Рішення

від 23.02.2021 по справі 548/2123/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2123/20

Провадження № 2/548/254/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна ,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувя до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що він ОСОБА_1 , є сином, а ОСОБА_2 - дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хорол Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про її смерть Серія НОМЕР_1 .

З довідки виконкому Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області від 03.11.2020 року за № 02-45/427 слідує, що ОСОБА_3 , була зареєстрована до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вишневе ( до перейменування- Петрівка) Хорольського району Полтавської області. Спільно з нею на день смерті проживали і були зареєстровані: онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт від імені гр. ОСОБА_3 Вишневою сільською радою Хорольського району Полтавської області не посвідчувався.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання відповідач не з"явився, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З повідомлення завідувача Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. від 11.11.2020 року за вих. № 755/01-16 слідує, що 20.09.2019 року у даній держнотконторі на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу № 198/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , останнім місцем проживання якої було: АДРЕСА_1 .

Заповіту ОСОБА_3 не складала. 29.11.2019 року у спадкову справу № 198/2019 було подано заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 . Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у дану спадкову справу протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не було подано.

ОСОБА_1 - син спадкодавця, та ОСОБА_2 - дочка спадкодавця, є єдиними спадкоємцями першої черги за законом до майна ОСОБА_3 , які прийняли спадщину і набули право на оформлення спадщини в рівних частках.

28.10.2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за взаємно досягнутою згодою між собою, до оформлення спадщини, було укладено договір про поділ спадкового майна, посвідчений 28.10.2020 року Рештою С.М., державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори, за реєстровим №721.

Відповідно до умов цього договору про поділ спадщини, на підставі договору та поданих документів по спадковому майну, 28.10.2020 року ОСОБА_1 було видано за реєстровим №722 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровими №723, 724 на дві спадкові земельні ділянки з цільовим призначенням- ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Вишневої сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Окрім вищевказаного майна, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на слідуюче нерухоме майно:

- земельну ділянку площею 0,4442 га, кадастровий номер: 5324884601:01:001:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу:НВ- 5301080462013,дата формування: 28.12.2013.

- земельну ділянку площею 0,2468 га, кадастровий номер: 5324884601:01:001:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення- для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ- 5301080462013, дата формування: 28.12.2013.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , є єдиними спадкоємцями першої черги за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , які прийняли її спадщину, тому мають рівне право на її спадкове майно, тобто по Ѕ частці кожен із спадкоємців.

На даний час між позивачем та відповідачем виник спір щодо поділу нерозподіленого в нотаріальному порядку спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , тому звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що поділ вищевказаного спадкового майна між спадкоємцями належить провести у відповідності до вимог ст. 1278 ЦК України, виділивши позивачеві, у власності якого перебуває успадкований ним житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із спадкового майна у особисту приватну власність повністю:- земельну ділянку площею 0,2468 га, кадастровий номер: 5324884601:01:001:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення- для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ- 5301080462013, дата формування: 28.12.2013.

- земельну ділянку площею 0,4442 га, кадастровий номер: 5324884601:01:001:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ- 5301080462013, дата формування: 28.12.2013, стягнувши з позивача на користь відповідача грошову компенсацію різниці вартості майна, що виділяється відповідно до слідуючого розрахунку.

Загальна вартість спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 становить 31 744, 77 грн., що виділяється позивачеві повністю, тому з нього на користь відповідача належить стягнути грошову компенсацію різниці вартості майна, що виділяється: 31 744, 77 : 2 = 15 872, 39 грн.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна ,-задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на слідуюче нерухоме майно:- земельну ділянку площею 0,2468 га, кадастровий номер: 5324884601:01:001:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення- для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ- 5301080462013, дата формування: 28.12.2013.

- земельну ділянку площею 0,4442 га, кадастровий номер: 5324884601:01:001:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ- 5301080462013, дата формування: 28.12.2013.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , грошову компенсацію різниці вартості спадкового майна, що виділяється, в сумі 15 872, 39 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23.02.2021 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою:37853, Полтавська область, Лубенський район, село Вишневе.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя : О.В. Коновод