Рішення

від 24.02.2021 по справі 507/955/19

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/955/19

Провадження № 2/507/4/2021

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вужиловського О.В.

за участю секретаря судового засідання Вододюка В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Десятника В.С.

представника відповідача адвоката Васильєва І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агро Ритм Любашівського району Одеської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та стягнення судових витрат ,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача .

Позивач ОСОБА_1 звернувся 15 липня 2019 року до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення судових витрат. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що він є власником земельної ділянки площею 3.51 га на території Бобрицької сільської Ради Любашівського району Одеської області. Дану земельну ділянку він успадкував після смерті свої тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні відповідача. Він ніяких договорів оренди земельної ділянки та інших документів не підписував. В подальшому, він дізнався, що є договір оренди земельної ділянки, який укладено від його імені та відповідачем 06.06.2015 року строком на 10 років, хоча ніякого договору він не підписував. Так як договорів оренди земельної ділянки з відповідачем він не укладав, нічого не підписував. Тому, просив визнати недійним договір оренди належної йому земельної ділянки, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали свої вимоги та просили їх задовольнити, надавши аналогічні пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як між позивачем та відповідачем 05.06.2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який позивач особисто підписав. В подальшому, вказаний договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме. Умови договору виконуються, позивач передав відповідачу земельну ділянку, за що відповідач сплачує позивачу орендну плату. А тому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

01 серпня 2019 року ухвалою судді провадження по даній справі було відкрито і постановлено провести розгляд справи за правила загального позовного провадження. Провадження по справі зупинялось неодноразово в зв`язку з призначенням та проведенням судових експертиз.

13 січня 2021 року, після отримання всіх висновків експертиз, підготовче судове засідання по даній справі було закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 092521 виданого Любашівською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_1 є власником земельною ділянки площею 3.51 га на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, кадастровий номер 5123380600:01:005:0236 (а.с. 16).

З оригіналу договору оренди землі від 06 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агро Ритм , зареєстрованим 27 грудня 2018 року в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, який було оглянуто в судовому засіданні, видно ОСОБА_1 передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 3.51 гектари, кадастровий номер 5123380600:01:005:0236, відповідачу в оренду строком на 10 років. Вказаний договір містить підписи від імені ОСОБА_1 та керівника ТОВ НВП Агро-Ритм . Вказана земельна ділянка позивачем була передана відповідачу 06 червня 2015 року, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди, який додано до вищевказаного договору. Зазначений акт приймання-передачі об`єкта оренди також містить підписи від імені ОСОБА_1 та керівника ТОВ НВП Агро-Ритм ОСОБА_3 (а.с. ).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що право оренди земельної ділянки площею 3.51 гектари, кадастровий номер 5123380600:01:005:0236, що належить ОСОБА_1 зареєстровано за ТОВ НВП Агро-Ритм 27 грудня 2018 року на підставі договору оренди землі від 06.06.2015 року, укладеного між ТОВ НВП Агро-Ритм та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення - правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети;породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Позивач визначив єдину підставу визнання договору недійним - не підписання договору оренди землі від 06.06.2015 року.

З оригіналу договору оренди землі від 06 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агро Ритм , зареєстрованим 27 грудня 2018 року в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, який було оглянуто в судовому засіданні, видно у вказаному договорі є підпис від імені ОСОБА_1 та керівника відповідача, що вказує на належне укладення зазначеного договору.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 особисто підписував договір оренди землі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він працював державним реєстратором в Любашівській районній державній адміністрації. Він не пам`ятає коли, до нього звернувся ОСОБА_1 з питань отримання договору оренди землі. В реєстраційній справі по реєстрації договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Агро-Ритм він знайшов примірник вказаного договору та передав його ОСОБА_1 . Чи то була копія чи оригінал він не пам`ятає.

З висновку експертизи № 20-1220 від 27.05.2020 року видно, що текст договору оренди землі від 06.06.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Агро-Ритм (наданий відповідачем) та текст кольорової копії договору оренди землі від 06.06.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Агро-Ритм (наданий позивачем) різняться між собою. У договорі оренди землі від 06.06.2015 року (наданий відповідачем) - друкований текст виконано за допомогою лазерного принтеру ПК, а у договорі оренди землі від 06.06.2015 року (наданий позивачем) друкований текст та всі зображення підписів та печатки, виконані за допомогою струминного принтеру ПК (а.с. 122-128). Вказані висновки експерта не підтверджують доводи позивача, що він не підписував договір оренди землі від 06.06.2015 року. Крім того, при дослідженні вказаних договорів встановлено, що їх зміст ідентичний, вони різняться лише шрифтом та способом виконання.

З висновку експерта №20-5633 від 04 грудня 2020 року видно, що встановити ким виконаний підпис в договорі оренди землі від 06.06.2015 року, ОСОБА_1 чи іншою особою, не виявилось можливим (а.с. ).

Крім того, позивачу необхідно роз`яснити, що у разі ж, якщо сторони згоди на укладення договору не досягли, не підписали його, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 385/344/16-ц.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу того, що він не вчиняв підпис на договорі оренди землі від 06.06.2015 року, укладеним між ним та ТОВ НВП Агро-Ритм , обрав не вірний спосіб захисту своїх прав, а тому в задоволенні його позовних вимог належить відмовити.

Доводи позивача, що копія договору оренди землі, яку він отримав відрізняється від оригіналу договору оренди, наданого відповідачем, за шрифтом та способом виконання, не підтверджує факту не підписання договору оренди землі від 06.06.2015 року, який було досліджено в судовому засіданні. Крім того, суд приймає до уваги, що істотні умови у оригіналі договору оренди землі, наданим відповідачем, та кольоровій копії договору оренди землі, наданій позивачем, ідентичні. Також не може бути підставою для визнання договору оренди землі від 06.06.2015 року, укладеним між сторонами, недійсним, факт його державної реєстрації 27 грудня 2018 року, так як вказана обставина свідчить про реєстрацію вказаного договору згідно вимог законодавства і не впливає на факт укладення договору між сторонами.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а відповідач не заявляв про відшкодування судових витрат, суд вважає, що судові витрати необхідно залишити за сторонами, відмовивши позивачу з стягненні судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про оренду землі , ст.ст. 215, 525, 526, 611, 640-641 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агро Ритм Любашівського району Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3.51 гектари, кадастровий номер 5123380600:01:005:0236, укладеного 06.06.2015 року між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агро Ритм , зареєстрованого 27 грудня 2018 року в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно та стягнення судових витрат - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Любашівського

районного суду

Одеської області: О.В. Вужиловський

Повний текст рішення виготовлено о 16 годині 25 лютого 2021 року.