалізниця на 2019 - 2023 роки в компанії ставлять собі за мету ліквідувати розрив між його досягненням у залізничній безпеці і HSE* та досягненням сусідів у Європейському Союзі, відповідно до загальноприйнятих індикаторів безпеки Європейського Залізничного Агентства (ERA).

Проте станом на сьогодні нічого з вище зазначеного Департаментом охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, не реалізовано. А його керівник ОСОБА_2 продовжує рапортувати керівництву про розроблення якихось планів, програм та виділене фінансування.

Сподіваємось, що новий менеджмент і керівництво АТ Укрзалізниця всетаки зверне увагу на реальний стан справ, підходи того чи іншого профільного департаменту до організації роботи (в т.ч. щодо цільового і ефективного використання коштів) та зробить усе можливе щоб зменшити сумну статистику невиробничого травматизму та досягнути рівня безпеки пасажирів Європейських сусідів (а.с. 8-10).

Як вбачається із примітки, розміщеної під текстом статті, рубрика Я - кореспондент є майданчиком вільної журналістики і не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують на сайт свої матеріали. Редакція не поділяє позицію блогерів і не відповідає за достовірність викладених ними фактів (а.с. 9).

Відповідно до інформації про автора, ОСОБА_3 є аналітиком ГО Інститут моніторингу інфраструктури (а.с. 11).

Відповідно до наявної в матеріалах справи паперової копії електронного доказу, розміщеної за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено посилання на статтю на тему: Чи існує безпека громадян на об`єктах інфраструктури Укрзалізниці? на сторінці blogs.ІНФОРМАЦІЯ_1 з анансом такого змісту: Щодня на станціях, перегонах та інших інфраструктурних об`єктах АТ Укрзалізниця внаслідок ураження електричним струмом, наїзду залізничного рухомого складу та падіння з нього отримують травми різного ступеню важкості не менше двох осіб. Відповідно середньорічна кількість травмованих коливається від 600 до 650 осіб. Відповідальний Департамент охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, керівник ОСОБА_2 щороку звітується про ефективно пророблену роботу і освоєні кошти (а.с. 7).

09 липня 2020 року керівник ГО Інститут моніторингу інфраструктури за вих. № 342, направив на ім`я в.о. голови АТ Укрзалізниця звернення такого змісту:

Щодня на станціях, перегонах та інших інфраструктурних об`єктах АТ Укрзалізниця внаслідок ураження електричним струмом, наїзду залізничного рухомого складу та падіння з нього отримують травми різного ступеню важкості не менше двох осіб. Відповідно середньорічна кількість травмованих коливається від 600 до 650 осіб. Серед яких більша половина із смертельним наслідком.

Найбільше люди калічаться на шляхах регіональної філії Південно-Західна залізниця , що складає близько 30 % від загальної кількості травмованих. Також зафіксовано зростання кількості випадків виробничого травматизму в регіональних філіях Львівська залізниця , Одеська залізниця та Південна залізниця . Варто відзначити, що на Львівській магістралі нажаль не в кращу сторону змінилась статистика саме смертельного травматизму .

Так з метою профілактики великої кількості випадків травмування громадян Укрзалізницею щорічно розробляється, вводиться в дію наказом Програма з попередження нещасних випадків невиробничого характеру на залізничному транспорті . На реалізацію заходів, передбачених Програмою витрачається близько 70 мільйонів гривень.

Відповідальний Департамент охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, керівник ОСОБА_2 щороку звітується про ефективно пророблену роботу і освоєні кошти.

Однак зовнішній вигляд інфраструктури та статистика випадків говорить, що та робота, яка ведеться по формуванню культури безпеки, профілактики, підвищенню обізнаності суспільства, щодо факторів небезпеки на залізничному транспорті є не достатньою, а Програми профілактики не аналізуються, а просто перезатверджуються з року в рік. Відповідно і кошти підприємства використовуються теж не ефективно . …

Необхідно концептуально змінювати підходи до усіх виробничих процесів, переходити від заяв до реальних справ... Проте станом на сьогодні нічого з вище зазначеного Департаментом охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця, не реалізовано. А його керівник ОСОБА_2 продовжує рапортувати керівництву про розроблення якихось планів, програм та виділене фінансування.

Враховуючи вищенаведене, згідно Закону України Про звернення громадян просимо:

1.Провести внутрішнє розслідування за фактами бездіяльності керівника Департаменту охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця ОСОБА_2.

2.Провести аудит ефективності витрат Департаменту охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця протягом 2015-2018 років. (а.с. 12-14).

Оцінка обставин, встановлених судом.

Вивчивши матеріали справи, встановивши обставини та відповідні їм докази, надавши оцінку кожному доказу окремо, а також доказам в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

При цьому, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч. 2 ст. 34 Конституції України).

Аналогічні положення містяться і в ч. 1ст. 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ч.1 ст.34 Конституції України).

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи (далі - постанова Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р.), позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

За змістом ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (ч.6 ст.277 ЦК України).

З 2004 р. у ЦК діяло правило презумпції недостовірності негативної інформації: негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, доки не буде доведено протилежне. Ця презумпція добропорядності звільняла позивача від тягаря доведення, натомість особа, яка поширила негативну інформацію (відповідач), зобов`язана була довести, що інформація є достовірною.

Закон України №1170-VII від 27.03.2014, який вносив зміни до більш ніж 50 нормативно-правових актів, видалив зі ст. 277 ЦК частину 3, тобто саме цю презумпцію.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п.18 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р.).

Пунктом 15 постанова Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р. роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 зазначеної постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р. визначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Отже, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства ( Карпюк та інші проти України , № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії Суд наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Крім того, у пункті 21 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р. судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати, зокрема, рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

З пункту 7 Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи вбачається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

У рішенні від 07 лютого 2012 року Аксель Спрінгер проти Німеччини Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

У рішенні ЄСПЛ у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom від 26 листопада 1991 року суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства .

З аналізу зазначених рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням ст. 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 742/1159/18.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого - була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо поширення цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18).

Також суд, при розгляді цієї справи враховує усталений підхід Європейського суду з прав людини щодо меж допустимої критики, які є ширшими щодо одних категорій осіб та звужуються по мірі того, як зменшується публічність особи: щодо політика - найширші межі критики; щодо державного службовця; щодо підприємця та менеджера підприємства загальнонаціонального масштабу; щодо "активного гравця на суспільній арені", наприклад відомий журналіст; щодо приватної особи, наприклад спортсмена; щодо звичайної пересічної особи.

При цьому суд бере до уваги, що у даному випадку така критика стосується позивача, який є керівником Департаменту охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця.

В рішенні ЄСПЛ у справі Гендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 р. зазначено про те, що свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , що сприймаються схвально або вважаються необразливими чи незначущими, а й тих, що викликають образу, обурення чи неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач звертає увагу суду також на те, що у постах, розміщених у вказаних ним посиланнях його зображено з допомогою фотошопу на фоні автомобіля, пачок з валютними коштами висотних будинків.

Однак, суд вимушений наголосити на тому, що стаття 10 Конвенції захищає не тільки ідеї як такі або висловлену інформацію, а також форму, в якій їх подано, про що також зазначено у рішеннях ЄСПЛ у справах, зокрема у п. 57 "Обершлік проти Австрії" від 23 травня1991 року, та у п. 41 рішення "Ляшко проти України", від 10 серпня 2006 року. Тож з урахуванням практики ЄСПЛ Конвенція захищає також засоби вираження поглядів такі як: усні висловлювання; книжки; статті в ЗМІ; зображення (наприклад, фото), відео, графіка, кіно, телепрограми; поведінка, що виражає погляди (наприклад, носіння одягу); інші дії (відрізання стрічки, демонстрація білизни тощо).

Також суд звертає увагу та те, що позивач звернувся із вказаним позовом до відповідача, вказавши при цьому порушення його прав з використанням блогу журналіста ОСОБА_3 .

Втім, згідно усталеної практики ЄСПЛ, засоби масової інформації перебувають під особливим захистом, виконуючи роль сторожового пса демократії . Водночас обмеження повинні зазнавати прискіпливого аналізу і мати переконливе обґрунтування. Також допускається використання висловлювань, деякою мірою перебільшених, навіть провокаційних.

Також, суд бере до уваги наявність звернення відповідача, оформленого відповідно до вимог Закону України Про звернення громадян та адресованого за місцем праці відповідача із проханнями провести внутрішнє розслідування за фактами бездіяльності керівника Департаменту охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця ОСОБА_2 , а також провести аудит ефективності витрат Департаменту охорони праці та промислової безпеки АТ Укрзалізниця протягом 2015-2018 років. (а.с. 12-14).

В світлі вказаних обставин, суд також вважає за необхідне застосувати практику ЄСПЛ, викладену у рішенні Сірик проти України (Siryk v. Ukraine) від 30 червня 2011 року, заява N 6428/07. У вказаній справі також мали місце схожі обставини, за якими 23 березня 2005 року заявниця надіслала до Державної податкової адміністрації України листа, в якому скаржилася на те, що керівництво Національної академії державної податкової служби України (далі - Академія), яка підпорядковується Державній податковій адміністрації України, де навчався її син до його відрахування у 2004 році, займається протиправною та корупційною діяльністю (п. 5 рішення).

Заявниця скаржилася, що її право дотримуватися своїх поглядів і поширювати їх було порушено та що її було незаконно покарано судами за критику державного службовця. Вона посилалася на статті 9 та 10 Конвенції.

Так, у пунктах 43, 44 та 46 - 48 рішення у справі Сірик проти України , ЄСПЛ зазначив, що заявниця надіслала свого листа, перш за все, з метою перевірки компетентними органами незаконного - на її думку - поводження деяких державних службовців. Зокрема, заявниця надіслала свою скаргу до державного органу, відповідального за контроль за діяльністю Академії та її працівників, і просила вивчити питання. Ніщо не свідчить про те, що заявниця не діяла в рамках, установлених законом для подання подібних скарг (п. 43).

Крім того, заявниця у своєму листі не вдавалася до образливих, брутальних або нестриманих висловлювань, хоча у ньому дійсно містилися деякі емоційні вислови, які наближалися до перебільшення або провокації,- такі як, наприклад, твердження, що С. кожного дня змінює ексклюзивні імпортні вбрання та діаманти (п. 44).

Суд також зауважив, що, хоча у листі заявниці містилися серйозні твердження про факти корупції, незаконної розтрати державних коштів та інших зловживань посадовим становищем, відповідальність за які покладалася на посадових осіб Академії, у ньому також були твердження, які аргументовано можна назвати оціночними судженнями (п. 46).

У зв`язку з цим Суд повторив, що вимогу доведення правдивості оціночного судження виконати неможливо, отже, ця вимога порушує свободу вираження думки як таку, а вона є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення від 29 травня 2005 року у справі Українська прес-група проти України (Ukrainian Media Group v. Ukraine), заява № 72713/01, п. 41) (п. 47).

За цих обставин ЄСПЛ дійшов висновку, що притягнення заявниці до цивільної відповідальності за подання до державного органу скарги щодо стверджуваних порушень з боку посадової особи держави було непропорційним цілі, яка переслідувалася, а саме - захисту репутації та прав відповідної посадової особи. Таким чином, було порушення статті 10 Конвенції (п. 48).

Як і у справі Сірик проти України , частина позовних вимог також стосується необхідності надання правової оцінки змісту листа відповідача (вих. 342 від 09 липня 2020 року), однак, як вище зазначено вказаний лист оформлено у відповідності Закону України Про звернення громадян , а його прохальна частина зводилась до необхідності перевірки стверджуваних порушень з боку позивача компетентним органом, працівником якого й був позивач на час виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, суд також вважає за необхідне зробити посилання на рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року, у відповідності до якого звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи посадовими особами цього органу при виконанні ними своїх службових обов`язків не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію (див. пункт 20). Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, відповідач, як і заявниця у справі Сірик проти України могли обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до нового Цивільного кодексу 2003 року, який застосовувався у її справі. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року, та до такого ж висновку дійшов ЄСПЛ у згаданій справі Сірик проти України .

Щодо змісту поширюваної інформації, яку позивач вважає недостовірною, то суд дійшов висновку, що у вказаних позивачем виразах вживаються такі мовно-стилістичні засоби, які притаманні суб`єктивним судженням. Крім цього, вказані судження зроблені не безпосередньо відповідачем, а були лише поширені ним, оскільки містили посилання на особистий блог журналіста ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що Верховний Суд у справі №545/3721/15-ц погодився з позицією апеляційного суду про те, що певні висловлювання є вираженням погляду відповідача на події. Зокрема, Верховний Суд погодився з тим, що висловлювання відповідача у справі взяті із контексту його виступів та теми загальних зборів - обговорення нещасного випадку, який стався з дитиною, а тому на відповідача не може бути покладена цивільноправова відповідальність за допущені висловлювання критики щодо позивача у справі на батьківських зборах. Вказані висловлювання не носять характер образ (хоча і висловлені в агресивній формі), а є критичними по відношенню до причетної до даної обставини людини - позивачки у справі, та є вираженнями погляду відповідача на вказані події.

Верховний Суд вказав, що аналізуючи відомості, поширені відповідачем на батьківських зборах, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла правильного висновку про те, що такі висловлювання є оціночними судженнями, право на висловлювання якого гарантоване ст.34 Конституції Укарїни. Загальні збори батьків учнів 2-го класу Ковалівської загальноосвітньої школи відбулися саме з приводу завдання тілесних ушкоджень дитині під час навчального процесу, у зв`язку із чим батько дитини висловлював своє бачення обставин та причин цього випадку, своє ставлення до нього та до винних осіб (постанова від 06 березня 2019 року у справі № 545/3721/15-ц (провадження № 61-14641св18).

З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його, перешкоджає здійсненню його особистого немайнового права або призвела до негативних наслідків.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що поширена інформація завдала шкоди його особистим немайновим правам і призвела до негативних наслідків, а тому також відмовляє в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, то відповідно підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Громадської організації Інститут моніторингу інфраструктури захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя: