Постанова

від 18.02.2021 по справі 2/378-16/135а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року ЛьвівСправа № 2/378-16/135А пров. № СК-А/857/2827/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.

з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення з питань розподілу судових витрат по справі №2/378-16/135А за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі - Управління, ФСС) звернулося в суд із заявою, у якій просило поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №2/378-16/135А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 заяву Управління було задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Господарським судом Львівської області 18.05.2007 з моменту набрання ухвалою законною сили.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі №2/378-16/135А скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні заяви відмовлено.

22.06.2020 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат.

Заява мотивована тим, що за подання апеляційної скарги ним було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн, проте при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат було відмовлено.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2021, додаткову постанову від 02.07.2020 було скасовано, а справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції, не змінюючи судове рішення та не ухвалюючи нове судове рішення по суті позовних вимог та відмовляючи при цьому у задоволені заяви, яка стосувалась питання розподілу судових витрат на стадії апеляційного перегляду судового рішення з процесуальних питань, а не рішення по суті, неправильно застосував норми статті 139 КАС України та не вирішив питання, яке було перед ним поставлено ОСОБА_1 . Судом апеляційної інстанції не враховано п.10 ч.3 ст.2 цього Кодексу, яким передбачено, що відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Ожзі Р.Р., який заперечував проти задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Як видно з матеріалів справи, 18.05.2007 Господарським судом Львівської області було видано виконавчий лист у справі №2/378-16/135А на примусове виконання постанови Господарського суду Львівської області від 08.05.2007.

Вказаний виконавчий лист неодноразово було скеровано до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, підтвердженням чого є заяви від 13.08.2007, від 30.04.2009, від 13.04.2011, від 01.06.2012 та від 21.11.2018.

Відповідно до ст.129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Зокрема, постановивши постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вирішував процесуальне питання про неможливість поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Господарським судом Львівської області за заявою Управління ФСС.

Відповідно до п. в ч.4 ст.322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Пунктом третім частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, не вирішені основним рішенням.

Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення, при цьому перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Враховуючи, що процесуальними положеннями КАС України прямо не передбачено підстав стягнення судових витрат на користь відповідача при розгляді позову суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає наявними підстави для застосування аналогії закону, а саме статті 139 КАС України, позаяк внаслідок необґрунтованих дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, яке виступало позивачем у справі, відповідач був вимушений понести витрати зі сплати судового збору, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Слід вказати, що у даному випадку не йдеться про вирішення процесуальних питань при розгляді справи по суті до ухвалення рішення, а вирішувалось процесуальне питання, пов`язане з його доповненням не вирішеними вимогами.

Судом встановлено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 підлягав до сплати судовий збір у розмірі 2102 грн, який був сплачений відповідачем згідно квитанції №5486-ТС8К-ТВ55-ХТА0 від 26.03.2020.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що витрати відповідача у заявленому розмірі пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Таким чином, вимоги відповідача про розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з переглядом справи №2/378-16/135А судом апеляційної інстанції, узгоджуються з нормами процесуального права та не суперечать інституту додаткового судового рішення, а відтак колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви про стягнення понесених відповідачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 252, 310, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №2/378-16/135А задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (ЄДРПОУ 41322361) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко

Повний текст додаткової постанови складено 25.02.2021