Рішення

від 24.02.2021 по справі 320/8597/20

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 р. Справа№320/8597/20

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області, Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Великоновосілківський РВК), у наступному Великоновосілківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області (далі Великоновосілківський РТЦК та СП, відповідач-1), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування і невиплати грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019; - зобов`язати нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як укіснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 головуючим суддею призначено Дудіна С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року вирішено адміністративну справу № 320/8597/20 передати за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року виправлено описку в ухвалі від 26.10.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 головуючим суддею призначено Куденкова К.О.

Ухвалою суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідачів докази. Залучено Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України, у наступному Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Донецької області (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-2) в якості другого відповідача.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на невиплату за спірний період в повному розмірі грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що Великоновосілківський районний військовий комісаріат Донецької області оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » було переформовано у Великоновосілківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Донецької області оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Також посилається на те, що Великоновосілківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Донецької області не є самостійною юридичною особою та підпорядковується Донецькому обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області (до 01.11.2020 року Донецький обласний військовий комісаріат), який має свій самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Усі виплати та нарахування грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям здійснює ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що 16 серпня 2019 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2019 року №172 звільнено з військової служби в запас і відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.08.2019 року №108 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Під час дії особливого періоду надання відпустки учасникам бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», припиняється. Вважає, що при звільненні з військової служби в Великоновосілківському РВК в серпні 2019 року і до 31.12.2019 ОСОБА_1 мав змогу при влаштуванні на інше місце роботи або служби отримати відпустку, як учасник бойових дій, згідно Закону України «Про відпустки». На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 16.08.2019, ІНФОРМАЦІЯ_5 були проведені усі необхідні розрахунки при звільненні. Вважає також, що в діях Великоновосілківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Великоновосілківський РВК) протиправних і незаконних дій по відношенню до позивача немає.

Відповідач-2 не надав відзив на позовну заяву.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що інформація про використання чи невикористання відпустки, а також про отримання компенсації за відпустки, в тому числі додаткової відпустки, як учаснику бойових дій мітиться у витязі з наказу про виключення зі списків військової частини від 09.05.2018 №153. Крім того зазначає, що з 02.09.2019 він перебував на обліку як безробітній в Дніпровській районній філії Київського міського центру зайнятості по 12.05.2020 і ніде не працював. Також зазначає, що перед звільненням він звернувся з рапортом до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу виплати йому грошової компенсації за невикористані за роки військової служби дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, але цей факт керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_4 був проігнорований.

Відповідач-1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, коли позивач звільнявся у серпні 2019 року з Великоновосілківського РВК відповідачу-1 не було відомо про те, що ОСОБА_1 стане на облік до центру зайнятості і до 31 грудня 2019 року не буде працевлаштований. Також посилається на те, що позивач проходив військову службу у Великоновосілківському РВК з травня 2018 року тому компенсацію за невикористані відпустки за 2016-2017 роки повинен був отримувати за іншим місцем служби (роботи). Вважає, що в діях Великоновосілківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Великоновосілківський РВК) протиправних і незаконних дій по відношенню до позивача немає.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 6 жовтня 2000 року.

Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданого 28.11.2016.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 16.08.2016 № 272 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду і з 16 серпня 2016 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

З витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 153 від 09.05.2018 випливає, що лейтенант ОСОБА_1 , старший офіцер відділення бойового управління Військової частини НОМЕР_4 , з 9 травня 2018 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 9 травня 2018 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З витягу з наказу Великоновосілківського РВК (по стройовій частині) від 10.05.2018 № 56 установлено, що лейтенанта ОСОБА_1 призначено офіцером відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Великоновосілківського РВК, з 10 травня 2018 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу Великоновосілківського РВК (по стройовій частині) від 16.08.2019 № 108 установлено, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2019 року № 172 у запас відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). З 16.08.2019 позивача виключено зі списків особового складу Великоновосілківського РВК і всіх видів забезпечення. У цьому наказі відсутні відомості щодо виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Листом відповідача-2 від 18.09.2019 № 10/761 ОСОБА_1 повідомлено про те, що в особливий період оплачувані відпустки, які визначені ст. 19 Закону України «Про відпустки» військовослужбовцям не надаються. Також роз`яснено, що оскільки ці додаткові відпустки в особливий період не надаються, то і компенсація за їх невикористання в цей період не виплачуються.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18.

Суд зазначає, що посилання відповідача-1 щодо отриманням позивачем допомоги по безробіттю не впливає на спірні правовідносини.

Також суд зазначає, оскільки ОСОБА_1 за 2016-2019 роки не отримував додаткової відпустки як учасник бойових дій або відповідної компенсації, а з військової служби позивач звільнений з Великоновосілківського РВК суд вважає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за весь час починаючи з 2016 року саме з останнього місця несення військової служби.

Згідно з п. 7 Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 (далі Положення № 389), встановлено, що обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів.

Отже, оскільки Великоновосілківськой РТЦК та СП є відокремленим підрозділом Донецького ОТЦК та СП без права юридичної особи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме до відповідача-2.

Судовий збір позивачем не сплачувався.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області (ідентифікаційний код: 09797649, 85500, Донецька область, Великоновосілківський р-н, смт Велика Новосілка, вул. Янісольська, буд. 68), Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області (ідентифікаційний код 08301764; Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новтрубна, буд. 16) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 серпня 2019 року.

Зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Донецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення суду складено 25 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков