Ухвала

від 23.02.2021 по справі 637/1578/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 637/1578/19

провадження № 61-127ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року у складі судді Островської Н. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Василенківської сільської ради Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Василенківської сільської ради Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 06 грудня 2019 року йому стало відомо про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 склала заповіти від 05 серпня 2010 року та від 31 серпня 2010 року, якими заповіла земельні ділянки, розташовані на території Василенківської сільської ради Харківської області ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 повідомила, що на нього спадкодавець ОСОБА_3 складала інший заповіт, а тому він повинен подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

10 грудня 2019 року він звернувся до приватного нотаріуса Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Юрченко О. М. із заявою про оформлення спадкових прав за заповітом після померлої, однак отримав відмову з посиланням на пропуск ним строку на прийняття спадщини. Серед іншого приватний нотаріус повідомив, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа, відповідно до якої ОСОБА_3 залишила три заповіти, з яких: перший складений на все належне їй майно на його користь, посвідчений

26 серпня 2008 року Василенківською сільською радою Шевченківського району Харківської області; за двома іншими заповітами від 05 серпня 2010 року та

31 серпня 2010 року спадкодавець заповідала земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

На його прохання надати завірену копію заповіту приватний нотаріус повідомила, що видати її не має можливості, оскільки заповіт посвідчувався Василенківською сільською радою Шевченківського району Харківської області, де і зберігається оригінал, у зв`язку з чим 17 грудня 2019 року він звернувся до Василенківської сільської ради Шевченківського району Харківської області з метою отримати дублікат заповіту, проте отримав відмову, оскільки потрібно надати оригінал свідоцтва про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача. Шевченківський районний відділ реєстрації актів цивільного стану також відмовив йому у видачі свідоцтва про смерті з посиланням на відсутність у нього оригіналу заповіту.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також на те, що він не може оформити спадщину за відсутності правовстановлюючих документів, у видачі яких йому відмовлено, позивач просив визначити йому додатковий строк у два місяці для подання до нотаріальної контори/нотаріуса заяви про прийняття спадщини після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 25 листопада 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 тривалістю два місяці.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведена позивачем причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту призвела до неможливості прийняти спадщину у строк, передбачений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, суди урахували, що нотаріус не вчинив жодних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, як особи на яку померлий склав заповіт.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк до 15 лютого 2021 року для сплати судового збору.

У лютому 2021 року на виконання вимог указаної ухвали касаційного суду

ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду оригінал квитанції про сплату судового збору у належному розмірі.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін, а тому дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. До поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, за змістом частини третьої статті 1272 ЦК України, віднесено причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а тому необізнаність спадкоємця про наявність заповіту не може слугувати поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Суди попередніх інстанцій не урахували, що складені на її ім`я заповіти

від 05 серпня 2010 року та від 31 серпня 2010 року видані пізніше та суперечать заповіту, складеному 26 серпня 2008 року на ім`я позивача, а отже скасовують заповіт на користь позивача. Крім того, доводи ОСОБА_2 про те, що він дізнався про смерть ОСОБА_3 лише 06 грудня 2019 року не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що суди попередніх застосували норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, відповідно до якого у разі відсутності у спадкоємця перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3

23 травня 2019 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , донька спадкодавця.

Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру спадкових справ, заповітів, спадкових договорів після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 наявні три чинні заповіти, з яких: один посвідчений 26 серпня 2008 року Василенківською сільською радою Шевченківського району Харківської області, а інші два - посвідчені 05 серпня 2010 року та 31 серпня

2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шуть О. Г.

Відповідно до заповіту, посвідченого 26 серпня 2008 року секретарем виконавчого комітету Василенківської сільської ради Шевченківського району Харківської області Бєлоус Л. Г., реєстраційний № 126, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, заповіла ОСОБА_2

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Василенківської сільської ради Харківської області, кадастровий номер 6325783000:02:001:0589 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Василенківської сільської ради Шевченківського району Харківської області, кадастровий номер 6325783000:02:001:0446, видані приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Юрченко О. М. за реєстровим № 1291 та № 1290 відповідно.

06 грудня 2019 року ОСОБА_2 стало відомо про смерть ОСОБА_3

10 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Юрченко О. М. із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову з посиланням на пропуск ним строку на прийняття спадщини. Серед іншого приватний нотаріус повідомив, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа, відповідно до якої ОСОБА_3 залишила три заповіти, з яких: перший складений на все належне їй майно на його користь; за двома іншими заповітами від 05 серпня 2010 року та 31 серпня 2010 року спадкодавець заповідала земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи), яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Згідно з частиною третьою зазначеної статті за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причинами, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Судами встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 сплив 20 листопада 2019 року, із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернувся 10 грудня 2019 року, тобто пропущений строк складає 20 днів. В обгрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 посилався на те, що він не був членом сім`ї померлої, за життя ОСОБА_3 склала на його користь заповіт, однак про його існування він дізнався лише 06 грудня 2019 року, після чого відразу вчинив усі можливі дії для прийняття спадщини. Доказів про те, що позивачеві стало відомо про наявність заповіту до 06 грудня 2019 року, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Установивши, що нотаріус не вчиняв дії щодо повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснив його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_3 ; та урахувавши незначний пропуск строку на прийняття ОСОБА_2 спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 478/482/18,

від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18,

від 12 жовтня 2020 року у справі № 622/714/19 та інших.

Перевіряючи наведені ОСОБА_1 підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 листопада

2020 року у справі № 750/262/20, Верховний Суд вважає їх необгрунтованими, оскільки зазначена постанова прийнята за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Інші доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки судів. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини, надавати оцінку та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суди повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно застосували норми матеріального права та ухвалили судові рішення, відповідно до висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах .

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області

від 15 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Василенківської сільської ради Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак