Постанова

від 24.02.2021 по справі 824/1513/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1513/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

24 лютого 2021 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства "Яніс-1" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (прийняте у м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Яніс-1" (далі - позивач) до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати неправомірними дії заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо неналежного проведення розгляду "Акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками" (найманими особами від 02.10.2019 №7/24-13-33-05-19/33706735 фермерського господарства "Яніс-1";

- визнати неправомірними дії заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо прийняття рішення про винесення постанови про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 відносно фермерського господарства "Яніс-1";

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 від 28.10.2019 відносно фермерського господарства "Яніс-1" у розмірі 1 126 710,00 грн.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.09.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що наявні у справі докази свідчать про доведеність факту виконання трудових обов`язків вказаної в акті фактичної перевірки особи до повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що вказує на порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема ч. 3 ст. 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, належним чином їх не перевірив та у такий спосіб неправильно застосував норми матеріального права щодо законності проведення перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області позивача, яке мало місце 25.09.2019, а разом із цим щодо законності складення акту фактичної перевірки від 02.10.2019 № 7/24-13-33-05-19/33706735.

Так, наказ від 23.09.2019 № 58/фп Про проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог ПК України в частині здійснення господарської діяльності, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) виданий у порушення ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V та п. 41.1 ст. 61 п. 61.1 п. 61.2 п. 62.1.3 п. 80.2.6 ПК України.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги цивільно-правові договори, які є в матеріалах справи укладені між громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ФГ Яніс , оскільки на момент проведення перевірки вказані особи підтвердили, що вони працювали у ФГ Яніс .

IV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 справу призначено до апеляційного розгляду на 17.02.2021.

16.02.2021 та 17.02.2021 подано заяву від представників відповідача та позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Крім того, 17.02.2021 представником позивача подано заяву про виклик та допит свідків громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та заяву про долучення до матеріалів справи оригіналів письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно з ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

VI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу від 23.09.2019 №58/фп та направлень від 23.09.2019 №251, №252 та №253 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області в присутності відповідача проведено перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) фермерського господарства "Яніс-1" за адресою: Чернівецька область, Хотинський район, с. Шилівці, за результатами якої 02.10.2019 складено акт №7/24-13-33-05-19/33706735.

Під час перевірки встановлено, що в саду відповідача здійснювали збір урожаю яблук 19 осіб.

Четверо осіб - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 офіційно працевлаштовані, шляхом укладення трудового договору з вищезгаданим господарством.

Громадянин ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 працюють за цивільно-правовими договорами.

Громадянка ОСОБА_18 офіційно працевлаштована на фермерському господарстві "Яніс", громадянка ОСОБА_19 працює згідно трудового договору на ФГ "Яніс" та відповідно до цивільно-правового договору на ФГ "Яніс-1".

Поряд з цим, ідентифіковано громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що здійснювали роботи по збору урожаю на території ФГ "Яніс-1", проте жодних документів про працевлаштування даних громадян не надавались.

Таким чином під час перевірки, встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи без належного оформлення документів по 9 особам.

Листом від 11.10.2019 відповідач повідомив позивача, що ним отримано від Головного управління ДПС у Чернівецькій області акт про проведення фактичної перевірки від 02.10.2019 №7/24-13-33-05-19/33706735. А також повідомив, що справа про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України буде розглянута у 45 денний строк. Вказаний лист отриманий позивачем 22.10.2019, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

28.10.2019 заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.10.2019 №7/24-13-33-05-19/33706735 щодо порушень позивачем законодавства про працю вирішила накласти на позивача штраф у розмірі 1 126 710, 00 грн, про що прийняла постанову №7/24-13-33-05-19/33706735 /ТД-ФС/187.

Вказана постанова отримана позивачем 06.11.2019, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

08.11.2019 позивач звернувся до Управління Держпраці у Чернівецькій області із заявою, в якій просив надати для ознайомлення матеріали перевірки

Вважаючи постанову №7/24-13-33-05-19/33706735 /ТД-ФС/187 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VII. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Положенями ст. 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Таким чином, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Апеляційний суд звертає увагу, що постановою Кабміну України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 у чинній редакції, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Таким чином, Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі Акту (довідки) від 02.11.2019 № 7/24-13-33-05-19/33706735 Про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) .

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.6 ст. 80 ПК України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Отже, колегія суддів зазначає, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

При цьому позивач вказує, що з аналізу приписів ч. 8 ст. 265 КЗпП України вбачається, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, установі, організації. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.

Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням, оскільки ч. 8 ст. 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії.

При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення ч.8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20.

Таким чином, Управління Держпраці має право накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо неналежного проведення розгляду "Акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками" (найманими особами від 02 жовтня 2019 року №7/24-13-33-05-19/33706735 фермерського господарства "Яніс-1") та визнання неправомірними дій заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо прийняття рішення про винесення постанови про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 відносно фермерського господарства "Яніс-1" не є належним способом захисту порушеного права позивача згідно норм КАС України, оскільки визнання таких дій протиправними не може призвести до ефективного відновлення порушеного права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу щодо належного способу захисту порушеного права у справах про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень у подібних правовідносинах.

Зокрема в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №810/6689/14, викладено правову позицію про те, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 810/5854/14 звернула увагу на те, що доводи позивача щодо протиправності дій інспектора зі складання акта перевірки та помилковості (необ`єктивності) висновків, що містяться в такому акті, можуть бути перевірені адміністративним судом у разі звернення особи з позовом про визнання протиправним і скасування рішення посадової особи інспекції, яким порушено права, свободи або законні інтереси позивача, прийнятого за результатами проведеної перевірки.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки, в даному випадку - постанови про накладення штрафу № 7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187. Однак в межах судової перевірки правомірності дій щодо винесення спірної постанови, суд також перевіряє дотримання адміністративної процедури, яка передувала його прийняттю відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо неналежного проведення розгляду "Акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками" (найманими особами від 02 жовтня 2019 року №7/24-13-33-05-19/33706735 фермерського господарства "Яніс-1") та визнання неправомірними дій заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо прийняття рішення про винесення постанови про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 відносно фермерського господарства "Яніс-1" слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 від 28.10.2019 відносно фермерського господарства "Яніс-1" у розмірі 1126710,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм ЦК України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як встановлено статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Разом з тим, у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Як встановлено з матеріалів справи, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем за допущення ФГ Яніс до виконання робіт працівниками без укладення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

При цьому, в матеріалах справи, наявні копії цивільно-правових договорів укладених між ФГ Яніс та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також акти прийому-передачі за вказаними договорами.

Так, відповідно до цивільно-правового договору № 1 від 10.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_22 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 10800 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 4500 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 10.09.2019 по 30.09.2019.

Згідно цивільно-правового договору № 2 від 13.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_5 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 9000 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 3750 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 13.09.2019 по 30.09.2019.

Відповідно до цивільно-правового договору № 3 від 16.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_7 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 7800 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 3250 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 16.09.2019 по 30.09.2019.

Відповідно до цивільно-правового договору № 4 від 16.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_9 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 7800 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 3250 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 16.09.2019 по 30.09.2019.

Відповідно до цивільно-правового договору № 5 від 20.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 5400 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 2250 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 20.09.2019 по 30.09.2019.

Згідно цивільно-правового договору № 6 від 23.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 4200 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1750 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 23.09.2019 по 30.09.2019.

Згідно цивільно-правового договору № 7 від 23.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 4200 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1750 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 23.09.2019 по 30.09.2019.

Відповідно до цивільно-правового договору № 8 від 23.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 4200 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1750 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 23.09.2019 по 30.09.2019.

Відповідно до цивільно-правового договору № 9 від 23.09.2019 укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_8 (виконавець), останній за замовлення позивача зобов`язався виконати роботи по збору урожаю (яблука, груші) 4200 кг. за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1750 грн. з дня підписання акту прийому наданих послуг. Термін виконання робіт з 23.09.2019 по 30.09.2019.

На підтвердження виконання цивільно-правових договорів позивачем надано акти прийому наданих послуг від 30.09.2020.

Таким чином, аналізуючи зміст цих договорів, колегія суддів зазначає, що вони не мають ознак трудового договору, передбачених ч. 1 ст. 21 КЗпП України. Водночас їм притаманні ознаки цивільно-правових договорів, оскільки оплачується не сам процес праці, а його результат, який оформлюється актами прийняття-передачі виконаних робіт, оплата проводиться виключно на підставі актів прийняття-передачі виконаних робіт, а виконавці не підкорюються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самі організовують свою роботу.

Окрім цього, відсутність трудових відносин та укладення саме цивільно-правових договорів між ФГ "Яніс - 1" та ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтверджуються також наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями відібраними адвокатом, представником ФГ "Яніс - 1" - Іванічеком О.І.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, відсутні порушення позивачем вимог законодавства про працю, а оскаржувана постанова від 28.10.2019 за №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 560/4126/18, від 21.08.2020 у справі № 822/1037/18, від 06.10.2020 у справі № 820/1604/17 та від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20.

При цьому, заява представника позивача про виклик та допит свідків не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для всебічного і повного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

VIII. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови, якою адміністративний позов слід задоволити частково.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виріщуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 42251,65 (16900, 65 грн. сплачених згідно квитанції №0.0.1565114766.1 від 24.12.2019; та 25351 грн. сплачених згідно квитанції №0.0.1952168853.1 від 21.12.2020).

При цьому, судовий збір в розмірі 1921 грн. сплачений за подання позовної заяви стягненню не підлягає, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу фермерського господарства "Яніс-1" задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу № 7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 від 28 жовтня 2019 року відносно фермерського господарства "Яніс - 1" у розмірі 1 126 710, 00 грн.

В частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо неналежного проведення розгляду "Акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками" (найманими особами від 02 жовтня 2019 року №7/24-13-33-05-19/33706735 фермерського господарства "Яніс-1") та визнання неправомірними дій заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо прийняття рішення про винесення постанови про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 відносно фермерського господарства "Яніс-1" - відмовити.

Стягнути з Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3 м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 39888333) на користь фермерського господарства "Яніс-1"(вул. Хотинська, 2 с. Шилівці, Хотинський р-н, Чернівецька обл., 60022, код ЄДРПОУ 23249162) сплачений судовий збір в сумі 42 251,65 (сорок дві тисячі двісті п`ятдесят одна) гривня 65 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.