Постанова

від 25.02.2021 по справі 0870/6499/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 0870/6499/12

касаційне провадження № К/9901/28714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі у тексті - Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 (суддя - Прасов О.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Суховаров А.В., Головко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РУСЛАН - КОМПЛЕКТ (далі у тексті - Товариство) до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.06.2012 № 0000092211, № 0000102211,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Руслан-комплект звернулося до суду із адміністративним позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДФС у Запорізькій області), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2012 №0000092211, №0000102211.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що безпідставними є висновки акту перевірки щодо збільшення валових витрат за рахунок сум за накладними, отриманими від ТОВ Транс Агентство Сервіс за перший - третій квартали 2011 року на суму 1 078 437, 00 грн та ПП Укрпроторг на суму 456 369, 46 грн. Оскільки, отримання товару повністю підтверджено накладними та товарно-транспортними накладними, про що зазначив відповідач у акті перевірки. У акті перевірки також зроблено необґрунтований висновок щодо зайвого включення суми ПДВ на підставі податкових накладних наведених у переліках за актом. Підстава - відсутність підтвердження сплати отриманого ПДВ у 3 ланці ланцюга отримання ПДВ у постачальників продукції послуг підприємства - ПП Укрпроторг , ТОВ Транс Агентство Сервіс (а саме: ТОВ фірма Ліон , ТОВ ЮСАЕМ , ТОВ Латифа , ПП Тиссона ). Таким чином, на думку позивача, висновок з приводу того, що діяльність постачальників підприємства знаходиться поза межами правового поля, сформовано фіктивний податковий кредит та завищено валові витрати є хибними. Не вивчалось та не враховано Інспекцією під час перевірки і тих обставини, що обставини включення в податковий кредит зазначених сум і порядку видачі зазначених податкових накладних. Всі ці податкові накладні отримані підприємством від постачальників товарів. За отримані товари в повному обсязі з усіма постачальниками проведені розрахунки у безготівковій формі, товар фактично отримано та використано у підприємницькій діяльності. Отриманий товар - це, зокрема, товар з родовими ознаками придбаний у ТОВ Транс Агентство Сервіс , - металеві листи, та у ПП Укрпроторг , - товар з індивідуальними ознаками, - наконечники. Ці товари були придбані виключно для виробництва готової продукції Підприємства. Включено до складу податкового кредиту податкові накладні від ТОВ Транс Агентство сервіс на суму 8 333, 00 грн, від ПП Укрпроторг на суму 215 687, 40 грн. Усі постачальники, від яких отримано оплачений товар звітували з отриманого ПДВ від Підприємства та включили його до своїх зобов`язань та не містять розбіжностей з сум ПДВ, про що зазначено безпосередньо у акті перевірки. Таким чином, позивач вказує, що будь-які власні проблеми постачальників з їх дебетовим ПДВ не можуть бути поставлені у йому провину. Висновки Інспекції щодо безтоварності таких операцій не підтверджені у ході проведення перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2012, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, позовні вимоги задоволено частково.

Мелітопольською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційне провадження за якою відкрито ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 16.05.2014.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2015 касаційну скаргу було задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Своє рішення колегія суддів Вищого адміністративного суду України обґрунтувала тим, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків без належного дослідження поданих позивачем доказів (в тому числі, первинних документів), оскільки мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій містять лише загальні посилання на назву первинного документу (без зазначення його реквізитів, як то дата первинного документа, чи номер за наявності) та/або посилання на аркуші матеріалів справи, що, із урахуванням повноважень касаційного суду виключає можливість йому перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору. Крім того, колегія зазначила, що для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судам попередніх інстанцій необхідно встановити: рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст господарських операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000092211, прийняте 18.06.2012 Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ТОВ Руслан - комплект збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 367 430, 00 грн, із яких: 367 429, 00 грн - основний платіж; 01, 00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000102211, прийняте 18.06.2012 Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ТОВ Руслан - комплект зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 99 607, 00 грн.

Інспекція, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами, досліджені первинні документи по господарським операціям у розрізі правильності заповнення всіх формальних реквізитів, правильності складання первинних документів, проте не встановлені реальність здійснення господарської операції; не були перевірені фізичні, технічні та технологічні можливості ПП Укрпроторг та ТОВ Транс Агентство Сервіс до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі, транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо) відповідно до вимог, викладених у листі ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надані.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 15.02.2021 призначив справу до касаційного розгляду в письмовому судовому засіданні з 16.02.2021.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача Мелітопольську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Інспекція у період з 22.05.2012 по 28.05.2012 провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Руслан-комплект з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов`язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ПП Укрпроторг , з ТОВ Транс Агентство Сервіс за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 31.05.2012 №223/23/344214402012.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом складено акт від 31.05.2012 №223/23/344214402012, у якому встановлено порушення ТОВ Руслан - комплект : підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР, із змінами та доповненнями (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 367 429, 00 грн, у тому числі: за І квартал 2011 року у сумі 182 024, 00 грн; за II квартал 2011 року у сумі 65 090, 00 грн; за III квартал 2011 року у сумі 120 315, 00 грн, підпунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого ТОВ Руслан-комплект завищено залишок від`ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на загальну суму 99 607, 00 грн, у тому числі, по періодам: за березень 2011 року у сумі 64 686, 00 грн, за червень 2011 року у сумі 554, 00 грн, за липень 2011 року у сумі 34 367, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2016 №0000092211, яким позивачеві збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 367 430, 00 грн та №0000102211, яким позивачеві зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 99 607, 00 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення відповідач зазначає, що згідно з матеріалами акту перевірки від 16.01.2012 №37/23/34421440, складеного за результатами попередньої планової виїзної перевірки за період 01.10.2010 по 30.09.2011 податковим органом встановлено, що ТОВ Руслан-комплект у податковому обліку відображено фінансово-господарські відносини із ТОВ Транс Агентство Сервіс на загальну суму 1 294 124, 00 грн, у тому числі ПДВ 215 687, 40 грн. Так, матеріали цієї перевірки свідчать про те, що вартість товарів позивачем включено до складу валових витрат у сумі 1 078 437, 00 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 215 687, 40 грн включено до складу податкового кредиту. Крім того, Інспекцією отримано від Алчевської ОДПІ акт від 10.02.2012 №310/236-36713483 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Транс Агентство Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.08.2012, висновки якого свідчать про безпідставність сформованих позивачем витрат за рахунок сум за накладними отриманими від ТОВ Транс Агентство Сервіс на загальну суму 1 078 437, 00 грн, у тому числі: у І кварталі 2011 року у сумі 446 333, 00 грн, у II кварталі 2011 року у сумі 280 230, 00 грн, у III кварталі 2011 року у сумі 351 274, 00 грн. Враховуючи наведене, Інспекцією встановлено порушення при визначенні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів ТОВ Руслан-комплект у взаємовідносинах з ТОВ Транс Агентство Сервіс .

Крім того, відповідачем враховано при прийнятті рішення за результатами перевірки позивача довідку від 08.12.2011 №6665/22/37091800 отриману від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Про результати проведення зустрічної звірки ПП Укрпроторг щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ фірма Ліон , їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень 2011 року , а також акт від 17.04.2012 №118/221/37091800 Основ`янської МДПІ м. Харкова ДПС Харківської області Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ПП Укрпроторг щодо підтвердження господарських відносин із платником податків з ТОВ Фірма Ліон за березень, квітень 2011 року та ТОВ Южспецатоменергомонтаж за травень, червень, липень 2011 року . Зважаючи на що, позивачем безпідставно сформовано витрати за рахунок сум по накладних отриманих від імені ПП Укрпроторг на загальну суму 456 369, 46 грн, у тому числі: у І кварталі 2011 року у сумі 281 763, 46 грн, у II кварталі 2011 року у сумі 2 772, 00 грн, у III кварталі 2011 року у сумі 171 834, 00 грн.

Колегія суддів Верховного Суду вважає належним аналіз доводів сторін щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Транс Агентство Сервіс , виходячи з такого.

Так, 24.02.2011 між позивачем (за текстом договору - покупець) та ТОВ Транс Агентство Сервіс (за текстом договору - постачальник) укладено договір поставки №240501.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору найменування, кількість та асортимент продукції зазначається у специфікаціях та/або товаросупровідних документах, які складаються до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Судами були досліджені, виписані ТОВ Транс Агентство Сервіс на товар, який постачався позивачеві, видаткові накладні від 14.03.2011 №ТДС-301786, від 29.03.2011 №ТДС-301967, від 13.04.2011 №ТДС-302155, від 15.04.2011 №ТДС-302207, від 17.06.2011 №ТДС-302910, від 22.07.2011 №ТДС-303346, від 15.08.2011 №ТДС-303597, а також податкові накладні ТОВ Транс Агентство Сервіс на товар, який постачався останнім позивачеві від 29.07.2011 №302905, від 15.08.2011 №303319, від 25.02.2011 №300753, від 01.03.2011 №300820, від 02.03.2011 №300821, від 11.03.2011 №300822, від 14.03.2011 №301153, від 16.03.2011 №301154, від 31.03.2011 №301155, від 06.04.2011 №301559, від 12.04.2011 №301582, від 06.06.2011 №30246, від 08.06.2011 №302464, від 17.06.2011 №302465, від 01.07.2011 №302902, від 22.07.2011 №302904, від 13.07.2011 №302903.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з перевезення товару придбаного позивачем, останнім надано та досліджено судами товарно-транспортні накладні від 30.03.2011 ТДС-287 та ТДС-286, від 11.04.2011 ТДС-320, від 14.04.2011 ТДС-535, від 17.06.2011 ТДС-992, від 22.06.2011 ТДС-998, від 15.08.2011 ТДС-1008.

Таким чином, факт передачі товарно - матеріальних цінностей, відповідно до наявних у матеріалах справи документів та висновків судів, які не заперечувались і відповідачем, під час судового розгляду підтверджено позивачем видатковими та податковими накладними, підписаними сторонами, товарно-транспортними накладними.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено господарські правовідносини, оподаткування яких становить предмет спору по справі, що виникли між позивачем (за текстом договору - покупець) та ПП Укрпроторг (за текстом договору - продавець) на підставі укладеного 03.11.2010 договору поставки №03/11.

Згідно з пунктом 1.1 договору поставки №03/11 від 03.11.2010 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти товар на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних.

Судами досліджені надані позивачем на підтвердження реальності здійсненням ним господарських операцій документи: видаткова накладна від 23.03.2011 №РН-0000008, товарно-транспортна накладна від 23.03.2011, податкова накладна від 23.03.2011 №3.

Як вбачається із матеріалів справи, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо неможливості формування ТОВ Транс Агентство Сервіс , ПП Укрпроторг податкових накладних, оскільки, Інспекцією не надано об`єктивних, достовірних доказів анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість вказаних контрагентів позивача або їх реєстрації, будь-яких інших обмежень чи обтяжень тощо.

Водночас, позивачем на підтвердження змін економічного стану ТОВ Руслан-комплект за результатами вказаних господарських операцій із контрагентами - ТОВ Транс Агентство Сервіс та ПП Укрпроторг надані платіжні доручення із відповідними відмітками банку, посилання на які містить і акт перевірки Інспекції від 31.05.2012 №223/23/344214402012, а саме: №752 від 25.02.2011, №1037 від 16.03.2011, №795 від 01.03.2011, №802 від 02.03.2011, №975 від 14.03.2011, №1324 від 31.03.2011, №1425 від 06.04.2011, №1494 від 12.04.2011, №2248 від 06.06.2011, №2253 від 06.06.2011, №2299 від 08.06.2011, №2610 від 01.07.2011, №2751 від 13.07.2011, №2944 від 29.07.2011, №3194 від 18.08.2011, №3420 від 07.09.2011, №1430 від 06.04.2011, №1555 від 14.04.2011, №1742 від 27.04.2011, №1836 від 05.05.2011, №1900 від 11.05.2011, №1929 від 12.05.2011, №2108 від 25.05.2011, №2126 від 26.05.2011, №2146 від 27.05.2011, №2187 від 31.05.2011, №2330 від 10.06.2011.

Також, судами попередніх інстанцій досліджені, надані позивачем документи, якими останній підтверджує оприбуткування та використання придбаних у ТОВ Транс Агентство Сервіс та ПП Укрпроторг товарів у своїй господарській діяльності в подальшому. Так, матеріали справи містять належним чином завірені копії зовнішньоекономічних контрактів постачання від 05.01.2011№102-В, від 13.01.2011 №103-В, від 17.01.2011 №104-В, від 02.02.2011 №111-В, від 03.11.2011 №135-В, від 12.12.2011 №137-В, технологічної карти штамповки на деталь 100.30.005-1 Планка контактна ; прибуткових ордерів; карток складського обліку матеріалів; видаткових та податкових накладних; документів технологічного процесу зборки.

З огляду на положення статті 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, підтверджено і факт отримання товару належним чином оформленими видатковими накладними. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку , затверджене наказом Мінфін України від 24.05.1995 №88, до первинних документів також відносять видаткові накладні.

Таким чином, факт передачі товарно - матеріальних цінностей, відповідно до наявних у матеріалах справи документів та висновків судів, які не заперечувались і відповідачем, під час судового розгляду підтверджено позивачем видатковими накладними, підписаними сторонами, приходними ордерами та підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей.

Матеріали справи містять, надані на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей між контрагентами, товарно - транспортні накладні.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними контрагентами на адресу позивача, оплату підтверджено виписками по особовим рахункам.

Доводи відповідача щодо не відповідності первинних документів за вищезазначеним господарським операціям колегія суддів Верховного Суду вважає хибними, зважаючи на таке.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суди дійшли правильного висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

Колегія суддів вважає вірними зроблені судами висновки, що надані сторонами документи, з огляду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не мають недоліків, котрі спричиняли б втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи визнані належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, Суд звертає увагу і на визначеність того, що надані позивачем докази транспортування товару та документи складського обліку спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Транс Агентство Сервіс та ПП Укрпроторг , у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Крім того, доводи відповідача щодо порушень виявлених під час перевірок контрагентів позивача, акти та довідки за результатами проведення яких слугували Інспекції обґрунтуванням порушень і з боку позивача, вірно не прийняті судами уваги, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 у справі №2а/1270/1874/2012 задоволено адміністративний позов ТОВ Транс Агентство Сервіс та визнано протиправними та скасовані накази Алчевської ОДПІ в Луганській області №41 від 12.01.2012, №63 від 18.01.2012 та №184 від 13.02.2012 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Транс Агентство Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди з 01.01.2011 по 31.08.2011 та з 01.09.2011 по 30.10.2011; визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ Транс Агентство Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №310/236-23713483 від 10.02.2012 та за період з 01.09.2011 по 30.10.2011, за результатами якої складено акт №345/236-36713483 від 14.02.2012; зобов`язано Алчевську ОДПІ в Луганській області утриматися від використання актів №310/236-23713483 від 10.02.2012 та №345/236-36713483 від 14.02.2012 позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ Транс Агентство Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість; зобов`язано Алчевську ОДПІ в Луганській області вилучити з АС Результати співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА інформацію про результати перевірок ТОВ Транс Агентство Сервіс , оформлених Актами №310/236-23713483 від 10.02.2012 та №345/236-36713483 від 14.02.2012 і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ Транс Агентство Сервіс податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.10.2011.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено під час судового розгляду справи, що наведені Інспекцією у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Транс Агентство Сервіс та ПП Укрпроторг свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. Позивач не має нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов`язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі, і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань.

Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.

Відтак, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Транс Агентство Сервіс та ПП Укрпроторг під час дослідження матеріалів справи свого підтвердження не знайшли, зважаючи на таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Усі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частин 1, 5 ст. 355, статей 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача - Мелітопольську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова