Постанова

від 25.02.2021 по справі 910/13420/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа№ 910/13420/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковтунця Івана Антоновича

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (повний текст складено 30.11.2020)

у справі №910/13420/20 (суддя Гумега О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Ковтунця Івана Антоновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ"

про стягнення 31 058,39 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року фізична особа-підприємець Ковтунець Іван Антонович (далі - позивач) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ" (далі - відповідач), у якому просив суд стягнути з відповідача 31 058,39 грн, у тому числі: 19 178,66 грн боргу з оплати за виконані роботи, 6031,94 грн пені, 1741,27 грн - 3% річних та 4 106,52 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір підряду №4-08/17 на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.08.2017, на виконання умов якого позивач виконав передбачені договором роботи на суму 38317,31 грн, які прийняті відповідачем без зауважень, однак відповідачем було сплачено лише аванс в сумі 19138,66 грн, а залишок вартості робіт не сплачено.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що окремі надані позивачем докази не відповідають дійсності, зокрема, акт №1 за березень 2018 року підписаний сторонами у грудні 2017 року і остання сторінка наданого позивачем акту взята з іншого документу; акт №6 датований 15.03.2018 з боку відповідача директором ОСОБА_1., однак він був звільнений з посади 27.08.2018 і 28.02.2018 була призначена ОСОБА_2.; між позивачем та відповідачем 29.03.2018 був підписаний акт №1 приймання виконання будівельних робіт за березень 2018 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 33717,24 грн; крім цього, відповідачем на виконання умов договору було сплачено позивачу 27 203,04 грн (платежі на 19158,66 грн та на 8004,38 грн).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ТЕЛЕСЕТЬ стягнуто на користь фізичної особи-підприємця Ковтунець Івана Антоновича 6554,20 грн основного боргу, 1 148,15 грн пені, 476,93 грн - 3% річних, 763,09 грн інфляційних втрат та 605,38 грн судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець Ковтунець Іван Антонович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки фактична вартість виконаних позивачем робіт саме за договором становить 38317,31 грн, що підтверджується актом №1 за березень 2018 року та актом №6 від 15.03.2018 і відповідає складеному сторонами кошторису; звільнення ОСОБА_1 з посади директора не свідчить про відсутність повноважень на підписання актів, оскільки він є засновником (учасником) товариства; грошові кошти в сумі 8004,38 грн були сплачені відповідачем за виконані позивачем роботи по Додатковій угоді №1 до договору, акти по яким відповідачем не повернуті, тому не враховувались у позовній заяві; акт №1 за березень 2018 року, підписаний 29.03.2018, на суму 33717,24 грн є неналежним доказом, оскільки зміна ціни договору після їх прийняття є безпідставною, а позивачем виконані роботи на загальну суму 46321,70 грн (з врахуванням робіт по Додатковій угоді №1).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 січня 2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 01 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення позивачу ухвали суду.

01 лютого 2021 року позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких він наводить пояснення щодо правовідносини сторін з посиланням на аркуші справи.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 серпня 2017 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, був укладений Договір підряду №4-08/17 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт по будівництву телефонної каналізації відповідно до вимог ДБН в обумовлений договором строк власними силами, здати в обумовлені строки виконані роботи замовнику, усунути протягом гарантійного періоду робіт недоробки, викликані неякісним виконанням робіт; замовник зобов`язується прийняти та провести оплату виконаних робіт на умовах цього договору (а.с.15-18).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що у рамках договору підрядник бере на себе зобов`язання по виконанню, а замовник приймає та оплачує наступні роботи: виконання комплексу робіт по об`єкту: Винесення мережі телефонної каналізації з-під плями забудови про вул.Спаській, 35, і територія адміністративного будинку по вул. Спаській, 37, в Подільському районі міста Києва.

Згідно умов пунктів 2.1 - 2.3 Договору загальна вартість робіт по договору (з ПДВ) складає 38317,32 грн, договірна ціна є твердою незмінною на весь період виконання робіт, договірна ціна може переглядатись сторонами до моменту підписання акту виконаних робіт, у тому числі, у зв`язку зі зміною обсягів і складу робіт замовником.

Підрядник зобов`язувався виконати роботи в термін 60 робочих днів з дня підписання Договору. Рішення про зміну строків виконання робіт приймається тільки за угодою сторін і оформляється додатковою угодою (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник здійснює підряднику авансовий платіж в розмірі 80% від загальної вартості робіт, що складає 30 653,86 грн. з урахуванням ПДВ, протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору.

Залишок в розмірі 15% від загальної вартості робіт, що складає 5747,59грн, замовник перераховує протягом 5 банківських днів з дня підписання акту скритих робіт Технадзором забудовника, що засвідчує виконання будівельної частини робіт з прокладання телефонної каналізації.

Остаточний розрахунок у розмірі 5% від загальної вартості робіт, що складає 1 915,87 грн., замовник перераховує протягом 5 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних підрядником робіт.

Згідно з п. 4.2 Договору обсяги виконаних робіт підрядник узгоджує з уповноваженим представником замовника, який перевіряє їх реальність та підписує (візує) акт виконаних робіт. Без візи уповноваженого за наглядом представника замовника акт виконаних робіт до оплати не приймається.

Замовник забезпечує своєчасну оплату виконаних робіт та здійснює перевірку акту виконаних робіт протягом 5 діб з моменту передачі його підрядником (п.6.1.1 Договору).

Підрядник надає замовнику для підпису акти виконаних робіт протягом 5 днів з дня завершення виконання робіт (п.6.3.1 Договору).

Також підрядник, згідно п.6.3.6 Договору, зобов`язувався здати встановленим порядком виконану роботу комісії Центру телекомунікаційних послуг Київської міської філії ВАТ "Укртелеком" з наданням замовнику відповідного акту.

Пунктом 8.2.1 Договору встановлена відповідальність замовника по Договору за порушення передбачених Договором строків перерахування платежів за виконані роботи у вигляді неустойки (пені) за кожен день прострочення, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Строк дії Договору сторони визначили з моменту його підписання і до повного виконання його умов і проведення кінцевих розрахунків (п.9.1 Договору).

13 вересня 2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду №4-08/17 від 28.08.2017, відповідно до якої замовник замовляє та зобов`язується оплачувати, а підрядник зобов`язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт згідно п. 1 Договору на об`єкті: Винесення мережі телефонної каналізації з-під плями забудови по вул.Спаській, 35, і території адміністративного будинку по вул. Спаській, 37, в Подільському районі міста Києва (а.с.93, 133 (оригінал)).

Пунктом 1.1 Додаткової угоди визначено, що відповідно до дефектного акту та у зв`язку зі збільшенням фактичних обсягів робіт на об`єкті вартість робіт по даній додатковій угоді визначається згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2) і становить 6670,32 грн, крім того, ПДВ 20% в сумі 1334,06 грн, загальна вартість робіт за додатковою угодою становить 8004,38 грн, загальна вартість робіт на об`єкті, з урахуванням додаткової угоди, становить 46321,70грн.

Також сторони у додатковій угоді №1 до Договору сторони змінили порядок оплати робіт підрядника шляхом остаточного розрахунку замовником у розмірі 100% від загальної суми вартості робіт, визначених п.1.1 додаткової угоди, впродовж 5 банківських днів з дати підписання додаткової угоди №1 та відповідного рахунку (п.1.3 Додаткової угоди).

Підпунктом 1.3.2 Додаткової угоди встановлено, що побудовані мережі зв`язку підрядник передає замовнику по акту робочої комісії.

Згідно з п. 1.4 Додаткової угоди обсяги виконаних робіт підрядник узгоджує з уповноваженим представником замовника, який перевіряє їх реальність та підписує (візує) акт виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3.

Дана додаткова угода вступає в силу з дня її підписання сторонами і є невід`ємною частиною Договору №4-08/17 від 28.08.2017.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору і Додаткової угоди ним було виконано роботи на загальну суму 46321,70 грн (38317,31 грн по Договору та 8004,38 грн по Додатковій угоді), а відповідачем було оплачено 27 203,04 грн (19158,66 грн по Договору та 8004,38 грн по Додатковій угоді), у зв`язку із чим заборгованість відповідача становить 19 178,66 грн.

На підтвердження вказаних доказів позивачем до позовної заяви та в процесі розгляду справи судом першої інстанції надані наступні докази:

- договірна ціна на будівництво: Винесення мережі телефонної каналізації з-під плями забудови по вул.Спаській, 35, і території адміністративного будинку по вул. Спаській, 37, в Подільському районі міста Києва, складена в поточних цінах станом на 14.07.2017 - додаток №2 до ДП СП/21-08-17 від 21.08.2017 на суму 38 317,32 грн, підписана позивачем і відповідачем (а.с.19-20);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року форма КБ-2в - договір №СП/21-08-17 від 21 липня 2017 року на суму 38317,31грн, підписаний замовником (ТОВ "Укрбуддевелопмент"), генпідрядником (відповідачем) -18.12.2017, субпідрядником (позивачем) - 14.12.2017 (а.с.21-24);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за (період не вказано), форма КБ-3, договір №4-08/17 від 28.08.2017 на суму 38317,32 грн, підписана лише позивачем, без зазначення дати підписання (а.с.25);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за (період не вказано), форма КБ-2в, договір №4-08/17 від 28.08.2017 на суму 38317,32 грн, підписаний лише позивачем, без зазначення дати підписання (а.с.26-29, 129-132 (оригінал));

- договірна ціна на будівництво: Ремонт телефонної каналізації по вул.Спаській, 35, в Подільському районі м.Києва, що здійснюється в 2017 році на суму 8 004,38 грн, підписана позивачем і відповідачем (а.с.94-95, 134-135 (оригінал));

- акт №6 прийому-передачі роботи по виносу з-під плями забудови телефонної каналізації по вул. Спаській, 35, в Подільському районі м. Києва, затверджений начальником КЦТ №222 КМФ ПАТ "Укртелеком" 15.03.2018 року, погоджений директором ТОВ "Укрбуддевелопмент", а також підписаний позивачем та відповідачем (директором ОСОБА_1.) по справі. Згідно цього акту комісійно прийнято в експлуатацію винос з-під плями забудови телефонної каналізації по вул. Спаській, 35, в Подільському районі м. Києва з прийняттям на баланс, у безкоштовне користування та у власність КЦТ №222 КМФ ПАТ "Укртелеком" роботи: телефонна каналізація в два канали (прокладка) вартістю 13487,31 грн., колодязь зв`язку малого типу (ККЗ-3) вартістю 13980,00 грн., коробка зв`язку великого типу (ККЗ-2) вартістю 10850,00 грн (а.с.30, 128 (оригінал));

- виписка по рахунку за 07.11.2017, згідно якої відповідач сплатив позивачу 19158,66 грн з призначенням платежу "часткова оплата (50%) за виконання комплексу робіт згідно з договором №4-08/17 від 28.08.2017" (а.с.31-32);

- претензія №1 від 10.05.2020 за вих. №1005/20, у якій позивач вимагає сплатити заборгованість в розмірі 19178,66 грн та підписати Акт №1 виконаних будівельних робіт форми №КБ2в та направити екземпляр акта на його адресу. До претензії було додано акт виконаних робіт та акт звіряння взаємних розрахунків. Претензія була отримана відповідачем 15.06.2020 (а.с.33-44).

Відповідач заперечує вартість виконаних позивачем робіт та вказує, що вартість виконаних робіт становить 33717,24 грн і відповідачем сплачено позивачу 27 203,04 грн, на підтвердження чого ним були надані наступні докази:

- платіжне доручення №686 від 07.11.2017 на суму 19158,66 грн з призначенням платежу "часткова оплата (50%) за виконання комплексу робіт згідно з договором №4-08/17 від 28.08.2017" (а.с.73,117);

- платіжне доручення №741 від 04.12.2017 на суму 8004,38 грн з призначенням платежу "оплата за будів.роботи згідно з договором №4-08/17 від 28.08.2017" (а.с.74,116);

- платіжне доручення №752 від 05.12.2017 на суму 35000 грн з призначенням платежу "часткова оплата за виконання комплексу робіт згідно з договором №7-12/17 від 04.12.2017" (а.с.115);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року, форма КБ-2в, договір №4-08/17 від 28.08.2017 на суму 33717,24 грн, підписаний позивачем та відповідачем 29.03.2018 (а.с.75-78, 118-121(оригінал));

- наказ №2 від 27.02.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з 27.02.2018 за власним бажанням (а.с.80);

- наказ №3 від 28.02.2018 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства з 28.02.2018 (а.с.79).

За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що за Договором підряду №4-08/17 позивачем були виконані роботи на суму 33717,24 грн, які прийняті відповідачем, однак оплачені лише в сумі 27 203,04грн, у зв`язку із чим задовольнив позові вимоги частково, стягнувши з відповідача 6554,20 грн основного боргу, 1 148,15 грн пені, 476,93 грн - 3% річних, 763,09 грн інфляційних втрат.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору підряду №4-08/17 на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.08.2017 (і додаткової угоди до нього), який за своєю правовою природою є господарським договором будівельного підряду.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Так, згідно з положеннями ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст роботи та інші вимоги, які ставляться до робіт та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частини 1, 2 статті 877 ЦК України).

У розумінні статей 875, 877 ЦК України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації і оплаті підлягають виконані будівельні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи наявний лише один акт приймання виконаних будівельних робіт за договором №4-08/17 від 28.08.2017 на суму 33717,24 грн, який підписаний обома сторонами 29.03.2018 (а.с.118-121).

Відповідно до частин 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, та враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що інші надані позивачем докази не підтверджують виконання ним будівельних робіт на іншу суму, ніж вказано у акті, підписаному сторонами 29.03.2018.

Так, акт №1 за березень 2018 року на суму 38317,31 (підписаний позивачем 14.12.2017, а відповідачем 18.12.2017, тобто, до дати виконання робіт) містить посилання на договір №СП/21-08-17 від 21 липня 2017 (а.с.21-24), а не на Договір №4-08/17 від 28.08.2017.

Договірна ціна на суму 38 317,32 грн. є додатком №2 до ДП СП/21-08-17 від 21.08.2017 (а.с.19-20), отже, також стосується іншого договору.

Акт прийому-передачі №6, затверджений начальником КЦТ №222 КМФ ПАТ "Укртелеком" 15.03.2018 року, погоджений директором ТОВ "Укрбуддевелопмент", підписаний позивачем та відповідачем (ОСОБА_1) не містить жодних посилань на Договір №4-08/17 від 28.08.2017. Позивачем також не надано додатків до цього акту (проект, акт прихованих робіт, довідка про придбання матеріалів, фінансова довідка тощо), з яких можна було б встанови пов`язаність даного акту саме з договором №4-08/17.

Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 38317,32 грн по Договору №4-08/17 від 28.08.2017 підписана лише позивачем та не підписана відповідачем (а.с.25).

Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт по Договору №4-08/17 від 28.08.2017 на суму 38 317,32 грн підписаний лише позивачем без зазначення дати та не підписаний відповідачем (а.с.26-29), і у акті відсутня відмітка про відмову відповідача від підписання акта, як це передбачено наведеними положеннями ст. 882 ЦК України.

Також позивачем не наведено ґрунтовних пояснень підстав складання і підписання акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 33717,24 грн.

Крім цього, позивачем не надано жодних доказів того, що за Додатковою угодою №1 ним були виконані окремі роботи, які оформлялись окремим актом приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, сукупністю вказаних доказів підтверджується факт виконання позивачем будівельних робіт за Договором на суму 33717,24 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами договору (з врахуванням додаткової угоди) була передбачена попередня оплата, яка була сплачена відповідачем частково, в загальній сумі 27 203,04 грн, у подальшому сторони відступили від умови договору щодо попередньої оплати, позивач виконав роботи і відповідач зобов`язаний здійснити повну оплати після прийняття робіт.

Доводи позивача про те, що платіж в сумі 8004,38 грн сплачений окремо по додатковій угоді і не підлягав зарахуванню в якості оплати по основному договору, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зі змісту графи "призначення платежу" вбачається, що оплата здійснювалась саме за договором. Крім цього, як встановлено судом, позивачем не надано належних доказів виконання окремих робіт по додатковій угоді.

Також апеляційним господарським судом не береться до уваги надане відповідачем платіжне доручення №752 від 05.12.2017 на суму 35000 грн, оскільки згідно його змісту вказана сума була сплачена за іншим договором (№7-12/17 від 04.12.2017).

З огляду на викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково в розмірі 6 554,20 грн.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2.1 Договору встановлена відповідальність замовника по Договору за порушення передбачених Договором строків перерахування платежів за виконані роботи у вигляді неустойки (пені) за кожен день прострочення, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Позивачем пеня в сумі 6031,94 грн нарахована за період з 01.09.2017 по 14.09.2018, зокрема, на суму несплаченого авансу за період з 01.09.2017 по 15.03.2018 та на заборгованість з оплати виконаних робіт за період з 16.03.2018 по 14.09.2018.

Однак, при цьому ним не враховані наведені положення договору, яким передбачено нарахування пені лише за порушення строку оплати вже виконаних робіт, а також положення частини 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, прострочення з оплати вартості виконаних робіт згідно акту № 1 за березень 2018 року, підписаного сторонами 29.03.2018 року, виникло з 30.03.2018 року, а тому, з врахуванням встановленої суми основного боргу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1148,15 грн пені за період з 30.03.2018 по 30.09.2018 року, отже, ці вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем були нараховані 3% річних в розмірі 1741,27 грн за період з 01.09.2017 по 31.08.2020, інфляційні втрати в розмірі 4106,52 грн. за період з вересня 2017 по липень 2020.

Проте, враховуючи встановлений судом розмір фактичної заборгованості та початок перебігу строку прострочення, суд першої інстанції здійснивши власний перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат коштів, дійшов правильного висновку, що вірна сума 3% річних становить 476,93 грн, а інфляційних втрат - 763,09 грн, тому вимоги у цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Щодо посилань позивача правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2020 у справі №909/1054/19, то вони не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки вказана постанова була прийнята за інших фактичних обставин справи, ніж у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковтунця Івана Антоновича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.02.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук