Постанова

від 23.02.2021 по справі 914/1852/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1852/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Урбанської Т.В.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сували Омеляна Івановича

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Плотніцький Б. Д., Мирутенко О. Л., Скрипчук О. С.

від 11.11.2020

за позовом Фізичної особи - підприємця Сували Омеляна Івановича

до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне підприємство "ІВЗО"

про зобов`язання виконати умови договору № 311003 від 23.09.2014; визнання укладеними змін в п. п. 2.1.1 п. 2.1 договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Сувала Омелян Іванович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т. 2 а. с. 8-15):

- зобов`язання виконати умови підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору, а саме забезпечити до будівлі автомийки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, в розмірі лімітів: постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі 90 куб.м./міс приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднюваних речовин в об`ємі 90 куб.м./міс, дощових (талих) стічних вод - 9 куб.м./міс;

- визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №311003 від 23.09.2014 в наступній редакції: "Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" зобов`язується забезпечити до будівлі автомийки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, в розмірі лімітів: постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі 232 куб.м./міс приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднюваних речовин в об`ємі 232 куб.м./міс, дощових (талих) стічних вод - 9 куб.м./міс.".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

04.12.2012 замовнику Фізичній особі-підприємцю Басарабі Д. М. по об`єкту тимчасового збірно-розбірного павільйону автомийки на два пости за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23 погоджено технічні умови № 15-6847, відповідно до яких потреба у воді 3,0 м3/добу, максимальні витрати 0,45 л/с.

Згідно із Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22322359 від 29.05.2014 за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, зареєстровано об`єкт нерухомого майна - будівлю автомийки на праві власності за Сувалою Омеляном Івановичем.

23.09.2014 між Сувалою Омеляном Івановичем і Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" було укладено договір № 311003 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, відповідно до якого відповідач надає послуги по забезпеченню питною водою та прийманні стічних вод до міської мережі каналізації, а позивач користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Згідно із пунктом 2.1 договору відповідач зобов`язується, зокрема, відповідно до технічних умов, які він видав, приєднати позивача до міської мережі водопроводу та каналізації, та забезпечити в розмірі лімітів постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі 90 куб. м./міс, приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин, в об`ємі 90 куб. м./міс, дощових (талих) стічних вод 9 куб. м./міс.

Позивач, в свою чергу, зобов`язався, серед іншого, у встановленому порядку отримати дозвіл на скид стічних вод і не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення на допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента (підпункт 2.2.1 та підпункт 2.2.7 пункту 2 договору).

Серед прав сторін у договорі передбачено, що відповідач має право при невиконанні позивачем умов договору, після завчасного попередження, обмежити йому подачу води та приймання стоків. Наступне поновлення послуг проводиться у встановленому Правилами користування порядку за рахунок абонента (підпункт 3.1.4 договору), тимчасово припинити подачу води у випадках: а) своєчасної несплати за надані послуги; б) припинення подачі електроенергії від енергосистеми до насосних станцій; в) необхідності збільшення подачі води до місця пожежі; г) пошкодження водопровідних систем; д) стихійного лиха (підпункт 3.1.5 договору).

Позивач має право забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним стандартам; проведення перерахунків розміру плати за водопостачання та водовідведення в разі зниження їх якості, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вимагати від відповідача виконання всіх зобов`язань, які встановлено цим договором; користуватися всіма правилами, які встановлено цим договором та чинним законодавством.

Кількість води та стоків, що використовується позивачем, визначається за показами водолічильників, встановлених відповідно до вимог Правил і зареєстрованих відповідачем (пункт 4.1 договору). Нарахування плати позивачу за надані послуги здійснюється відповідачем згідно із Правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення (пункт 4.5 договору). Скидання позивачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску оплачується з відповідним підвищеним коефіцієнтом. Визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться відповідачем відповідно до Правил приймання (пункт 4.8 договору).

Відповідач звернувся до позивача з листом від 27.08.2019, в якому повідомив, що: ліміт водоспоживання та водовідведення автомийки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, становить 90 м3/міс згідно з технічними умовами за № 15-6847 від 04.12.2012. Місячне споживання води автомийкою перевищує встановлений ліміт. У зв`язку з невиконанням пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, тобто "у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір", надання послуг водопостачання та водовідведення по даній адресі буде обмежено в 10-ий термін.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.09.2019, в якій не заперечував щодо збільшення місячного ліміту споживання води та просив надати час для усунення недоліків.

06.09.2019 працівниками відповідача складено акт № 33697 про те, що водопостачання не обмежено згідно із листом від 27.08.2019, а працівника відповідача не допущено до водомірного вузла для обмеження і опломбування.

09.09.2019 позивач звернуся до відповідача із заявою про надання додаткових технічних умов у зв`язку зі збільшенням ліміту водоспоживання та відповідно внесення змін у діючий договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 23.09.2014.

Крім цього, 09.09.2019 позивач звертався до відповідача із заявами, у яких просив не обмежувати надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Хуторівка, 23, м. Львів, та надати місячний термін для усунення недоліків шляхом збільшення ліміту, а також про надання інформації щодо недоліків і способів їх усунення, про які зазначалося в акті від 06.09.2019.

Листом від 23.09.2019 відповідач повідомив позивача про неможливість внесення змін до існуючих технічних умов та надав перелік документів, необхідних для отримання технічних умов на приєднання об`єкта за адресою: вул. Хуторівка, 23, м. Львів до систем централізованого водопостачання та водовідведення м. Львова.

30.09.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу технічних умов та збільшення ліміту водопостачання та водовідведення автомийки, долучивши ряд документів: ситуаційну схему, топографічне знімання, опитувальний лист з розрахунком - обґрунтуванням необхідної кількості води та стоків, копію висновку департаменту містобудування щодо експлуатації приміщень без проведення будівельних робіт з визначенням цільового призначення приміщень, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічний паспорт на будівлю автомийки, копію технічних умов на водопостачання та водовідведення об`єкта попереднього споживача № 15-6847 від 04.12.2012, діючий договір № 311003 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 23.09.2014 року, Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22.11.2019 відповідач листом повідомив позивача про те, що висновок Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.09.2019 №2401-6264 щодо технічної можливості використання будівлі автомийки під літ. 1Ф-2 на вул. Хуторівка, 23 без проведення реконструкції (перепланування) відкликано листом Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.11.2019 №2401-вих-7803, у зв`язку із чим, технічні умови на приєднання вказаного об`єкта до системи централізованого водопостачання та водовідведення м. Львова не можуть бути видані.

Згідно з рахунками за водовідведення та водопостачання, а також з відомостями нарахувань по контрагенту за період з січня по грудень 2018 року по договору № 311003 показники спожитої води становили 291, 397, 310, 353, 795, 412, 205,212, 203, 210, 166, 175 кв. м., за період з січня по жовтень 2019 року - 214, 204, 117.58, 125.42, 192, 211, 209, 203, 202, 147, 63, 104 кв. м. У відповідні періоди 2018-2019 років абонент здійснював оплату, що підтверджується загальною довідкою за період з січня по грудень 2018 року, за період січня по жовтень 2019 року.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2020 позов задоволено частково. Визнано укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору № 311003 від 23.09.2014 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, укладеного між Сувалою Омеляном Івановичем та Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал", в наступній редакції: "Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" зобов`язується забезпечити до будівлі автомийки, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 23, в розмірі лімітів: постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі 232 куб. м./міс., приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднюваних речовин в об`ємі 232 куб. м./міс., дощових (талих) стічних вод - 9 куб. м./міс.". В задоволенні позову щодо зобов`язання виконувати умови договору № 311003 від 23.09.2014 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- незважаючи на неправомірність дій відповідача стосовно обмеження водопостачання та фіксації порушення позивачем певних норм, права та інтереси позивача, передбачені пунктом 2.1 договору, на отримання питної води у визначених технічними умовами лімітах, відповідачем на час звернення з даним позовом та на час постановлення рішення не порушуються та не заперечуються;

- позивач уже є абонентом водоканалу та підключений до мережі водоканалу. Відповідно, позивач правомірно та згідно із пунктом 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України звернувся до відповідача із заявою від 09.09.2019 про надання додаткових технічних умов, а саме замість 90 м. куб./міс. - 250 м. куб./міс., та про внесення змін в пункт 2.1.1 договору від 23.09.2014. Пункт 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України не встановлює жодного переліку документів для подачі абонентом та не містить відсилочної чи бланкетної норми, недотримання якої міг допустити абонент при зверненні з відповідною заявою, більше того, не передбачає наявність додаткових умов, визначених органом місцевого самоврядування тощо;

- із відповіді відповідача вбачається, що отримання додаткових умов є неможливим, оскільки попередні умови видавалися не на той об`єкт, яким володіє позивач на даний час, у зв`язку з чим відповідач надав перелік документів, які мають бути подані позивачем: 1. заяву, 2. ситуаційну схему, 3 топографічне знімання з нанесенням усіх підземних комунікацій, 4. опитувальний лист з розрахунком - обґрунтуванням необхідної кількості води та стоків (розроблений проектною організацією, яка має відповідний сертифікат), 5. копію висновку департаменту містобудування щодо експлуатації приміщень без проведення будівельних робіт з визначенням цільового призначення приміщень, 6. копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, 7. копію документів, що підтверджують право власності або користування на земельну ділянку, 8. копію документів, що підтверджують право власності на приміщення, 9. копію технічного паспорта на приміщення, 10. копію технічних умов на водопостачання та водовідведення об`єкта попереднього споживача (за наявності), 11. письмовий дозвіл власника мережі, завірений керівником або нотаріально посвідчений (при необхідності). Суд звертає увагу, що такий перелік частково узгоджується з переліком, передбаченим п. 4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, який, як зазначалося вище, регламентує не таку процедуру, яку обрав абонент та яка передбачена для ситуації, що виникла, - для збільшення ліміту водоспоживання;

- необхідність подання висновку Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради відповідач обґрунтовує з посиланням на лист Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.12.2011, який містить роз`яснення щодо порядку видачі технічних умов. Вказані роз`яснення стосуються зокрема, ситуації, коли не визначено цільове призначення приміщення або при зміні цільового призначення приміщення, без реконструкції, і тоді технічні умови повинні надаватися на підставі висновку департаменту містобудування щодо експлуатації приміщення без проведення будівельних робіт, який є підставою для отримання технічних умов в інженерних службах міста та отримання дозволів на діяльність;

- твердження відповідача про різні об`єкти не є доречними, оскільки, будучи обізнаним про об`єкт водопостачання, водоканал не застосовував будь-яких санкцій та не звертався до позивача із будь-якими пропозиціями чи вимогами у зв`язку зі зміною такого об`єкта (переукладення договору, розірвання договору, внесення змін у договір), а продовжував надавати послуги на підставі договору № 311003 від 23.09.2014;

- діючи, на свій розсуд, за порядком, передбаченим пунктом 4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, відповідач суттєво порушив передбачені вказаним пунктом строки для видачі технічних умов - десять робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Повторна заява позивача про видачу технічних умов і збільшення ліміту подана відповідачу 30.09.2019, а відповідь відповідачем надана лише 22.11.2019, після видачі листа Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.11.2019 про відкликання свого висновку від 17.09.2019;

- лист Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.11.2019, який є актом ненормативного характеру, застосовується одноразово та після реалізації вичерпує свою дію, згідно з відповіддю відповідача від 22.11.2019 був єдиною підставою відмови у задоволенні заяви позивача;

- висновок Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.09.2019 №2401-6264 щодо технічної можливості використання будівлі автомийки під літ. 1Ф-2 на вул. Хуторівка, 23 без проведення реконструкції (перепланування) передбачає конкретні приписи, що стосуються окремого суб`єкта, тобто є актом індивідуальної дії. Підстави та порядок відкликання висновків Положенням про Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради не передбачено;

- жодних зауважень щодо подання неповного переліку документів чи щодо необґрунтованості обсягу водопостачання відповідачем не наводилось. Тому не обгрунтованими і такими, що не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є висловлені у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог твердження про те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано і нічим не підтверджено об`єм послуг в розмірі 232 м куб./міс, який покладено в редакцію спірного пункту договору;

- із сукупного аналізу вбачається, що фактично відповідач розглядав заяву позивача, подану в порядку, передбаченому пунктом 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, тобто щодо зміни технічних умов (отримання додаткових технічних чи збільшення ліміту використання води), у іншому порядку - у порядку, передбаченому пунктом 4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Наведене не відповідає засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, свободі підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, та розумним і законним очікуванням споживача;

- як вбачається з обставин спору, у позивача виникла необхідність для внесення змін у договір у зв`язку з істотною зміною обставин - збільшенням ліміту використання води. Право на такі дії передбачене для споживача пунктом 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Так, вказаний пункт передбачає, що споживач вчиняє такі дії - надає виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір. З наведеного вбачається, що видача додаткових технічних умов та внесення змін у договір є єдиною цілісною дією водопостачальника. Тобто обов`язок відповідача внести зміни в договір випливає із його обов`язку видати позивачу додаткові технічні умови. Тому твердження відповідача про те, що внесенню змін до договору має передувати отримання технічних умов суд не вважає обґрунтованими;

- пунктом 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та пов`язаним з ним не передбачено можливості відмовити позивачу у видачі додаткових технічних умов і внесенні змін у договір, у тому числі у зв`язку з подання невідповідного пакету документів;

- позивач двічі звертався до відповідача із вимогами в порядку, передбаченому пунктом 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, тобто вчинив усі залежні від нього дії, передбачені вказаним приписом нормативного акта, метою яких мало бути отримання додаткових технічних умов та внесення змін у договір у зв`язку зі зміною обсягів водокористування та водовідведення. Проте, відповідач обов`язку, передбаченого приписами пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, у добровільному порядку не виконує, що у свою чергу свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились;

- збільшення обсягу водокористування позивачем є обставиною, яка змінилася у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та не була відома на час укладення договору у 2014 році. Водночас законодавство дозволяє споживачу продовжувати користуватись водопостачанням та водовідведенням у необхідних йому обсягах і визначає механізм внесення змін у договір (пункт 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України), а не покладає ризики такої зміни на позивача;

- враховуючи приписи статей 651, 652 Цивільного кодексу України відповідачем порушено порядок надання позивачу додаткових технічних умов і внесення змін у договір, незважаючи на істотну зміну обставин, що у свою чергу порушує права та інтереси позивача. Аналізуючи заперечення відповідача, суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи відповідну позовну вимогу, не вказував підставою істотне порушення відповідачем умов договору, а зазначав про порушення відповідачем його прав відмовою у видачі додаткових технічних умов. Твердження позивача про порушення відповідачем умов договору стосувалися первинної, не зміненої, позовної вимоги про тлумачення умов договору та наміру відповідача обмежити водопостачання. Відтак, за сукупності наведених умов, договір від 23.09.2014 може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони в частині, визначеній позивачем.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2020 у справі № 914/1852/19 в частині визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору № 311003 від 23.09.2014 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, укладеного між Сувалою Омеляном Івановичем та Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал", та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2020 у справі № 914/1852/19 в частині висновків суду щодо позовної вимоги про зобов`язання виконувати умови договору № 311003 від 23.09.2014 та викладено її в редакції, наведеній у постанові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- права та інтереси позивача, передбачені пунктом 2.1 договору, на отримання питної води у визначених технічними умовами лімітах, відповідачем на час звернення з даним позовом та на час постановлення рішення не порушуються та не заперечуються;

- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши, що дії відповідача щодо обмеження водопостачання та фіксації порушення абонентом певних норм є неправомірними, оскільки такі позивачем не були заявлені;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що необхідність подання висновку Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради підтверджується листом Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.12.2011, який містить роз`яснення щодо порядку видачі технічних умов. Вказані роз`яснення стосуються, зокрема, того, що для отримання додаткових технічних умов при зміні обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод повинні надаватись на підставі висновку департаменту містобудування, щодо експлуатації приміщення без проведення будівельних робіт, який є підставою для отримання технічних умов в інженерних службах міста та отримання дозволів на діяльність. Проте судом першої інстанції було проігноровано цей пункт та взято до уваги інший, який не має відношення до даної справи;

- відповідач листом від 22.11.2019 повідомив про те, що висновок Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.09.2019 №2401-6264 щодо технічної можливості використання будівлі автомийки під літ. "1Ф-2" на вул. Хуторівка, 23 без проведення реконструкції (перепланування) відкликано листом Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.11.2019 №2401-вих-7803, у зв`язку з чим, технічні умови на приєднання вказаного об`єкта до системи централізованого водопостачання та водовідведення м. Львова не можуть бути видані. Отже відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви від 30.09.2019;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повторно звертався до відповідача з належними документами;

- позовні вимоги щодо внесення змін до договору є передчасними, оскільки позивачем не було надано відповідачу належних документів, щоб останній міг розглянути його заяву та задовольнити її.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у даній справі, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції Фізична особа-підприємець Сувала Омелян Іванович зазначив пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства України;

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" подало відзив на касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сували Омеляна Івановича, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства України. При цьому, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Крім того, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на лист Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.12.2011.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Відповідно до приписів частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відтак, при розгляді позову про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин суди, окрім сукупності передумов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, також повинні встановити наявність виняткового випадку, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд першої інстанції зазначаючи про те, що враховуючи приписи статей 651, 652 Цивільного кодексу України відповідачем порушено порядок надання позивачу додаткових технічних умов і внесення змін у договір, незважаючи на істотну зміну обставин, що у свою чергу порушує права та інтереси позивача, в прийнятому ним рішенні не навів обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для внесення змін до договору, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції взагалі не досліджував питання щодо одночасної наявністю/відсутності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до договору.

Водночас, позивач звертаючись із вимогою про визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №311003 від 23.09.2014, обґрунтував її положеннями пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства України.

Так, пунктом 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду в питанні застосування у подібних правовідносинах пункту 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Здійснивши системний аналіз положень Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України Суд дійшов висновку про те, що зміни у договір на підставі пункту 3.8 цих Правил можуть бути внесені лише після одержання споживачем додаткових технічних умов. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що споживач, у разі безпідставного ненадання виробником додаткових технічних умов, може захистити своє порушене право у судовому порядку, пред`явивши позов про зобов`язання виробника видати додаткові технічні умови.

З огляду на даний висновок, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №311003 від 23.09.2014, оскільки позивачем не було одержано додаткові технічні умови.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №311003 від 23.09.2014, але з мотивів, викладених у цій постанові.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про безпідставне посилання апеляційного господарського суду на неврахування судом першої інстанції роз`яснень, викладених в листі Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.12.2011, оскільки даний лист має виключно інформаційний характер, не є нормативно-правовим актом (чи його складовою), та не створює для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків. Проте, наведене порушення апеляційного господарського суду не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши те, що права та інтереси позивача, передбачені пунктом 2.1 договору, на отримання питної води у визначених технічними умовами лімітах, відповідачем на час звернення з даним позовом та на час постановлення рішення не порушуються та не заперечуються, дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору № 311003 від 23.09.2014. При цьому, апеляційний господарський суд переглядаючи рішення суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2020 у даній справі в частині висновків суду щодо позовної вимоги про зобов`язання виконувати умови договору № 311003 від 23.09.2014, з огляду на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказавши, що дії відповідача щодо обмеження водопостачання та фіксації порушення абонентом певних норм є неправомірними, оскільки такі вимоги позивачем заявлені не були.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно із частиною 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції щодо розгляду позовних вимог про визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №311003 від 23.09.2014, з мотивів наведених у цій постанові.

В частині розгляду позовних вимог про зобов`язання відповідача виконувати умови договору № 311003 від 23.09.2014 постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сували Омеляна Івановича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 914/1852/19 в частині розгляду позовних вимог про визнання укладеними зміни в підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №311003 від 23.09.2014 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 914/1852/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець