Постанова

від 25.02.2021 по справі 640/23810/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23810/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні імпортно-експортні технології до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень і карток відмови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні імпортно-експортні технології звернулися з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 №№/2019/000108/2, UA100030/2019/000105/2 та від 05.09.2019 №№/2019/000117/2, UA100030/2019/000118/2;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№/2019/00386, UA100030/2019/00383, UA100030/2019/00413, UA100030/2019/00415.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в оскаржуваних рішеннях про коригування заявленої митної вартості товарів митним органом зазначено одну й ту ж саму підставу - розбіжності у відомостях про вартість імпортованого товару, що, на переконання позивача, є необґрунтованим і безпідставним, оскільки, за його твердженням, визначення ціни товару здійснено за угодою між ним і його контрагента та підтверджується всіма необхідними документами, а різниця в ціні у зазначених чотирьох поставках такого товару зумовлена відмінностями в умовах поставки, що також підтверджується документами, наданими контролюючому органу.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що при перевірці поданих позивачем документів у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення заявленої ним митної вартості товару. При цьому, наданими позивачем документами за всіма чотирма поставками не підтверджуються складові заявленої ним митної вартості товару і що ціна за кожну поставку мала бути підтверджена на інвойсами, що надані позивачем, а специфікаціями до контракту, але у специфікації, наданій митному органу, вказану іншу суму за товар, ніж в інвойсах.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що документи для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України надані позивачем не у повному обсязі та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим. Наголошує на наявності розбіжностей у наданих документах.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.07.2018 між ТОВ Сучасні імпортно-експортні технології (як покупцем) і компанією HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт № MILN1807.

Умовами зазначеного Контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар по найменуванню, розміру, кількості, строкам, місцю відвантаження та ціні, які зазначені в специфікаціях до контракту, в той само час до митного оформлення подані відповідні доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (пункт 1.1 Контракту).

22.08.2019 та 04.09.2019 на підставі вказаного Контракту позивачем здійснювалося імпортування товару (покриття для підлоги) на територію України через ТОВ СВ БРОК за митними деклараціями №UA100030/2019/407783, UA100030/2019/407750, UA100030/2019/408536, UA100030/2019/408538.

На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи:

1) за МД № UA100030/2019/407783: пакувальний .тст (packing list) б/н від 28.06.2019; рахунок-проформа (proforma invoice) 1915042Х від 04.06.2019; рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) 1915042X від 28.06.2019; коносамент (bill of lading) WMS19062932 від 01.07.2019; автотранспортна накладна (road consignment note) 31672Ю/1 від 20.08.2019; сертифікат походження товару форми А (certificate of origin form A (GSP)) G191300024215042 від 03.07.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару 20 від 05.06.2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2459 від 20.08.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 20.08.2019; виписка з бухгалтерської документації-видаткові накладні від 22.08.2019; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 20.05.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою 1979 від 20.08.2019; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 04.06.2019; страховий поліс FО-00442100 від 01.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.06.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються M1LN 1807 від 25.07.2018; договір про надання послуг митного брокера CCSV-240419/1 від 24.04.2019; договір (контракт) про перевезення 00558/Т-2018 від 21.09.2018; інші некласифіковані документи, а саме: заявка 28556 від 01.07.2019; копія митної декларації країни відправлення 425820190000593296 від 29.06.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товару;

2) за МД № UA100030/2019/407750: пакувальний лист (packing list) б/н від 28.06.2019; рахунок-проформа (proforma invoice) 1915043Х від 28.06.2019; рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) 1915043Х від 28.06.2019; коносамент (bill of lading) WMS19062931 від 01.07.2019; автотранспортна накладна (road consignment note) 7544 від 21.08.2019; сертифікат походження товару форми А (certificate of origin form A (GSP)) G191300024215909 від 22.07.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару 20 від 05.06.2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2458 від 20.08.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 20.08.2019; виписка з бухгалтерської документації-видаткові накладні від 22.08.2019; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 20.05.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою 1978 від 20.08.2019; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 04.06.2019; страховий поліс FO-00442114 від 01.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.06.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються M1LN 1807 від 25.07.2018; договір про надання послуг митного брокера CCSV-240419/1 від 24.04.2019; договір (контракт) про перевезення 00558/Т-2018 від 21.09.2018; інші некласифіковані документи-заявка 27919 від 01.07.2019; копія митної декларації країни відправлення 425820190000593270 від 29.06.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товару;

3) за МД № UA100030/2019/408536: пакувальний лист (packing list) б/н від 15.07.2019; рахунок- проформа (proforma invoice) 1915044Х від 25.06.2019; рахунок-фактура (інвойс) commercial invoice) 1915044Хвід 15.07.2019; коносамент (bill of lading) WMS190757 від 15.07.2019; автотранспортна накладна (road consignment note) 31861Ю/1 від 33.09.2019; сертифікат походження товару форми А (certificate of origin form A (GSP)) G191300024215908 від 18.07.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару 26 від 26.06.2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2567 від 02.09.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.09.2019; виписка з бухгалтерської документації-видаткові накладні від 04.09.2019; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 20.05.2019; розрахунок ціни калькуляція) б/н від 25.06.2019; страховий поліс б/н від 16.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.06.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що імпортуються, № M1LN 1807 від 25.07.2018; договір про надання послуг митного брокера № CSV-240419/1 від 24.04.2019; договір (контракт) про перевезення № 00558/Т-2018; інші некласифіковані документи, а саме: заявка 28450 від 15.08.2019; лист від 19.03.2019; копія митної декларації країни відправлення № 425820190000641985 від 13.07.2019;

4) за МД № UA100030/2019/408538: пакувальний лист (packing list) б/н від 15.07.2019; проформа інвойс (proforma invoice) 1915045Х від 25.06.2019; рахунок-фактура (commercial invoice) 1915045Х від 15.07.2019; коносамент (bill of lading) від 15.07.2019; автотранспортна накладна (road consignment note) від 03.09.2019; сертифікат походження товару форми А (certificate of origin form А (GSP)) G191300024215045 від 18.07.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару, від 26.06.2019; рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2564 від 02.09.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.09.2019; виписка з бухгалтерської документації- видаткові накладні від 04.09.2019; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 20.05.2019; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 22.06.2019; страховий поліс б/н від 16.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 22 від 25.06.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються MILN 1807 від 25.07.2018; договір про надання послуг митного брокера CCSV-240419/1 від 24.04.2019; договір (контракт) про перевезення 00558/Т-2018 від 21.09.2018; заявка № 28981 від 15.07.2019; лист від 19.03.2019; копія митної декларації країни відправлення № 425820190000642035 від 13.07.2019.

Митним органом позивачу було направлено повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів.

У відповідь на вказані повідомлення позивачем було надано пояснення щодо неможливості надати витребувані документи у зв`язку з їх фактичною відсутністю і не обов`язковістю складання та отримання для проведення розмитнення товару, який імпортується, а також, зокрема, повідомлено митний орган, що ним подано всі документи, передбачені Митним кодексом України, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару за всіма чотирма поставками.

23.08.2019 та 05.09.2019 відповідачем прийнято оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA100030/2019/000108/2, UA100030/2019/000105/2, UA100030/2019/000117/2, UA100030/2019/000118/2, відповідно до яких заявлену позивачем вартість імпортованого товару скориговано за шостим (резервним) методом, а також складено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA100030/2019/00386, UA100030/2019/00383, UA100030/2019/00413, UA100030/2019/00415.

Підставами для коригування митної вартості товару відповідачем зазначено:

1) декларантом подано при проходженні процедури митних формальностей інвойси, а пунктом 1.1 Контракту передбачено складання специфікації до контракту, але у специфікаціях, поданих позивачем зазначена інша сума, ніж у відповідних інвойсах;

2) в інвойсах та в доповненнях до Контракту вказані різні відомості про вартість;

3) у платіжних дорученнях, поданих позивачем, не зазначено відповідних інвойсів.

Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

Контролюючий орган у своїх рішеннях, посилається на те, що декларантом подано при проходженні процедури митних формальностей інвойси, а пунктом 1.1 Контракту передбачено складання специфікації до контракту, але у специфікаціях, поданих позивачем зазначена інша сума, ніж у відповідних інвойсах.

Однак, специфікація, яка була складена позивачем і його контрагентом як доповнення до Контракту та подавалася позивачем контролюючому органу за кожною поставкою, містить перелік відповідних товарів та їх вартість (ціну), саме за якою позивачем і здійснено їх придбання в різних обсягах за кожною з чотирьох поставок окремо та, відповідно, на різні суми.

При цьому, митна вартість товару за кожною поставкою, відповідно до поданих позивачем інвойсів, підтверджується у сукупності з іншими товаросупровідними документами, що були ним подані контролюючому органу.

Разом з тим, здійснення поставок (придбання позивачем товару) в різних обсягах не суперечить умовам Контракту та відповідає загальним звичаям ділового обороту і належить до безпосереднього відання суб`єктів господарювання (позивача і його контрагента - компанії HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE CO., LTD ).

Також відповідач у спірних рішеннях про коригування митної вартості посилається на те, що в інвойсах, наданих позивачем при проходженні процедури митних формальностей, та в доповненнях до Контракту вказані різні відомості про вартість товару, але дані доводи митного органу також не беруться до уваги з огляду на вище викладене.

Водночас, в доповненнях до Контракту позивачем та його контрагентом визначено загальні умови поставки та не обмежено кількості їх здійснення і можливості проведення.

З приводу доводів митного органу про те, що у платіжних дорученнях, поданих позивачем, не вказано відповідних інвойсів, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки у платіжних дорученнях, наданих позивачем контролюючому митному органу для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, міститься посилання на Контракт та інвойси.

Тобто позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом.

Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, враховуючи неможливість застосування попередніх методів (обґрунтування незастосування попередніх методів направлено у консультації) митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях, а не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції вірно наголосив, що митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

За основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за іншими митними деклараціями.

Разом із тим, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Однак, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Обставини на які посилається відповідач і які були підставою для винесення оскаржуваних рішень спростовуються матеріалами справи, всі документи, що були надані уповноваженою особою декларанта, підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, які не містять неточностей та розбіжностей, при цьому в апеляційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає неправильність та неповнота дослідження доказів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадку незгоди із задекларованою митною вартістю, зокрема процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 №№/2019/000108/2, UA100030/2019/000105/2 та від 05.09.2019 №№/2019/000117/2, UA100030/2019/000118/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№/2019/00386, UA100030/2019/00383, UA100030/2019/00413, UA100030/2019/00415 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна