Рішення

від 25.02.2021 по справі 637/1063/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.02.2021

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2021 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №637/1063/20 (2/637/25/21)

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

участь у справі приймали: позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_9

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 , звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до Шевченківської селищної ради Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , просила позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер її батько - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина , до складу якої входить земельна ділянка, площею 5.3195 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325785900:01:000:0059, яка розташована на території села Семенівка Шевченківського району Харківської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю (серія Р2 №741149 виданого 13 травня 2003 року), зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153. Померлий заповіту не залишив. Вона є єдиною спадкоємицею за законом.

Про наявність спадкового майна позивач дізналася у 2020 році. Спадкодавець, який мав похилий він , не розповідав про наявність спадкового майна. Звернувшись до працівників держгеокадастру вона дізналась, що батькові ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, який був отриманий власником, дійсно належить земельна ділянка, площею 5.3195 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325785900:01:000:0059, розташована на території села Семенівка Шевченківського району Харківської області. Відразу вона не змогла звернутися до нотаріуса, так як встановлювала факт родинних відносин з батьком. На час смерті з батьком жили ОСОБА_3 , та її син , які не є родичами померлого. У 2020 році ОСОБА_3 передала їй державний акт на права власності на землю.

Звернувшись до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було з`ясовано, що в державному акті на право приватної власності на землю прізвище спадкодавця записане як ОСОБА_2 , тоді як в інших правовстановлюючих документах (в свідоцтві про смерть) прізвище записане як ОСОБА_2 . В адміністративному порядку виправити розбіжності в зазначеному правовстановлюючому документі не можливо.

Тому, вона звернулася до суду та просить встановити факт того, що державний акт на право приватної власності на землю належить ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Шевченківської селищної ради Харківської області не з`явився, надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності та проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечує.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

16 листопада 2020 року після усунення недоліків вказаних в ухвалі суду, по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 листопада 2020 року. Також відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовні вимоги.

Окрім того за клопотанням позивача по справі зроблено запит до нотаріальної контори за для з`ясування наявності заповітів, та інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 .

В зв`язку з реорганізацією сільських рад, первісного відповідача було замінено на Шевченківську селищну раду Харківської області (рішення сесії №38/2-VІІІ від 14 грудня 2020 року).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Зі змісту свідоцтва про народження (серія НОМЕР_1 виданого повторно с.Бригадирове Балаклійського району Харківської області 2 липня 1964 року) вбачається, що позивач за справою, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком в свідоцтві про її народження відповідно вказаний: ОСОБА_2 ( мовою документа).

Свідоцтвом про розірвання шлюбу ( серія НОМЕР_2 ( яке видане повторно) Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30 липня 2019 року) засвідчено той факт, що позивач одружилися та набула прізвища - ОСОБА_1 26 червня 2002 року, після розірвання шлюбу її прізвище залишилося: ОСОБА_1 .

Батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_3 виданого Семенівською сільською радою Шевченківського району Харківської області, 05 лютого 2005 року). (а.с.14).

ОСОБА_2 , 1925 року народження, розпочав трудову діяльність 13 серпня 1966 року , в зв`язку з чим на його ім`я - була видана трудова книжка колгоспника.

З пенсійного посвідчення (серіяД № НОМЕР_4 ), ощадної книжки, посвідчення до ордена Отечественная Война (серія НОМЕР_5 ) вбачається, що дані документи видані на ім`я - ОСОБА_2 (мовою документів).

За життя батько позивача, отримав право власності на земельну ділянку площею 5.3195 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325785900:01:000:0059, розташовану на території села Семенівка Шевченківського району Харківської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю (серія Р2 №741149 виданого 13 травня 2003 року), зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153. Державний акт було отримано власником.

Семенівською сільською радою Шевченківського району Харківської області 21 серпня 2003 року, на ім`я ОСОБА_2 , було видано свідоцтво (серія НОМЕР_6 ) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

Наданою довідкою № 389 Семенівською сільською радою Шевченківського району Харківської області, засвідчено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрованим в АДРЕСА_1 , та мав склад сім`ї: невістка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; онук - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також з довідки №390 від 19 жовтня 2020 року вказаної вище сільської ради та довідки №51/150-20 відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Харківської області від16 жовтня 2020 року, підтверджено той факт, що померлому ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 5.3195 га розташована за межами населеного пункту Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю (серія Р2 №741149).

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2019 року позивачу встановлений факт родинних відносин з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до листа Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області вих. № 427/02-17 від 20 серпня 2020 року вбачається, що за зверненням позивача було роз`яснено, що в зв`язку з розбіжностями прізвища спадкодавця в правовстановлюючих документах (свідоцтво про смерть та державному акті на право приватної власності на землю) та в зв`язку з пропущенням строку подачі заяви про прийняття спадщини, видати свідоцтво про право на спадщину не можливо, та роз`яснено право на звернення до суду з метою вирішення даного питання.

З витягів зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30 грудня 2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкові справи не заводилися, заповітів не залишали.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 пояснили, що у зв`язку з пожежею у їх будинку у дев`яностих роках вони мешкали разом з ОСОБА_2 , на місцем його реєстрації, який надав їм житло. Разом з ними жила ще ОСОБА_3 , яка померла у 2003 році. Позивача по справі вони добре знають як доньку ОСОБА_2 . Вона приїжджала до нього , допомагала. Жили вони разом до 2000 року потім переїхали. Так сталось ,що після смерті ОСОБА_2 у них залишились деякі документи у тому числі і Державний акт на право на землю. Який вони передали донці у 2020 році. Про іншій спадкоємців вони нічого не знають. За цей час з ними спілкувалась лише позивач по справі.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.1, п.6 ч.1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України , суд розглядає справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особи, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст.315 Цивільно-процесуального кодексу України , зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі наданих суду доказів, пояснень свідків, суд дійшов до висновку що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж людиною, і документи видані на ім`я одної стосуються іншої.

Відтак, приймаючи до уваги, що позивач позбавлена можливості у здійсненні права на спадкування в інший шлях, крім встановлення у судовому порядку факту належності правовстановлюючого документу, суд вважає необхідним задовольнити заяву в цієї частині.

Щодо вимог стосовно визнання права власності в порядку спадкування за законом суд дійшов наступного.

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України , передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до положень ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємці відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 4.15 Наказу Мін`юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи відмовитися від її прийняття. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав заяву про відмову від спадщини.

Як, зазначалось вище та підтверджується показаннями свідків, ОСОБА_1 в встановлений законом строк заяву про відмову від спадщини не подавала. Обставини викладені вище, суд вважає поважними за для поновлення її права на отримання спадщини.

Частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 Цивільно-процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову (зави) відповідачем (заінтересованими особами).

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги, визнання за нею права власності не порушають нічиїх прав та інтересів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 259, 268, 293, 315, 316 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 15,16, 328, 1216, 1218, 1220, 1258, 1225, 1233, 1235, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України, ст. 41, 55 Конституції України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за № 282/20595,пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт того, що державний акт на право приватної власності на землю, площею 5.3195 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325785900:01:000:0059, (серія Р2 №741149 від 13 травня 2003 року), зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153, на ім`я ОСОБА_2 , належить ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 5.3195 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6325785900:01:000:0059 , розташовану на території села Семенівка Шевченківського району Харківської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю (серія Р2 №741149 виданого 13 травня 2003 року), зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

СУДДЯ