Рішення

від 25.02.2021 по справі 128/2938/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2938/20

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Москвичової О.Р.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олександрівка, Вінницького району Вінницької області померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та присадибна земельна ділянка площею 0,68 га. Вона є спадкоємицею першої черги за законом. Інших спадкоємців немає. Спадщину вона прийняла шляхом подачі у встановлений законом строк до нотаріальної контори письмової заяви про прийняття спадщини. Однак одержати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

За вищевказаних обставин позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. А , прибудови літ. а , сараю літ. Б , погребу літ. п/Б , криниці № 1, воріт з хвірткою № 2, огорожі № 3, а також визнати за нею право в порядку спадкування за законом на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,68 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області Про передачу земельних ділянок у приватну власність від 23 березня 1994 року.

В підготовче засідання 16.02.2021 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подала через канцелярію суду письмову заяву про слухання справи у її відсутність, в поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - староста Оленівського старостинського округу Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Штурма М.О. також попередньо подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без представника сільської ради, в заяві також зазначив, що позовні вимоги визнаються в повному обсязі.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести підготовче засідання 16.02.2021 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази, надані учасниками справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олександрівка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.04.2011 (а.с. 8).

Згідно з довідкою № 345, виданою виконавчим комітетом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 18.08.2020, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. А , прибудови літ. а , сараю літ. Б , погребу літ. п/Б , криниці № 1, воріт з хвірткою № 2, огорожі № 3, що підтверджується копіями виписок з погосподарської книги с. Олександрівка, Вінницького району Вінницької області (а.с. 21-25); копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації станом на 05.03.2020 (а.с. 27-32).

Біля будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , рахується неприватизована земельна ділянка площею 0,68 га, що підтверджується довідкою № 342, виданою виконавчим комітетом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 18.08.2020 (а.с. 17).

Згідно з копією свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого повторно 17.04.2019, її матір`ю записана ОСОБА_2 (а.с. 9).

Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/2351-m від 01.12.2020, особові імена ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження ОСОБА_3 (повторно), запис мати ОСОБА_2 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації у документах, наданих для експертиз, є ідентичними (а.с. 120).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02.03.1983 вбачається, що позивач ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу у 1983 році з гр. ОСОБА_6 мала дівоче прізвище ОСОБА_7 (а.с. 10).

18 травня 2019 року позивач по справі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 2,2347 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Оленівська сільська рада, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН 2729, виданого Оленівською сільською Радою народних депутатів 01 жовтня 2000 року на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Оленівської сільської Ради народних депутатів від 29 лютого 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 35, кадастровий номер земельної ділянки 0520684600:04:006:0070 (спадкова справа № 595/2011). Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2-814, що підтверджується його копією (а.с. 11) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12).

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Гречко Ж.Б. № 471/02-31 від 27.02.2020 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно зі змістом постанови підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відсутність у спадкоємиці документів, які підтверджують право власності спадкодавиці на вказаний житловий будинок (а.с. 13).

З довідки № 344, виданої виконавчим комітетом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 18.08.2020, вбачається, що власником житлового будинку в АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правовстановлюючих документів на будинок немає (а.с. 14).

З довідки № 343, виданої виконавчим комітетом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 18.08.2020, вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті володіла, користувалась та розпоряджалась житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Відповідно до довідки № 1673, виданої Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 27.02.2020, згідно з обліковими даними архівосховища Вінницького РСП КП ВООБТІ станом на 31.12.2012 реєстрація права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації не проводилась. З 01.01.2013 функції з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно покладені на органи державної реєстрації прав Міністерства юстиції України (а.с. 26).

З копії спадкової справи № 595/2011, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що з письмовою заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк до нотаріальної контори звернулась лише ОСОБА_1 . В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_1 вказала також про наявність ще однієї спадкоємиці першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме: дочки спадкодавиці - ОСОБА_8 (а.с. 73-107).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21.11.2011, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Олександрівка, Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21.11.2011 (а.с. 127).

З копії Витягу з рішення 16 сесії 21 скликання Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області Про передачу земельних ділянок у приватну власність від 23.03.1994 вбачається, що ОСОБА_2 було передано безкоштовно земельну ділянку площею 0,68 га (а.с. 20).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України Про власність , Законом України від 07.12.1990 № 533-ХІІ Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом Української РСР від 25.12.1974 № 3377-VІІІ Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19.01.1976 № 1/5, та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Так, зі змісту довідки № 344, виданої 18.08.2020 виконавчим комітетом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавиці ОСОБА_2 .

Відповідно до дослідженого судом технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації станом на 05.03.2020, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудовано у 1964 році.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 18.12.2013, викладеною у справі № 6-137цс13, у 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 623/633/17 від 30.06.2020, якщо спадкодавець за життя не встиг завершити приватизацію земельної ділянки, спадкоємцю слід звертатися з позовом про визнання права на завершення цієї приватизації у порядку спадкування.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом а частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному. Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Предметом цього спору, крім іншого, є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки та права на одержання свідоцтва на право власності на земельні ділянку, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавиці.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Таким чином, судом встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була одноосібним власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також за життя ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,68 га, розташованої в АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_2 та прийняла спадщину на все майно спадкодавиці і на частину вже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в нотаріальній конторі не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавиці. Крім того, у зв`язку зі смертю спадкодавиця ОСОБА_2 так і не завершила процедуру приватизації переданої їй безкоштовно земельної ділянки, у зв`язку з чим у позивача виникли труднощі в її оформленні на своєї ім`я. Тому порушене право позивача підлягає судовому захисту. Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача ОСОБА_1 немає, тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 24 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , в разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Частиною третьою статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки визнання відповідачем даного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що дає суду законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За клопотанням позивача ОСОБА_1 суд вважає залишити за останньою судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 141, 200, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. А , прибудови літ. а , сараю літ. Б , погребу літ. п/Б , криниці № 1, воріт з хвірткою № 2, огорожі № 3.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,68 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області Про передачу земельних ділянок у приватну власність від 23 березня 1994 року.

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_9 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Оленівська сільська рада Вінницького району Вінницької області, адреса місцезнаходження: с. Оленівка, вул. Соборна, 56 б, Вінницького району Вінницької області .

Дата складення повного судового рішення - 25.02.2021.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська