Рішення

від 25.02.2021 по справі 910/17144/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2021Справа № 910/17144/20 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастронг"

про стягнення 101 245,61 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастронг" заборгованості в розмірі 101 245,62 грн., з яких: 87 078,48 грн. - основний борг, 7 371,74 грн. - пеня, 4 353,92 грн. - штраф, 868,92 грн. - інфляційні втрати, 1 572,56 грн. - три проценти річних, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки продукції від 6 січня 2020 року № 000045677.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 (суддя Павленко Є.В.) вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

18.11.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Розпорядженням керівника апарату №05-23/1724 від 04.12.2020 року у зв`язку з лікарняним судді Павленка Є.В., відповідно до частини 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 № 17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/17144/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Мудрого С.М.

Позовна заява, після усунення позивачем недоліків, встановлених ухвалою від 09.11.2020, відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, та підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, судом на даний час не встановлені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов. Зобов`язано позивача надати суду до 08.01.2021 року довідку за підписами керівника та головного бухгалтера про залишкову суму боргу відповідача станом на день подачі її до суду.

Ухвала Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 отримана відповідачем 22.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74289105.

Судом встановлено, що відповідач не скористався правом для подачі своїх заперечень проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

06.01.2020 між Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегастронг" укладено договір поставки продукції №000045677 (далі - Договір).

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1, 3, 5 Розділу І Договору Постачальник зобов`язаний поставляти продукцію Покупцю згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується своєчасно приймати продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним Договором. Замовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій Сторонам, формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Продукція, доставляється централізовано транспортом Постачальника або, за бажанням Покупця, шляхом самовивозу зі складу Постачальника. Місце доставки Продукції узгоджується Сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття Покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту Продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки Продукції є підписана Сторонами товарно - транспортна накладна та/або видаткова накладна (далі по тексту - накладна ). Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції Постачальником не розглядаються.

При централізованій доставці продукції Покупець (або довірена особа Покупця) -приймає фактичну її кількість від водія - експедитора, який здійснює її доставку, ставить, круглу печатку або штам на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву Організації (право підпису накладних з боку Покупця мають, тільки особи, .зазначені у додатку, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №1). У випадку невиконання даного пункту договору, продукція буде вважатися прийнятою відповідними матеріально - відповідальним особами, а супровідні документи завірені відповідними печатками та штампами, при цьому Покупець несе всі можливі ризики, пов`язані з прийманням продукції не матеріально - відповідальними особами самостійно.

Відповідно до п. 1, 3 Розділу ІІ, п. 2, 4 Розділу ІІІ Договору Продукція відпускається Постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній.

Відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводяться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів, протягом яких Покупець зобов`язаний оплатити партії поставленого товару, складає 14 (чотирнадцять) календарних, днів. Сторони можуть домовитись про інші умови відтермінування оплати партій товару окремих торгових марок. У такому випадку кількість днів відтермінування та перелік торгових, марок для яких застосовуються особливі умови зазначаються у Додатку № 4 до даного Договору.

Ціна на окрему партію продукції вказується Постачальником у накладній, яку Покупець повинен розглядати як оферту з боку Постачальника. Факт прийомки Покупцем від Постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду Покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.

Загальну суму Договору складає сума Продукції, поставленої Покупцю за всіма накладними.

Відповідно до п. 1 Додатку №4 від 06.01.2020 даним Додатком сторони домовились для групи товарів, що виробляється та реалізується під торгівельними марками ТМ ВІТМАРК встановити відстрочку платежу строком 20 (тридцять) календарних днів з моменту отримання продукції Покупцем.

На виконання вимог Договору позивачем було поставлено Продукцію, що підтверджується видатковими накладними №КТ000089983 від 16.03.2020 на загальну суму 19 579,50 грн, №КТ000069288 від 02.03.2020 на загальну суму 18 125, 64 грн, №КТ000069287 від 02.03.2020 на загальну суму 21 822,00 грн, №КТ000080785 від 10.03.2020 на загальну суму 7 971,84 грн., №КТ000080846 від 10.03.2020 на загальну суму 19 579,50 грн.

Судом встановлено, що дані видаткові накладні містять відтиски круглих печаток Постачальника та відтиски печаток з підписами Покупця, відсутні претензії щодо кількості та якості Продукції, а також відсутня продукція ТМ ВІТМАРК .

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, доводи позивача про наявність заборгованості за Договором поставки продукції №000045677 від 06.01.2020 за видатковими накладними №КТ000089983 від 16.03.2020, №КТ000069288 від 02.03.2020, №КТ000069287 від 02.03.2020, №КТ000080785 від 10.03.2020., №КТ000080846 від 10.03.2020 на загальну суму 87 078,48 грн є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 3 Розділу відвантаження продукції без попередньої оплати проводяться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів, протягом яких Покупець зобов`язаний оплатити партії поставленого товару, складає 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Таким чином, останнім днем оплати поставленої продукції:

за видатковою накладною №КТ000089983 від 16.03.2020 - 30.03.2020;

за видатковою накладною №КТ000069288 від 02.03.2020 - 16.03.2020;

за видатковою накладною №КТ000069287 від 02.03.2020 - 16.03.2020;

за видатковою накладною №КТ000080785 від 10.03.2020 - 24.03.2020;

за видатковою накладною №КТ000080846 від 10.03.2020 - 24.03.2020.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази часткової або повної оплати продукції за Договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 розділу V Договору у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції. За прострочення оплати за неповернену зворотну тару, яка продана Покупцю на умовах цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від заставної ціни верненої зворотної тари за кожен календарний день прострочення платежу та штраф у розмірі 5% від заставної ціни невчасно оплаченої зворотної тари. При подальшому надходженні коштів від Покупця в першу чергу погашається пеня та штрафи.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1. 3 ч. 3. ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Суд вважає неправильним розрахунок позивача пені за видатковими накладними №КТ000089983 від 16.03.2020, №КТ000069288 від 02.03.2020, №КТ000069287 від 02.03.2020, №КТ000080785 від 10.03.2020., №КТ000080846 від 10.03.2020 за Договором, оскільки, пеня нараховано більше як за 6 місяців.

Розрахунок пені за видатковою накладною №КТ000089983 від 16.03.2020:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 19579.50 31.03.2020 - 23.04.2020 24 10.0000 % 0.055 %* 256.78 19579.50 24.04.2020 - 11.06.2020 49 8.0000 % 0.044 %* 419.41 19579.50 12.06.2020 - 22.07.2020 41 6.0000 % 0.033 %* 263.20 19579.50 23.07.2020 - 03.09.2020 43 6.0000 % 0.033 %* 276.04 19579.50 04.09.2020 - 30.09.2020 27 6.0000 % 0.033 %* 173.33 Таким чином, загальна сума пені складає 1388.75 грн.

Розрахунок пені за видатковими накладними за №КТ000069288 від 02.03.2020, №КТ000069287 від 02.03.2020:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 39947.64 17.03.2020 - 23.04.2020 38 10.0000 % 0.055 %* 829.51 39947.64 24.04.2020 - 11.06.2020 49 8.0000 % 0.044 %* 855.71 39947.64 12.06.2020 - 22.07.2020 41 6.0000 % 0.033 %* 537.00 39947.64 23.07.2020 - 03.09.2020 43 6.0000 % 0.033 %* 563.20 39947.64 04.09.2020 - 17.09.2020 14 6.0000 % 0.033 %* 183.37 Таким чином, загальна сума пені складає 2968.79 грн.

Розрахунок пені за видатковими накладними №КТ000080785 від 10.03.2020, №КТ000080846 від 10.03.2020:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 27551.34 25.03.2020 - 23.04.2020 30 10.0000 % 0.055 %* 451.66 27551.34 24.04.2020 - 11.06.2020 49 8.0000 % 0.044 %* 590.17 27551.34 12.06.2020 - 22.07.2020 41 6.0000 % 0.033 %* 370.36 27551.34 23.07.2020 - 03.09.2020 43 6.0000 % 0.033 %* 388.43 27551.34 04.09.2020 - 25.09.2020 22 6.0000 % 0.033 %* 198.73 Таким чином, загальна сума пені складає 1999.35 грн.

За перерахунком суду загальна сума пені за видатковими накладними №КТ000089983 від 16.03.2020, №КТ000069288 від 02.03.2020, №КТ000069287 від 02.03.2020, №КТ000080785 від 10.03.2020., №КТ000080846 від 10.03.2020 складає 6 356, 89 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 1 014,85 грн. не підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем у розмірі 4 353,92 грн., суд вважає його обґрунтованим.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням позивачем трьох процентів річних у розмірі 1 572,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 868,92 грн., тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 080,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастронг" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 3, кімната 12 А, код ЄДРПОУ 38388143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42921807) заборгованість в розмірі 87 078 (вісімдесят сім тисяч сімдесят вісім) грн. 48 коп., пеню в розмірі 6 356 (шість тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 89 коп., штраф в розмірі 4 353 (чотири тисячі триста п`ятдесят три) грн. 92 коп., три проценти річних в розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят два) грн. 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий